Земля — всьому голова. А якщо ще і голова з косою...

                Чи буде колись село прибутковим? Це питання, мабуть, не рік турбує наших аграріїв, ставши за цей час майже риторичним. Однак, при бажанні, й на нього можна отримати відповідь. А село таки може — впевнена Юлія Тимошенко. Для цього, зокрема, треба зняти податок на додану вартість на сільгосппродукцію, забезпечити нормальне дотування для сільгоспвиробників та прийняти закон, який би регулював права та обов'язки пайовиків та орендарів. Минулого тижня Тимошенко презентувала «Аграрний прорив» — одну з дванадцяти ліній її вже вiдомої програми «Український прорив». Лідер опозиції спілкувалася з селянами на Дніпропетровщині, Тернопільщині, Кіровоградщині.

Земельній реформі — ні

                До земельного питання в Україні треба підходити вкрай обережно: необхідно розвинути чітку інфраструктуру аргопромислового комплексу, тобто зробити потужний аграрний фонд, біржу, розвинути страховий фонд і створити земельний банк. Такого ж делікатного підходу потребує і питання землі, особливо в тому, що стосується зняття мораторію на сільгоспземлі. «Наша політична сила голосувала за продовження мораторію, тому, що такого хаосу, як у нас, із землею ще не було ніколи. І якщо на основі цього хаосу ще й запровадити продаж землі, ми фактично залишимось навіть без шансу відновити крупне товарне виробництво», — пояснює Юлія Тимошенко.

                Крім того, якщо зараз зробити землю товаром, то держава остаточно втратить можливість відстежувати процес скорочення сільськогосподарських земель. «Сьогодні жодне міністерство не відслідковує, скільки залишилося ріллі, а скільки вже передано до не сільськогосподарського призначення. І навіть якщо потім нам вдасться провести таку ревізію — ми будемо дуже цим здивовані», — впевнена Тимошенко. Тому що земля, незважаючи на всі мораторії, таки йде з молотка усякими обхідними шляхами. А найпопулярнішим з них є зміна цільового призначення земельних дiлянок. Завдяки ж цьому процвітає прихований тіньовий ринок в Україні.

Тимошенко знає, як захистити селян

                Щоб витягнути ці процеси з тіні, лідер БЮТ пропонує зробити наступні кроки. По-перше, все-таки довести до кінця процес видачі паїв. По-друге, цю «паперову» землю таки видати селянам у натурі. «Адже у більшості випадків вони продають якісь там папірці, не відчуваючи дійсної вартості землі. Бо жодного разу навіть в очі її не бачили», — вважає Тимошенко. По-третє, уже розпаювавши землю, держава повинна перейти до дуже вибірного механізму передачі землі в оренду тим, хто землю обробляє та вирощує урожай.

                Також треба максимально убезпечити тих пайовиків, які здають свою землю в оренду. «Вони ж повністю позбавлені будь-яких прав — абсолютно знедолені від моменту впливу на формування прибутку до моменту одержання вартості оренди цих паїв», — переконує колишня прем'єр-міністр. Наслідок цьому — колосальна кількість випадків по Україні, коли обманними шляхами людям або не оплачують оренду за паї, або просто відбирають їх. Тож лідерка блоку свого імені наполягає на прийнятті спеціального закону про пайовиків, які дають свою землю в оренду. Щоб був двосторонній процес: щоб і орендар, і орендодавець чітко знали свої права та обов'язки.

                Ще один аспект з паями — це плата за оренду землі. Вона в Україні дуже низька, передусім через те, що селяни не знають дійсної вартості своїх дiлянок. «От у нас є депутат Іван Іванович Куровський. Він взяв в оренду землю в Чернігівській області і щорічно платить сім відсотків від ринкової вартості землі. Зараз він уже налагодив виробництво, люди отримують достойну заробітну плату. Отак і мусить бути. До цього ми й повинні прагнути», — ділиться досвідом однопартійця лідер БЮТ.

І тут від грошей не втекти!

                Ні для кого не секрет: щоб отримати результат, треба вкласти немало зусиль. А щоб підняти село, треба грошей. Так, політична сила переконана у необхідності адресних програм прямої держпідтримки безпосередньо сільських товаровиробників. Тобто їм треба надавати дотації на гектар обробленої землі, на одиницю випущеної продукції. Забезпечити вільний доступ сільськогосподарських товаровиробників до кредитних ресурсів за пільговими ставками, стимулювати розвиток кооперативних банків та кредитних спілок в сільській місцевості.

                Пільгове оподаткування треба продовжувати, аж поки село не стане на ноги. Потрібно повертатися до дотування сільського господарства. «Ми виплачували дотації, у першу чергу, на м'ясо. Проте, головне, ми закрили (а нишішній уряд відкрив) ввезення продуктів харчування без обмитнення й податків через вільні економічні зони, через які йде експансія неякісного дешевого м'ясного продукту (навіть не м'яса!)» — пригадує екс-Прем'єр. Тоді почалися повільно підніматися закупівельні ціни на сільгосппродукцію у селян. «Зараз же вони впали так, що скоро молоко буде дешевше ніж вода, а м'ясо — дешевше ніж каміння на вулиці», — обурюється Юлія Тимошенко.

                Наступний крок — зняття податку на додану вартість для сільського товаровиробника. Уряд наразі зняв податок на додану вартість на імпорт, натомість увівши його на продукцію селян. «Ну, це просто вбивство села! Цей податок вбиває будь-яку економіку, що зростає. Адже насправді по матеріальних затратах ПДВ повертається, а те, що було накладено на реалізацію (а там у тому ж числі й прибуток), — не повертається», — розказує Юлія Тимошенко.

Власники землі — єднайтеся

                Головне, у чому колишній Прем'єр бачить підйом села, — це об'єднання власників землі (не її продаж!) з серйозними інвесторами. При цьому необхідно зберігати права землевласників. На базі ж таких спільних підприємств треба розпочати переробку сільгосппродукції. Як тільки з'являється переробка сільгосппродукції і не продається сировина, вiдразу ж є рентабельність виробництва. Отож, з одного боку, треба завести потужних інвесторів, а землю залишити в українських селян. З іншого, потрібно відкрити кредитування на 20—30 років, щоб можна було купувати обладнання і повністю відновлювати систему забезпечення аграрного виробництва. «А не так як зараз дається — від посівної до збору врожаю, бо за цією схемою ніколи не можна підняти село. Бо земля, яка не обробляється і не приносить прибутку, — абсолютно знецінена», — вважає Тимошенко. Відсотки ж мусять бути такі, як у європейській країні — там будь-який виробник отримує близько 3—4 відсотків річних по кредиту. «У таких умовах можна розвиватися, адже рентабельність у таких умовах може максимально становити близько 15—20 відсотків», — каже лідер БЮТ.

                Також необхідно зробити суттєве супроводження нових аграрних підприємств досвідченими бізнес-консультантами-порадниками. Адже на селі брак кадрів — у деяких селах узагалі залишились лише літні люди, які не в змозі уже піднімати аграрні комплекси. «Система супроводження введе туди серйозні кадри, які б отримували гроші у якості кредитів і залучали людей на роботу», — такий вихід із ситуації бачить Тимошенко. Як наслідок, міцнітиме й інфраструктура села. А взагалі, кожне сільське господарство доцільно взяти на спеціальний облік. У такій реєстрації повинна бути інформація про стадію розвитку кожного підприємства. І там, де занепад, держава повинна створювати спеціальні програми, щоб підняти аграрний бізнес.

                Щоб забезпечити системний розвиток агропромислового комплексу, треба перейти до типових бізнес-проектів, які б вміщували переробку сільськогосподарської продукції та її екологічну чистоту. Саме цьому необхідно надати потужне кредитування. Адже екологічно чиста продукція та переробка дають рентабельність та окупність. Ця низка заходів дасть можливість сільському виробнику бути окупним, переконана Юлія Тимошенко.

Катерина РЕДЬКА.