Дві Німеччини

Батьківщина там, де краще платять

                Не є таємницею, що багато східноєвропейців, зокрема й українці, бажають потрапити до багатої та щасливої, на їхню думку, Німеччини. А німці, натомість, шукають щастя на захід від рідної землі: східні (оссі) масово виїздять до Західної Німеччини, а західні (вессі) емігрують далі на Захід — до Швейцарії, Голландії, США, Австралії. Виїздять головним чином молоді й добре освічені люди. За офіційною статистикою, впродовж 2006 року з країни емігрували 155 тисяч німців. Це рекорд останніх 50 років. А якщо врахувати неохоплені статистикою випадки, то справжній масштаб міграції може бути вдвічі більшим.

                Переважно емігранти шукають за кордоном краще оплачувану роботу та можливість самореалізації. Наприклад, анестезіолог із Дюссельдорфа Крістіан Фавоккія кілька місяців тому перебрався до Голландії, де заробляє 8150 євро на місяць, а на батьківщині його місячна зарплатня становила 2900 євро. Німеччину масово залишають молоді науковці, яких спокушають кращі умови та оплата праці. Кожен сьомий із них емігрує до США, і третина з них залишається жити по той бік Атлантичного океану назавжди. Досить сказати, що в США працюють три чверті німецьких лауреатів Нобелівської премії.

Де нещасному «оссі» знайти дружину?

                А тим часом східні землі (територія колишньої НДР) знелюднюються, оскільки «оссі» виїздять до Західної Німеччини. На сході на заселення чекає мільйон  порожнiх помешкань, з огляду на брак дітей зачиняються школи та дитсадки. Демографів особливо непокоїть масовий виїзд молодих жінок зі сходу на захід. У деяких регіонах між Одрою та Ельбою на чотирьох чоловіків віком до 30 років припадає лише три жінки такого віку. «Я навіть не уявляв собі, що може скластися настільки драматична ситуація», — говорить Бернд Ноак, мер Еберсбаха, семитисячного містечка в Саксонії, яке в часи НДР нараховувало вдвічі більше мешканців.

                Масовий виїзд молодих жінок створює у Східній Німеччині серйозні соціальні проблеми, говориться у звіті дослідження під промовистою назвою «Занадто багато чоловіків», проведеного німецькими соціологами. Після падіння Берлінської стіни зі східних земель на західні виїхали з півтора мільйона осіб, тобто приблизно 10 відсотків населення колишньої НДР. Дослідники німецького Інституту населення та розвитку пояснюють втечу жінок на західні землі тим, що жінки з екс-НДР мають кращу освіту і більше налаштовані на кар'єрний успіх, ніж чоловіки.

Без робочих рук

                Комісар ЄС із працевлаштування та соціальних справ ЄС Владімір Шпідла минулого місяця звернувся до Німеччини iз закликом відкрити свій ринок праці для робітників iз Центральної та Східної Європи. Він зазначив в інтерв'ю німецькому часопису «Тагесшпігель», що в найближчі роки в більшості галузей німецької економіки почне відчуватися брак робочих рук. І тому пропонує німцям відкрити свій ринок праці в 2009 році. Це стосується передусім працівників із нових країн-членів ЄС, яким Німеччина заблокувала доступ до свого ринку праці до 2011 року. Німецька промисловість виступає за розблокування ринку праці, але політики проти з огляду на високий рівень безробіття в країні (3,8 млн. безробітних на цей час).

«Вессі» вже не бажають утримувати «оссі»

                Західнонімецькі політики все більше скаржаться на принцип примусової солідарності, який, на їхню думку, призводить до зубожіння західних регіонів країни. Програма відбудови Східної Німеччини, так званий пакт солідарності, вже призвів до того, що багатьом містам на заході бракує коштів на власні потреби. «Якщо ви поїдете до Веймара, то побачите чудово відреставровані фасади, а в місті над Рейном Бруншвік немає грошей навіть на ремонт вокзалу», — скаржиться в інтерв'ю газеті «Більд ам Зоннтаг» глава Соціал-демократичної партії землі Північний Рейн-Вестфалія Ханнелоре Крафт. На її думку, такі багаті східнонімецькі міста, як Веймар та Дрезден, незаслужено отримують федеральну допомогу, та й ще дуже велику. У випадку Дрездена — 300 млн. євро щороку. А землі в регіоні Рурського басейну не мають грошей на ремонт шкіл.

                Західні політики не можуть заспокоїтися з того часу, як 2005 року вступив у дію «Пакт солідарності-2», за яким західні землі мають передати східним до 2019 року 105,3 млрд. євро на структурний розвиток та ще 51,2 млрд. євро на розвиток ринку праці. Навіть міністр будівництва ФРН, соціал-демократ Вольфганг Тіфензеє нещодавно висловив вимогу, щоб хоча б частина з цих грошей була перерозподілена на ремонт шкіл, музеїв та спортзалів у західних землях.

                «Вессі» з обуренням зазначають, що значна частина з тих 100 млрд. євро, передані східним землям у рамках «Пакту солідарності-1» впродовж 1990—2004 років, пішли зовсім не за призначенням. Експерти підрахували, що федеральний уряд у рамках різних програм вклав упродовж 1990—2004 років у відродження Східної Німеччини 1,8 трильйона євро, з яких лише 20 відсотків було витрачено на відбудову знищеної економіки та ринку праці. Ось чому на Сході до цього часу квітне безробіття і люди втікають на Захід. Східні німці хотіли б і далі жити на дотаціях. «Не можна впродовж 17 років усунути наслідки диктатури, яка тривала 40 років», — стверджує міністр економіки Саксонії Томас Юрк. «Таке утриманство закінчиться катастрофою для всієї країни», — відповідає йому один із лідерів СДП Крістоф Матші.