Два бали за два роки

                Якщо не всі ми рівні перед законом (бо такий у нас закон), то всі ми рівні бодай перед лицем смерті. Щоправда, остання сама обирає, коли й за яких обставин довести котромусь із нас цю рівність. Тож заклик memento more є актуальним для всіх — і для бідних, і для багатих, і для переобтяжених владою, і для позбавлених її. Головне, що актуальним він є для живих, бо мертвим уже не боляче від людської підлості і ницості. А тим, хто ще топче ряст, варто пам'ятати: світло в кінці тунелю усе одно рано чи пізно згасне, тож не слід допомагати гасити його іншим — словом, чини з ближнім своїм так, як ти хочеш, щоб чинили щодо тебе...

Експерти сказали: винний...

                 Сьогодні ми згадуємо сумну дату: 1 вересня 2005-го, майже два роки тому, загинув громадський діяч, голова правозахисної організації «Гельсінкі-90» Юрій Мурашов. Це сталося внаслідок наїзду на нього легковика на перехресті вулиці Волоської та Верхнього Валу. У той день близько п'ятої вечора на згаданому перехресті зіткнулися «Форд», «Опель» та ВАЗ-99. За версією Євгена Жогіна — водія останньої машини, — перші дві порушували правила дорожнього руху, бо мчали на червоне світло. Сам Жогін рухався на зелене по перехресній вулиці, під прямим кутом до порушників. Унаслідок удару «Форд» відкинуло на пішохідну частину між Нижнім та Верхнім Валом. Там, на тротуарі, чекав на зелене світло Юрій Мурашов. «Форд» збив його з ніг і завдав тяжких поранень. Після інциденту троє водіїв довго оглядали свої машини і сперечались, хто більше винен і хто більше постраждав, але до пораненого не підійшов жоден. «Швидка» забирала Мурашова ще притомним, проте в лікарні він помер — як визначили медики, через втрату 70 відсотків крові.

                Відтак у справі про загибель Юрія Мурашова почалося слідство, а згодом — і суд. І перше, і друге йшло не без пригод та затягувань процесу (про що «УМ» уже писала у попередніх публікаціях), але з часом у справі все ж почав вимальовуватися цілком обнадійливий фінал. Обнадійливий у сенсі знайдення таки винуватця аварії, яким виявився водій «Форду» Денис Лубинець. Адже за той час, поки у справі тривали слухання, судді встигли допитати експертів, які досліджували місце аварії. Ті підтвердили свій попередній висновок — головним порушником був «Форд» із Лубинцем за кермом. Адвокат останнього — Володимир Балакін — представив суду відеозапис, відзнятий по гарячих слідах «Магнолією-ТВ». Це був корисний перегляд, адже журналісти «Магнолії» опитали свідків події, й один із них, Віталій Сароз (єдиний з присутніх на місці ДТП, хто звернув увагу на Юрія Мурашова і, як міг, наклав на його поранену ногу джгут), дав свідчення не на користь Лубинця. За словами Сароза, на Мурашова був скоєний наїзд, коли той стояв на тротуарі і чекав можливості перейти проїжджу частину.

                Утім показами самого лише Сароза обвинувачення не обмежилось. Дані авто-технічної і транспортно-трасологічної експертиз засвідчили, що Лубинець рухався з перевищенням швидкості на червоне світло. Це навіть дало підставу прокурору Тетяні Желтовій змінити попереднє обвинувачення і перекваліфікувати дії водія «Форду» як такі, що відповідають змісту частини 2 статті 286 Кримінального кодексу України: «Порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого». Санкція даної статті передбачає, між іншим, покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, тож становище пана Лубинця, як бачимо, істотним чином погіршилось. Тим паче що й він сам, відповідаючи на запитання адвоката родини Мурашових, мимоволі визнав те, що їхав на червоне світло, не збавляючи швидкості. Та головний доказ провини все ж міститься не в словах Лубинця, а в експертних висновках. От з ними-то й вирішив «пограти» сам правопорушник, а також його захисники.

... а винною виявилася подушка

                Останнє судове засідання у справі про загибель Юрія Мурашова відбулося 6 лютого цього року. З тих пір у процесі триває безкінечна перерва. Справа в тому, що захист Лубинця (в особі, зокрема, його адвоката Володимира Балакіна) заявив клопотання про проведення іще однієї додаткової експертизи. Не дивлячись на очевидну безглуздість такого кроку (адже й місця злочину давно не існує у тому вигляді, в якому його досліджували експерти, і машини фігурантів ДТП пройшли необхідний ремонт, ба навіть змінили власника), Подільський районний суд Києва, в чийому провадженні перебуває справа, клопотання Балакіна задовольнив. Попри всі протести, до речі, з боку потерпілої сторони...

                Суд узяв до уваги нову версію того, як, за словами Балакіна, могли розвиватись події. Під час зіткнення «Форда» з автомобілем ВАЗ-99, заявляє Балакін, в машині його довірителя спрацювала подушка безпеки. «Отримавши сильний удар подушкою безпеки у груди і обличчя, він втратив контроль над керуванням автомобілем, котрий поза його волею змінив напрямок руху, виїхав на тротуар, де наїхав на пішохода», — пише Балакін, обгрунтовуючи клопотання. Іншими словами, якби увагу Лубинця не відволікла подушка, не сталося б і фатального наїзду «Форду» на Юрія Мурашова. При цьому, однак, адвокат обвинуваченого не акцентує іншого: факту зіткнення «Форда» і ВАЗу, яке й спричинило ДТП за участю трьох легковиків і одного пішохода, не було б, якби його клієнт дотримувався правил дорожнього руху, зупинився, як і належить законослухняному водієві, на червоне світло та дав дорогу ВАЗу. Оскільки ж Лубинець на значній швидкості гнав на червоне, «вистрелила» його подушка чи ні — це питання не має прямого стосунку до провини водiя. Правопорушення наявне, і за нього слід нести відповідальність. Особливо якщо злочин водія коштував життя пішоходу.

                Але річ ще й у тім, що у Дениса Лубинця виявилися певні покровителі у високих міліцейських колах — про це «Україна молода» згадувала так само. Можливо, що ідея з додатковою експертизою розроблялась саме в цих колах — адже там гарантовано знайдуться фахівці з того, як вести слідство манівцями або безкінечно затягувати його в часі. Як би там не було, а шкода лише, що суд пристав на нові правила гри й погодився, таким чином, відтермінувати свій вердикт. Бозна-скільки часу ще пройде, поки будуть готові нові висновки... (Та й якими вони будуть? Якість дослідження заздалегідь викликає великі сумніви, позаяк матеріальних доказів ДТП фактично не залишилось). На жаль, водії на наших теренах спричиняють таку велику кількість аварій, що «попит» на автотехнічні та трасологічні експертизи неухильно зростає, а значить, і додає роботи експертам. Тож родина Мурашових з вини водія Лубинця знову стоїть у черзі. «Стоїть» і суд — уже без малого вісім місяців. Усі чекають на нав'язаний обвинуваченим новий поворот у справі. Чи то пак на новий її виверт?