Нічні привиди

                На Черкащині до рук правоохоронців потрапила банда, яка з весни цього року тероризувала три райони області — Уманський, Жашківський та Тальнівський. Нелюди в масках глухої ночі приїжджали в села, проникали до будинків, зв'язували сонних господарів та катували їх праскою, вимагаючи віддати гроші та цінності.

                Ці нічні привиди проникали в оселі селян не тільки через вікна та двері, а й навіть через дах. В одному з будинків вони розібрали шифер, вилізли на горище, а вже звідти — спустилися в хату на мотузці. Бандити діяли тихо й злагоджено, тому господарі будинку, котрі міцно спали у сусідній кімнаті, навіть нічого не почули...

Батько дотягнувся до сина й узяв за руку. Щоб попрощатися

                До будинку сільського голови села Вільшанка Уманського району Алли Усатюк (її хата стоїть практично на околиці села) банда із семи чоловік у масках пробралася опівночі городами. Спочатку вони витягли з двору на берег собаку. Як їм це вдалося — невідомо, адже хазяйський пес був злющий і навіть у двір нікого не пускав, тож його завжди тримали на короткому поводку.

                «Мене тоді не було вдома, бо лікувалася в Умані в лікарні. Мій чоловік Володимир, 21–річний син Ярослав та 16-річна донька Яна спали й нічого не чули. Злодії спочатку спробували витягти скло у дверях кухні, що з іншого боку хати. А коли зрозуміли, що скло може впасти на кухню, пішли до центрального входу. Через дві години зняли скло й витягли з дверей ключ. Чоловік почув той шурхіт, підхопився й побачив людей у масках та рукавичках. Він тільки встиг запитати, що вони тут роблять», — пригадує пережите її родиною пані Алла.

                 Вона каже, що її серце ніби відчувало біду: в лікарні прокинулася о четвертій годині ранку і ніяк не могла заснути. В той час її діти та чоловік прощалися з життям та одне з одним. Уже вдосвіта Алла Усатюк спробувала додзвонитися додому, але мобільні доньки, сина та чоловіка мовчали.

                Про те, що насправді трапилося з її родиною, Алла Іванівна дізналася наступного дня, коли до неї в лікарню приїхав син Ярослав з розбитою головою. Син розказав, що бандити спочатку взялися за батька — 44-річного Володимира накрили ковдрою та заходилися душити й вимагали, аби той мовчав. Тоді відібрали мобільні телефони. Потім зайшли в кімнату до Яни, обмотали її ковдрою та кинули на ліжко до Ярослава, який спросоння не відразу й зрозумів, що відбувається. Один із бандитів крикнув хлопцеві, аби той заклав руки за голову. Ярослав у відповідь насмілився сказати, що знає його голос, за що тут же одержав удар кастетом у голову, і кров залила обличчя хлопця. Яна в ту ж мить інтуїтивно закрила брата собою. Після цього двоє чоловіків у масках залишилися біля брата та сестри, інші пішли до господаря будинку. Було чути, як в іншій кімнаті його жорстоко б'ють чимось важким та погрожують «зуродувати» доньку, якщо не зізнається, де родина ховає гроші. Яна чула батьків стогін і, щоб врятувати його від страшних катувань, показала, де лежать родинні заощадження — 17 тисяч гривень. Окрім тих грошей, нападники забрали золоті прикраси, в тому числі й весільні обручки подружжя. Далі батька та дітей звели в одну кімнату. Перед цим один із банди вискочив Володимиру Усатюку на груди, і було чути, як у нього там щось хруснуло (пізніше обстеження засвідчить перелом грудної клітини й травмовані легені). Всіх трьох нападники кинули на підлогу, накрили ковдрою, і шокована сім'я почула наказ: «Уходім, как всєгда!», після чого п'ятеро бандитів вийшли з хати, а двоє залишилися. Тоді Володимир та його діти й подумали, що тепер їх точно вб'ють: було чути якесь клацання, нібито була зброя.

                «Володя дотягнувся до сина й узяв його за руку. Так прощався. Яниної руки ніяк не міг дістати. Донька в ту мить виглянула з-під ковдри: думала, якщо підставить голову, то смерть буде раптовою», — розповідає Алла Усатюк. За її словами, банда забрала з гаража їхній автомобіль — машину ВАЗ-2108, а чоловікові наказала не звертатися до правоохоронців,  погрожуючи повернутися та спалити ще й хату. Банда забрала із собою всі ключі, в тому числі й від сільської ради. В міліцію Усатюки повідомили відразу, і оперативники терміново прибули в село, але грабіжників тоді так і не знайшли.

Крадене збували на базарах Києва

                Уже після Вільшанки зграя бузувірів гастролювала ще в селі Соколівці Жашківського району, де в одній з осель вони вибили вікна у веранді та вхідних дверях і зброєю змусили господарів віддати їм 1500 доларів США, 1500 євро, 3000 гривень та цінні речі. За таким же сценарієм банда діяла і в селі Легедзиному Тальнівського району, а в Уманському районі, знущаючись над жінкою в її хаті, забрали у неї золоті прикраси, гроші, мобільний і радіотелефони. Загальна сума збитків постраждалої складає 35 тисяч гривень.

                 Як розповідає оперуповноважений УБОЗу в Черкаській області Станіслав Копійка, ця злочинна група, в яку входили 7 мешканців села Родниківки Уманського району та Умані, віком від 22 до 34 років, «працювала» лише ночами. Бандити, аби допитатися у своїх жертв, де ті зберігають свої цінності, використовували для катувань не лише розпечену праску, а й зброю та власні кулаки. А в село приїжджали на авто. Рішення про те, на яку хату напасти, вони приймали тільки після старанного збору інформації. В деяких будинках вони бували особисто, про інші розпитували у знайомих та сусідів майбутніх постраждалих. І тут банді в нагоді ставала людська заздрість: ця «жаба» розв'язувала людям язики, і вони охоче викладали новини про своїх заможних сусідів, розповідаючи в подробицях, як ті живуть, що купили, чи мають злого собаку у дворі.

                «Відповідно до зібраних даних злочинці відпрацьовували план нападу. Обов'язки між учасниками групи чітко розподілялися — один стояв на варті, інші ліквідовували собаку й забезпечували проникнення в хату. В будинку працювали разом. Скотчем зв'язували жертв. Один злочинець був за водія й за певним сигналом забирав співучасників разом із награбованим. Основною тактикою розбійників була раптовість нападу. Щоб успішно проникнути в житло, діяли дуже швидко й дуже тихо. Крадені речі збували на ринках Києва», — розповідає оперуповноважений з особливо важливих справ УБОЗу в Черкаській області майор міліції 31-річний Станіслав Копійка.  За його словами, до того, як стати на злочинну стежку, бандити займалися бізнесом і сільським господарством. А грабувати людей вирішили, бо такі «заробітки» їм здалися легшими...