«Вольницею» — по «Дню незалежності з Махном»

                По завершенні минулорічного фесту заангажовані запорізькі ЗМІ оприлюднили купу упереджених матеріалів щодо ледь не аморальності заходу (нагадаю, що його співорганізаторами виступили Міністерство сім'ї, молоді і спорту, МВС та Центр дослідження політичних цінностей Олеся Донія). «Про махновське свято, що відбулося без махновців», «Столичний пісатєль Лесь Подєрєвянскій шокіровал гуляйпольцев», «Такого фестивалю у Гуляйполі більше не буде» — невеличка дещиця заголовків з обласних газет. Нестандартне дійство справдi не вписувалося у «совкове» мислення далеких від мистецьких ноу-хау посадовців і пересічних громадян. Саме тому, нагадаю, ледь не зірвалася акція «Томатний лідер нації»: з усіх облавків і ринків Гуляйполя несподівано зник необхідний атрибут — помідори, і їх довелося терміново звозити з навколишніх сіл!.. Тому усі бажаючі таки змогли хвацько жбурляти помідорами у вивішені півдюжини портретів лідерів українського бомонду (найбільше «пострілів» дісталося торік намальованому Віктору Януковичу)... Надто багато публічних претензій висловили ретрогради щодо боді-арту, виступу Леся Подерв'янського...

                Свій голос до масованого осуду «Дня незалежності з Махном» долучив навіть такий непересічний і талановитий інтелігент, як Григорій Лютий. Голова Запорізької обласної організації Національної спілки письменників України 7 вересня поділився своїми враженнями на шпальті «Запорізької правди»: «Світ падає в тартарари. Які там традиції!.. Почуваєшся, наче насправді то була не музика, не слово, а піднімали тебе на списи, привселюдно садили на кіл. А ти якимось дивом після цього лишався живим. Чим ми голосніше обурюватимемося, тим краще для організаторів. Адже вони досягають мети не творчістю, не чорною самоспалюючою роботою, а скандалами. Це цинічні сучасні пекельні менеджери».

                Зі шпальт цієї ж газети було категорично заявлено, що «фестивалю на батьківщині Нестора Махна не буде — його відмінила обласна влада. Бо, як заявив заступник голови Запорізької облдержадміністрації Микола Фролов, «після такого вульгарного видовища на адресу обласної виконавчої влади і, зокрема, облуправління культури і туризму, сипалися листи із запитанням: хто допустив подібну анархію у Гуляйполі, коли лайка та брутальні слова вільно звучали на кожному кроці?». Піком спротиву андерграунду-2 було рішення сесії Гуляйпільської райради щодо проведення у вересні дводенного фестивалю «Вольниця». Телефонував я голові райради. Євген Коровка категоричним не був: «Ми не проти «зальотного» фестивалю, але ж торік вийшло так, що без нас нас і поженили!». Категоричнішою була директор місцевого музею Любов Геньба: нехай би, мовляв, організатори показали проект програми, попередньо озвучили диски нашим фахівцям: «У літературі існує такий напрям, як примітивізм. Як письменник, я можу його оцінити, але це не для загалу. Минулорічний фестиваль мої земляки сприйняли як образу... Наші люди звикли до заходів високодуховних... Ми хочемо підняти Гуляйпілля, надати йому обличчя. Нормальне, а не викривлене. «Вольниця» якраз і стане обласним, суто нашим фестивалем. З піснями і театралізацією».

                Можливо, буде і «Вольниця». Нехай, бо політикою люд уже наситився донесхочу. Схоже, ніби влада, передовсім обласна, допетрала: не можна щось забороняти тільки з тієї причини, що ТАКЕ комусь не подобається. «Не чіпайте наше болото!», — публічно обурився позицією «забронзовілих» керівників регіону і творчих спілок, приміром, фотохудожник Борис Дворний: «Для них зручні сірі бездарність і пасивність. А все яскраве та незвичне їм дуже хочеться заборонити і «причесати», понизити до свого рівня. Але я вірю, що креативна молодість прокладе собі дорогу — попри смішні пропозиції проходити цензуру в облуправлінні культури...».

                Проклала. Чий «спротивний» бар'єр упав на Запоріжжі останнім — не в цьому суть, певна виконавчий директор фестивалю Ксенія Омельченко. Відкриття «Дня незалежності з Махном», як і торік, відбудеться на гуляйпільському стадіоні «Сільмаш». 24 серпня — низка заходів, поміж яких — відвідини музею Нестора Махна, карнавальна хода поетів і передача авторами книжок до бібліотеки, театр на ходулях і народні гуляння, прес-конференції та ще купа всякої-всячини. До «Махновських читань» долучаться Сергій Жадан і Павло Вольвач, Ірена Карпа і Юрко Покальчук, Світлана Поваляєва і Андрій Кокотюха, Іздрик і ще з півдюжини авторів. Презентація нових книжок, як і традиційний «Вільний мікрофон», пройде на сцені під наметом. Працюватимуть «Хата-читальня Лірника Сашка» і клуб віршописців «99», ляльковий вертеп і поетичний боді-арт (моделі пройдуть кастинг, а найліпші портфоліо побачать світ окремим виданням), по опівночі спалахне бардівська ватра...

                «Стадіонні телепрограми» поповняться телепародіями «Свобода Сліва з Васіком Шустрим» і «6 копійок із Романом Чайкою». То є незлостива, а винятково весела пародія на українські політподіум і тележурналістику, запевняють оргкомітетчики. Завершується кастинг на ролі ведучих. «6 копійок» можуть опинитися у лідера гурту «Мертвий півень» Романа Чайки, якщо не завадить його надмірна схожість з телеведучим «5-го каналу», акцентують організатори. Один із екс-лідерів «Пори» Євген Золотарьов, попри свої 2 метри 2 сантиметри і повну відсутність будь-якої рослинності на голові, — кандидат на роль ведучого «Свободи Сліва», хоча дотепники з оргкомітету жадали б, аби то був «чоловік удвічі старший, удвічі нижчий та інтелігентний»...

                На Великій сцені першого дня мають виступати київський «Борщ» і вінницький «ТІК», столична «Quarpa» і київсько-харківські «Чорнобривці»,

25 серпня — хтозна-кому ще невідомі «Танок на майдані Конго», «Мертвий півень», «Ot Vinta» і «Mad Heads XL»... Дівчат цікавить, хто розмальовуватиме своїми віршами оголені тіла найзвабливіших красунь. На «художників натури» мають бажання перекваліфікуватися Лесь Подерв'янський і Сергій Жадан, Сергій Пантюк і Дмитро Лазуткін, Тарас Прохасько і Сашко Ушкалов, Олесь Ульяненко.