Взять Гоголя!

                Владислав Троїцький, засновник таких успішних культурних проектів, як театр «Дах», гурт «Даха-Браха», оголосив про наміри зробити гучний міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «ГОГОЛЬFest», який має прорубати культурне вікно в Європу. Він чесно пояснив: 1 квітня 2009 року письменнику, містику і філософу Миколі Васильовичу Гоголю «стукне» 200 років із дня народження. Росіяни обов'язково відзначатимуть його пишно, вкотре приватизують «бренд» і шануватимуть на повну котушку. А в нас, мовляв, теж відзначать, але офіціозом в  Опері, з обов'язковими Солохами і рештою малоросійського антуражу. «Я не проти такого формату, але в нашій країні немає жодного справді міжнародного фестивалю, за винятком «Молодості», а Гоголь якнайкраще годиться для міжнародного «паролю». За словами постійного соратника Владислава Троїцького драматурга КЛІМа, Гоголь — єдиний конвертований український бренд. Тобто Шевченко — теж великий поет, але вiн, як i Пушкiн, — нацiональний генiй. Свiту до нього мало дiла. «Ми — це Гоголь, це єдина цивілізація, культура, єдине джерело інформації про нас», подiлився наболiлим КЛІМ. Обидва митці на «Кальварійських посиденьках» в УНІАНі обстоювали не провінційного Гоголя, не етнографічного, як його зазвичай трактують в Україні, а космічного, містичного, філософського, звідси й ідея фестивалю сучасного мистецтва. Оскільки концептуальне мистецтво зазвичай не цікавить смисл, який вкладає автор у свої твори, воно самозадовольняється власними рефлексіями, очевидно, не так уже й важливо для фестивалю, що до сутності Гоголя проекти й акції, зібрані під дахом його імені, можуть мати формальний стосунок. Адже робиться «свята справа»: піар Гоголя і відтак — України, а для кожного нашого сучасника піар — це магічне поняття. Магічніше, ніж усе, що написав син сорочинського поміщика, з шинелі якого, як пише книжка, вийшла вся російська література XIX століття.

                Поки настане 2009-й, Влад Троїцький збирається провести в Україні генеральну репетицію в три етапи — створити гоголівський контекст. Треба ж буде й Україні щось показати на міжнародному фестивалі. Перші акції заплановані на 7—14 вересня цього року. В рамках першого етапу буде реалізовано «художницький» проект «Гоголь. Портрет», театральний — вистава «Даху» «Смерть Гоголя», музичний — концерти камерної музики, етно-хаусу, і літературний — українські і російські письменники напишуть есеї про сорочинсько-петербурзького класика. У травні 2008-го Троїцький планує зібрати гоголівський театральний фестиваль. Каже, хоче запросити Кучинського, Ліпцина, Богомазова, Жолдака, Тумінаса, французькі, польські трупи, які представляють не традиційний, а модерний театр, і фестиваль хорового мистецтва «Хорус». Третій етап пройде у вересні 2008 року.

                З виступу на прес-конференції і з розмови з Владом після неї стало ясно, що «ГОГОЛЬFest» — це не продуманий до дрібниць проект, а ідея, яка до ювілею має обрости «м'ясом» — думками, текстами, іменами, яскравими подіями. «Світ художників я, чесно, не знаю, а куратори — всі зі своїми художниками, поділені на клани. Мені друзі назвали найвідоміші імена, я чесно сів і всіх обдзвонив, уже 30 художників підтвердили свою участь у проекті «Гоголь. Портрет» — Будніков, Сільваші, Маков, Ралко та інші. З театрами простіше — до мене приїдуть ті європейські колективи, які добре знають «Дах». З письменниками теж домовимось». Великий і безсумнівний плюс «ГОГОЛЬFest» і в той же час геніальна хитрість його організаторів полягає в тому, що у фестивалі є відкрита програма. Ось запрошені художники, режисери, письменники, вони — зірки, а паралельно ви, молоді, креативні і нікому не відомі, приносьте свої картини, есеї, диски. І якщо вони будуть на рівні, вас візьмуть під дах Гоголя.

                ...Прикро, що в Україні все робиться через протиставлення. Українського — світовому. Етнографічного — філософському. Державного — громадському. Концептуального — традиційному. Мені в цьому теж ввижається і дитячість наших діячів, і провінційність. Але раз уже так сталося, непогано було б поборотися за Гоголя й іншим нашим культурним героям. Адже ми всі так вболіваємо за суспільство конкурентних ідей. Зрештою, поки що у «ГОГОЛЬFest» є тільки один спонсор — Grand Gallery, одним з акціонерів якого є Влад Троїцький. Ніхто не заважає повторити його подвиг.

                А брендом Гоголя доволі давно користується одна дуже проворна нью-йоркська команда. Gogol Bordello, яку заснував киянин Євген Гудзь. У липні цього року вони виступили у Лондоні на багаточасовому концертному марафоні Live Earth разом iз Мадонною. Непогана пропаганда бренду «Гоголь». І рефлексія теж цікава...