Геніальний вчений Володимир Іванович Вернадський — засновник і перший президент української Академії наук — розробив учення про ноосферу. «Ноос» грецькою означає «розум». А вчення полягає в тому, що поки «хомо сапієнс» ходив iз дубцем на мамонта та бив на собі доісторичні воші, сферою його життя була біосфера. Коли ж «хомо» подорослішав і, чухаючи потилицю кликом шаблезубого тигра, зробив своє перше відкриття, а потім — ще відкриття, і ще, і ще, і ще — навчився робити щеплення і літати в космос — сферою його життя стала ноосфера. Наукою і творчістю, силою інтелекту і розмаїттям фантазії, волею до знань людина змінила своє середовище. Щоб iти вперед. Щоб не зупинятися.
А Радянський Союз між тим вигадав секонд-хенд. Спочатку він називався американськими (або іншими, але частіше — таки американськими) посилками. У платті «з посилки» престижно було піти на випускний вечір. А відтак — продати «з рук». Руки стали ключовим словом, замінивши голови. Оскільки «з рук» — других, третіх, стонадцятих — охоче купували і продавали, з падінням Есесерії справу було поставлено на потік. Так виник секонд-хенд. Та все проходить, і це пройшло. Щоправда, не у всіх. Звичка — велика сила, і бажання нап'яти на себе чуже, хай уже засвічене на чийомусь святі, але таке замацано-заманливе вбрання — сильніша за потяг власної дизайнерської і кравецької творчості. Тим паче сильніша за голос зібганої до розмірів кульки ослика Іа ноосфери.
Ось тому і стаються з політиками біло-блакитного табору всілякі забавні казуси, на кшталт мавпячого хапання за чуже, що, зрештою, призводить до перетворення ПР у партію СХ — тільки не якусь «соціал-християнську» чи «східно-хуторянську», а у партію Секонд-Хенду. Нє, ну в натурє... А що, хіба ні?
Спочатку Янукович, розманіжившись від того, як його торкались якісь «приємні жінки», висунув цілковито «свіжу ідею» — про зняття з усіх недоторканності — і з урядовців, і з посадовців, і з депутатів. Дарма, що про таку ініціативу давно заявила «Наша Україна». Слова Прем'єр проспав, а от «приємно-жіночні» дотики його розворушили. «Я дозволив вам торкнутись себе... І якщо б можна було цим нагодувати людей, я робив би це цілодобово», — сказав він. Цікавий креатив — накладанням рук, як душпастир, Янукович лікує вервечку громадян від голоду, холоду та зависоких у ціні комунальних послуг. А може, то була алюзія на інше? Їжте, мовляв, тіло моє, пийте кров мою? Було, Вікторе Федоровичу, і це також було! Вас знову підло надурили. Не можна ж так сліпо довіряти американським політтехнологам з американської ж (на тобі, небоже, що мені не гоже!) посилки...
Або візьмемо питання дотацій матерям, що народжують другу і третю дитину... Знов прокол... Ще два роки тому Ющенко надумав фінансово підтримати бебі-бум, ще уряд Тимошенко почав був втілювати програму забезпечення породіль у життя. І зараз цей пункт має місце як у програмі НУНС, так і в програмі БЮТ. Може, Вікторе Федоровичу, й без вас діти народяться, як гадаєте?
І ковдру «Євро-2012» на себе не тягніть. Не спортивно це якось. Не «Регіонам» собі заслугу в проведенні чемпіонату собі приписувати. Покладіть президентську частку слави на місце. Вона у продаж не надходила. Ось так...
Краще займіться вже творчістю. Чи то пак мемуарами, як Леонід Данилович. Тільки з Анатолія Кириловича — вашого 53-го номера у виборчому списку — прикладу, знову-таки, не беріть. Бо як придумав Кінах i собі «український прорив» для котроїсь невіданої-незнаної «Ураїни», так потрапив у конфуз. Ця програма, сказала Юлія Тимошенко, — наша інтелектуальна власність, ми її самі, мовляв, розробляли, самі і презентували. А Кінах якщо куди й прорвався, то хіба що в список до Януковича. От там нехай і залишається. Кінаху — Кінахове.
І взагалі, не ганьбіть люд, що на вас, на політиків, пильно дивиться. Творіть, придумуйте своє. Чужого, звісно, не цурайтесь, але й у полу його собі не ховайте. Ви хоч велосипеда й не вигадали, та все ж живете в ноосфері (Nota bene! пишеться з одним «с»). Пам'ятайте про це.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
