Після розпаду СРСР Росія фактично втратила свої великі впливи на Африку, де десятиліттями організовувала «національно-визвольні війни» та «революції». Але, як відомо, ласий шматок безпанським не буває. Китай ще на початку цього десятиліття почав зміцнювати свої позиції на «чорному континенті». США лише тепер отямилися і вступають в боротьбу з китайцями за природні багатства Африки. Виштовхувані з Близького Сходу американці переносяться до «чорного континенту».
За новітніми планами Вашингтона, Гвінейська затока має замінити Перську в ролі джерела енергоносіїв, а велика військова база на «чорному континенті» має полегшити адміністрації США вирішення відразу двох завдань: боротьби з мусульманськими бойовиками та китайськими нафтовими компаніями, резюмує оглядач польської «Газети виборчої». До останнього часу Африка стояла найнижче в списку американських пріоритетів. У роки «холодної війни» Вашингтон та Москва сприймали Африку лише як полігон та запасне поле битв. Про мізерне значення Африки в американській закордонній політиці свідчило хоча б те, що, на відміну від інших континентів та регіонів світу, вона навіть не заслужила на окреме військове командування, яке б займалося її справами.
Нова глобальна війна США з ісламським тероризмом та за родовища природних енергоносіїв сприяла тому, що вашингтонські стратеги склали новий список пріоритетів. У зв'язку з малим успіхом кампаній в Афганістані та Іраку, загрозою війни з Іраном та ворожістю до США в мусульманському світі Вашингтон намагається позбутися залежності від Близького Сходу, з якого його, врешті-решт, можуть просто витіснити. І альтернативою Близькому Сходу має стати Африка. Вашингтон відводить для цього континенту дві головні ролі: бар'єру, який відділить Європу та Америку від мусульманських бойовиків з Близького Сходу, та нового сировинного родовища. На цей час африканська нафта становить лише 10 відсотків від світового видобутку. Але починаючи з кінця 90-х років, темпи видобутку на африканських родовищах стрімко прискорилися, американські нафтові компанії почали геологічні дослідження навіть у таких країнах, як Гана та Уганда, де досі про поклади «чорного золота» навіть не підозрювали. Американські стратеги вважають: національна безпека вимагає, щоб до 2015 року чверть усієї імпортованої до США енергосировини походила з Африки.
Американці також прорахували, що для того, аби Африка стала для них безпечною шахтою та нафтовидобувним полігоном, її слід захистити від мусульманських радикалів, які все частіше переносять свою «священну війну» на цей континент. Американці розуміють, що слабкі африканські режими не в змозі самостійно чинити опір лицарям джихаду. Тут уже утворилися дві фортеці ісламського фанатизму, дві печери терористів: Судан і Сомалі. З цих «печер» розпочав свій похід у зони конфліктів на Близькому Сході Осама бен Ладен. Минулого року «Аль-Каїда» офіційно оголосила про відкриття свого відділення в Магрібі. До Магрібу (у перекладі з арабської — «місце заходу сонця» чи просто «захід») традиційно відносять Марокко, Алжир та Туніс, але інколи, в ширшому розумінні, також Мавританію та Лівію.
Завданням цієї філії «Аль-Каїди» також є організація «священної війни» в африканському Сахелі (в перекладі з арабської — «край пустелі Сахара») — на смузі землі, південніше Сахари, яка пролягає від атлантичного узбережжя Мавританії до Червоного моря в районі Єгипту та Судану, на якій мешкають переважно мусульмани. До джихаду все голосніше закликають радикальні мулли з Кенії та Танзанії, де наприкінці 90-х років терористи з «Аль-Каїди» висадили в повітря посольства США.
Приблизно в цей же час у Вашингтоні було оголошено про створення нового Африканського командування (АФРІКОМ) та його майбутнього керівника — 58-річного генерала Вільяма Ворда, який до цього був заступником провiдника Європейського командування. Африканське командування має бути створено восени цього року, а через рік уже діятиме на повних обертах. Вільям Ворд, єдиний в американській армії чорношкірий чотиризірковий генерал, раніше служив у Сомалі, Боснії та на Близькому Сході.
Ще не визначено, в якій з африканських країн розквартирується АФРІКОМ. Свою територію запропонувала Ліберія, і в неї найбільші шанси, оскільки країна утворена багато років тому звільненими в США невільниками. Президент острівної країни Сан-Томе і Прінсіпі також запрошує генерала Ворда бути його «квартирантом». Серед інших кандидатур називають місто Ентеббе в Уганді, розташоване над озером Вікторія, з великим аеропортом, який багато років поспіль використовують усі миротворчі місії ООН в Африці. Американці також проводять переговори з цього питання з урядами ПАР, Нігерії, Сенегалу, Гани, Кенії, а також Ефіопії — християнської країни, котра є найвідданішим союзником США в боротьбі з мусульманськими радикалами на всьому Африканському розі.
Усвідомлення стратегічного значення Африки прийшло до американців лише після замахів 11 вересня 2001 року. Після цієї трагедії та початку інтервенції до Афганістану Пентагон швиденько орендував у французів військову базу «Кемп Лемоньє» в Джибуті та розмістив там півтори тисячі своїх військовослужбовців, які до цього часу мають за завдання патрулювати узбережжя Червоного моря та африканське узбережжя Індійського океану. Американці також отримали дозвіл від півдюжини африканських урядів на використання їхніх аеропортів та військових баз, збудували потужну радарну станцію на Сан-Томе і Прінсіпі. Вони навчають патрулювати пустельні кордони Сахари військовослужбовців iз Сенегалу, Малі, Чаду, Нігеру та Мавританії, поставляють зброю Беніну, Гані, Габону, Ботсвані, Малаві, Мозамбіку та Замбії, дбають про дружні відносини з найбільшими африканськими країнами — ПАР, Нігерією, Кенією та Угандою.
Може скластися враження, що лідери африканських країн залишаються пасивними спостерігачами змагання за їхні землі та багатства між китайським драконом, американським бізоном та мусульманським тигром. Це не зовсім так. Інформаційно-аналітичний портал AllAfrica.com 14 серпня в аналітичній статті під назвою «Союзники США побоюються нового військового органу» зазначає: «Африканці нервують з приводу того, що АФРІКОМ буде санкціонувати мілітаризацію дипломатії та просто підірве різнорідність континенту. АФРІКОМ не лише мілітаризує американсько-африканські відносини, а також ті африканські країни, в яких буде базуватися. А це матиме далекосяжні наслідки, оскільки присутність США у цих країнах сприятиме появі радикальних воєнізованих груп антиамериканської налаштованості, що зробить американців мішенями жорстокості». Такий прогноз дає, зокрема, Вафула Окуму, директор Програми аналізу африканської безпеки при розташованому в ПАР Інституті досліджень безпеки.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
