Ні пуху ні пера

                Тільки справжній мисливець може зрозуміти, що таке приготування до відкриття мисливського сезону, коли вже за тиждень не можеш нормально спати в передчутті того кайфу, що отримує людина з рушницею на полюванні. І не стільки від його результативності, як від самого процесу.

                Минулої суботи, себто в найбільше свято для мисливської душі, десятки чоловіків у камуфляжах з різних областей України прибули на відкриття полювання на пернату дичину на Хрінниківське водосховище між селами Гумнище і Липа. Сюди вони приїздять уже не перший рік не лише з Луцька, а й зі Львова, Рівного, Тернополя. Та яким же було їхнє здивування й розчарування, коли на звичному місці не виявили єгерський пункт, де можна було раніше придбати відстрілочну картку. Отримати будь-яку інформацію не було як і звідки: на під'їзді до водного плеса не було жодних інформаційних стендів і новачкові зорієнтуватися було непросто. Та ще більше довелося подивуватися, коли о 16-й годині на водному плесі верхів'я водосховища розпочалася стрільба, хоч офіційна година відкриття мисливського сезону — 18.00. Дисципліновані мисливці розгублено бродили берегом, інші лаялися, бо якісь «ідіоти» порушили той хвилюючий момент, коли в повітря у визначену годину одночасно здіймався справжній мисливський салют. Ще більше зіпсувався настрій, коли помітили на водному плесі кілька моторних човнів і навіть катер, з яких і велася хаотична стрільба.

                — Дійсно, ми зафіксували, що стрілянина почалася о 16-й годині, а полювання велося з п'яти моторних човнів і катера без будь-яких номерів й опізнавальних знаків, — розповів «УМ» Михайло Химин, голова Волинського відділення Українського товариства охорони птахів, член Західноукраїнського орнітологічного товариства, який разом із колегою, головою ради Волинської організації сприяння охорони довкілля ЗУБР Володимиром Граковським зафіксували все це на відеокамеру. — Ніхто не ховався від камери і почувався просто по-царськи. Уявіть собі катер, що розвиває швидкість до 100 кілометрів за годину. На водному плесі болотно-лісових угідь він все одно, що крейсер. Це не просто полювання, а фактичне вбивство. І здійснюється воно не людьми, а людиноподібними істотами. Адже полювання на моторних човнах з під'їзду до місць мешкання лисок та інших водоплавних птахів заборонено і є грубим порушенням ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». У такий браконьєрський спосіб знищується молодняк птахів, що не вміє ще літати.

                Мешканці Луцька Микола Житник і Михайло Назарчук, за плечима яких більш як 30 років мисливського стажу, були шоковані побаченим у Хрінниках. Уперше за такий довгий проміжок часу вони змушені були з берега дивитися, як пуляють із дорогих карабінів із моторних човнів браконьєри. Купити відстрілочну картку вони не змогли, єгеря знайти не вдалося, бо його, кажуть, перевели до... лісу. На березі водосховища йому, виявляється, немає чого робити. Свято було геть зіпсовано. А львів'янин Олександр Васильченко вважає, що таке ставлення з боку користувачів мисливських угідь до організації полювання мимоволі підштовхує навіть добросовісних мисливців до браконьєрства. Спостерігаючи за цим «бєспрєдєлом», люди просто впадають у відчай. Якщо не можуть навести лад навіть у такій елементарній справі, то що вже казати про суспільство в цілому? Як з такими ментальністю і мисливською культурою ми можемо пхатися до Європи?

                Мисливські угіддя поблизу села Липа належать Горохівському державному лісомисливському господарству. Саме останнє мало б потурбуватися про належну підготовку своїх угідь до сезону полювання. У відділі мисливського господарства облуправління лісового і мисливського господарства нам повідомили, що цього року відстрілочні картки продавалися у лісництвах у Берестечку та Горохові, а також безпосередньо в Луцьку — в облуправлінні. Інформація про це була озвучена в засобах масової інформації, так що хто хотів придбати картку, той придбав. З приводу браконьєрської стрілянини, то таких фактів єгерською службою зафіксовано не було. Але якщо ще не всі волинські мисливці мали достовірну інформацію про організацію полювання, то про мисливців з інших областей годі й казати. Як розгулювали катери й моторки на волинському плесі Хрінниківського водосховища, добре видно на цих знімках, зафіксованих відеокамерою громадських природоохоронців. А що ж державна екологічна служба? Вона теж була присутня на березі, але вжити якихось заходів не відважилася. Господарювали тут беззастережно люди на модних човнах і озброєні за останнім писком моди. Хто вони і звідки — про це не знає ніхто, можна тільки здогадуватися. Напевне, із рівненських баз відпочинку, а там люду всякого вистачає. Недарма місцеві мешканці в дні полювання закривають домашню водоплавну птицю у хлівах. Бо таким як трапиться свійська качка чи гуска — дивитися не будуть. А дріб із модних карабінів, коли круті хлопці стріляють дичину, торохкає по дахах селянських хат, розташованих біля плеса, як град. Ото сиди, село, вдома тихо, поки полювання йде. Стріляти так стріляти, гуляти так гуляти!