Тарас Чорновіл: Роботу парламенту зараз блокує пропрезидентська більшість

      Учора Верховна Рада знову не працювала, тож Тарас Чорновіл — львівський «мажоритарник» із «Нашої України», який відверто нудиться без активної діяльності, — охоче погодився поспілкуватися з «Україною молодою». Його погляд на політичні події завжди відзначається чіткістю, говорить він незавуальовано, а причетність радикального члена партії «Реформи і порядок» до останніх подій, пов'язаних із протистоянням опозиції та податкової адміністрації у Львові, підказує додаткові теми для розмови...

      — Тарасе, якими, на вашу думку, можуть бути шляхи виходу з нинішньої парламентської кризи і як складатиметься ситуація надалі?

      — На сьогодні робота парламенту заблокована, і, що показово, тепер її блокують уже керівники фракцій більшості, а не опозиція. Усі картки представників опозиційних фракцій вставлені в систему «Рада», і всі ми готові працювати. Звісно, лунають окремі заяви про те, що опозиція не дасть відкрити сесію й заблокує президію, якщо більшість не піде на певні поступки, і ці заяви мають під собою грунт. Однак у будь-якому випадку всі три опозиційні фракції  готові й можуть продовжити роботу, шукати вихід із цієї ситуації. Проте сьогодні більшість однозначно на це не піде — вони відверто кажуть, що жодної ревізії законопроекту №4105, який  було схвалено у першому читанні «ручним» голосуванням 24 грудня, не відбудеться. Опозиційна «трійка» запропонувала свій варіант пошуків компромісу й процедури голосування за зміни до Конституції в остаточному варіанті, яке має відбутися в лютому або березні, але ці пропозиції, вочевидь, теж будуть зняті, не здобудуть підтримки Погоджувальної ради і блокуватимуться в сесійній залі. До речі, дуже показово те, що Володимир Литвин, який раніше відкривав і намагався вести сесію навіть при дуже жорсткому блокуванні, при заблокованій президії й трибуні, виведеній з ладу системі для голосування тощо тепер просто не виходить у зал і не робить жодних рухів, аби розпочати роботу. Очевидно, що настанова така: затягнути час до п'ятниці, у п'ятницю закрити цю сесію, а в крайньому випадку, якщо не вдасться цього зробити без скандалів, залишити її відкритою до лютого. А 3 лютого, згідно з Конституцією, закрити четверту й одразу ж відкрити п'яту сесію. Усе це — з метою  не допустити зараз витоку якоїсь інформації, сплеску емоцій, провести все на максимально знижених тонах. Тим більше що справді серйозних заяв з боку опозиції на сьогодні не звучить (що вже, як на мене, погано). I в такий спосіб вийти на ті 300 голосів, які потрібні для остаточного ухвалення змін до Основного закону, «підготувавши» за два тижні парламентських канікул відповідну кількість депутатів.

      Таким є завдання більшості, а опозиція, на мій погляд, опинилася в невигідній ситуації, адже протиставити щось цьому плану в залі, де є повне відкидання будь-яких «небільшовицьких» пропозицій, неможливо апріорі. Я вважаю, що вихід є тільки один: піднімати людей, задіювати позапарламентські методи й фактори. Але, на превеликий жаль, жодних серйозних кроків у цьому напрямі наразі не робиться. Тому, як це не прикро, але сьогодні якихось хороших, утішних прогнозів зробити не можу. Влада йде на будь-які методи й кроки, аби закріпити вже в конституційному порядку свій варіант самозбереження, тих відносин, які існують зараз в Україні, зберегти при посадах наявнi псевдоеліти.

      — А чи відомо вам про якусь конкретну роботу, що ведеться з депутатами, аби наступного місяця набрати для голосування за політреформаторський «проект Медведчука — Симоненка» 300 голосів?

      — Дуже активно «працюють» із соціалістами. У мене є таке відчуття, що фракція Олександра Мороза цілком реально може опинитися серед тих 300 голосів. З огляду на те, що сьогодні з боку влади немає жодних поступок опозиції, Мороз опиниться в дуже складній ситуації, адже якщо не буде врахована жодна з його позицій і передумов, Олександру Олександровичу доведеться голосувати фактично самому проти себе. І я припускаю, що влада задіє якісь конкретні фактори і способи для того, аби притягти на свій бік Соцпартію і тим розколоти опозицію. Окрім того, як мені відомо, вже почалися певні дії для того, аби загнати в глухий кут Блок Юлії Тимошенко. Сподіваюся, що з того нічого не вийде й ці спроби будуть безрезультативними. Ну і, звісно, йде активна робота з тими депутатами від більшості, які після схвалення у першому читанні не підписалися під результатами так званого «голосування» руками. Я думаю, що їм, а також «безхозним», тобто позафракційним депутатам, буде найважче, адже саме з ними «робота» буде особливо жорсткою. Власне, вона вже ведеться, і дуже серйозно...

      — Тарасе, ви як «мажоритарник», обраний від Львова, добре ознайомлені з діяльністю головного податківця Львівської області Сергія Медведчука. Як, на вашу думку, після переведення Медведчука-молодшого до Києва, на посаду заступника голови Державної податкової адміністрації, чи послабиться тиск на незалежні видання й підприємства на зразок тієї ж «Львівської газети», чи «справа Медведчука» не загине й перейде в руки таких самих соціал-демократів (о)?

      — Руки, в які все це перейде, фактично ті самі. Найімовірніше, головою ДПА у Львівській області буде керівник Дрогобицької податкової (це в одному з райцентрів на Львівщині) Строчило, який сьогодні є вірним помічником Сергія Медведчука. Але річ у тому, що, крім політичного фактору наджорсткого тиску, існує ще й фактор індивідуальний. Сергій Медведчук як постать, як особистість, є неймовірно чорною й негативною людиною. Львівські журналісти, бізнесмени й політики згадують про нього як про особу, в якій немає абсолютно нічого святого та навіть нічого людського. Таке враження, що він повністю позбавлений будь-яких людський емоцій, почуттів тощо. Тому, не виключено, з його переходом до столиці той «беспредел», який панує на Львівщині, дещо послабиться.  Тобто та ж сама «Львівська газета», до якої не лише немає, а й просто не може бути якихось юридичних претензій, та її засновники, яких перевіряли й перепровіряли, штучно комбінуючи проти них кримінальні справи, що розвалюються на очах, зможуть зітхнути з полегшенням. Тобто у Львівській області збережеться той стандартний, типовий варіант тиску, який діє у більшості областей України. Ну хіба що трохи сильніший, як, зрештою, і по всій Західній Україні, але, безперечно, значно легший, ніж сьогодні, за «правління» молодшого Медведчука.

      Але тут є й інший момент: раніше Львів «завдяки» безчинствам свого головного податківця фактично почав «утікати» з-під впливу київської влади. Як ви знаєте, внаслідок протидії Сергієві Медведчуку в обласній раді утворилася більшість, що об'єднала прокучмівські сили в особі фракції «Ділова Львівщина» (аналог блоку «За єдину Україну!» на загальнодержавному рівні) і «Нашу Україну». Цей союз вийшов досить тісним, міцним і життєздатним.  Тому на сьогодні, за чутками, вже готується варіант розгромлення цієї «співдружності», а заодно й такого-сякого нейтралітету місцевої влади. Кажуть, що незабаром можуть відправити у відставку львівського «губернатора» Олександра Сендегу, і ці плітки, які походять iз певних кабінетів, судячи з усього, можуть бути цілком реальними. Принаймні цей варіант сьогодні явно відпрацьовується. Імовірно, Львів знову стане (або вже є) предметом торгів між есдеками і, скажімо, «донецькими». Хтось із них найближчим часом має можливість посісти місце «губернатора» і перехопити вплив, тобто не допустити, аби влада у Львові була політично нейтральною і займалася тим, чим вона й повинна займатися відповідно до законодавства.

      — При тій негативній характеристиці, яку ви дали Сергієві Медведчуку, чи не означає його прихід у столицю, до владних важелів у центральній податковій адміністрації, що ті методи, якими він та його команда діяли у Львові, будуть перенесені на всю Україну? Чи можна говорити, що це призначення зроблене навмисне під вибори?

      — Безумовно. Більше того, посада першого заступника голови ДПАУ є визначальною при Юрієві Кравченку, оскільки він неспроможний реально очолювати цей процес і керувати податковою. Він не фахівець у цій галузі, отже, не може виконувати роль керівника ДПАУ. Тобто реально керуватиме саме Сергій Медведчук. І спрогнозувати, що тепер робитиметься, скажімо, у загальнодержавних незалежних виданнях або на підприємствах, які підтримують опозицію чи щонайменше є нейтральними до влади, можна дуже чітко...

      — А чи не збираються, випадково, Медведчука-молодшого зробити головою ДПАУ замість Юрія Кравченка?

      — Поки що такої інформації немає, однак питання полягає в тому, про що йдеться: очолить Сергій Медведчук податкову де-юре чи де-факто? Адже де-факто його вже зробили головним податківцем України. А от чи буде цей варіант закріплено юридично, мені поки що сказати важко...