Театр абсурду... судді Петренка

                Шахтарське містечко Тернівка на Дніпропетровщині цього літа привернуло до себе, без перебільшення, всеукраїнську увагу. Як уже писала «УМ», усе почалося з конфлікту на териконах шахт, де люди, які залишилися без роботи, заробляли на шматок хліба тим, що, перекидаючи тонни породи, вибирали звідти якісь кілограми вугілля. Більше десяти років ніяких суперечностей на цьому грунті не виникало. Доки одного дня до териконщиків не завітали молодики, які запропонували видобуте з породи «чорне золото» здавати «їхнім» людям за вдвічі меншою ціною.

                Певна річ, люди почали шукати захисту, де тільки можна. Бурхливі події у Тернівці не могли не привернути уваги й журналістів. З'явилися публікації на цю тему в друкованих ЗМІ, тональність яких схилялася на користь простих людей. Зокрема, публікація у дніпропетровській газеті «Лица» так і називалася — «Раби імперії Ахметова». Але особливий резонанс викликав 17-хвилинний відеофільм «Утраченная справедливость», продемонстрований кількома телеканалами на Дніпропетровщині, а також перед делегатами міжпартійного з'їзду БЮТ, куди завітали більше сорока териконщиків.

                А 3 серпня генеральний директор ВАТ «Павлоградвугілля» пан Тищенко подав позовну заяву про захист честі та ділової репутації до Господарського суду Дніпропетровської області, відповідачами по якій визначив Дніпропетровську обласну державну телерадіокомпанію та павлоградську телекомпанію «А-студія». І після цього відбувається щось незбагненне. Суддя Ігор Петренко, незважаючи на свою неймовірну завантаженість, того ж дня підписує ухвалу про забезпечення позову, яка ледь вмістилася на п'яти сторінках комп'ютерного набору. Текст її звучить категорично: «Заборонити розповсюдження у будь-який спосіб та у будь-якій формі (у тому числі шляхом опублікування у друкованих, аудіовізуальних, електронних, радіомовних засобах масової інформації, шляхом викладення у характеристиках, заявах, листах, зверненнях, повідомленнях, адресованих іншим особам, шляхом повідомлень у прилюдних виступах, а також у іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній особі) інформації та відомостей, які містяться в стрічці «Утерянная справедливость» (нагадаємо: відеофільм правильно називається «Утраченная справедливость»). Особливо в ухвалі наголошується, що ця грізна пересторога стосується будь-яких фізичних та юридичних осіб. Але й на такому тлі суддя Петренко чомусь вирішив додатково перерахувати 27 телекомпаній, переважно київських, яких стосується заборона.

                Певна річ, такий прецедент викликав інтерес з боку журналістів. Але суддя Петренко і тут виявив досить своєрідне трактування закону. Точніше — про закон він не згадував взагалі, виставивши журналістів за двері кабінету, де проходило судове засідання, без будь-яких аргументів. Коли ж найзаповзятіші представники мас-медіа намагалися дізнатися, на підставі якої статті закону він робить процес закритим для ЗМІ, суддя Петренко мав доказ один: «Я вам сказав...».

                Такою, що не має під собою жодних підстав, розцінила скандальну ухвалу в бесіді з вашим кореспондентом і президент Асоціації медіа-юристів України Тетяна Котюжинська. Вона повідомила, що позовні заяви, де йдеться про захист честі та ділової репутації, не є компетенцією господарських судів. І вже в цьому полягає головний нонсенс.

                Навіть якщо у згаданому відеофільмі міститься недостовірна інформація, це не підстава для притягнення телеканалу, який його продемонстрував, до відповідальності. Не так давно гучну оцінку подібним намаганням дав Європейський суд з прав людини, де розглядали позовну заяву донецького юриста Салова до Держави Україна. Правознавець розповсюджував фальшивий на всі сто відсотків випуск газети «Голос України». У ньому йшлося про смерть колишнього Президента України. Так ось на теренах нашої держави Салова притягнули до відповідальності, а в Європейському суді в цьому побачили порушення права на свободу вираження і присудили грошову компенсацію.

                До того ж, наголошує Тетяна Котюжинська, інформація про ситуацію на тернівських териконах має суспільне значення, і ніхто не може заборонити її обговорювати...