Де буде Мекка Європи?

                Кількість мусульманських святинь у бастіоні європейського католицизму — Італії — впродовж останніх семи років зросла більш ніж удвічі. Підраховано, що кожні чотири дні на Апеннiнському півострові з'являється нова мечеть. «У багатьох із них розміщено центри ісламського фундаменталізму», — припускає впливова італійська газета «Кор'єре делла Сера».

                Західна Європа змінює обличчя — вона динамічно ісламізується.

Кордова — Мекка Заходу

                Ісламська спільнота Іспанії висуває все сміливіші вимоги і не приховує, що особливе місце в цих планах відводиться місту Кордова. Глава Ісламської хунти (спільноти) Іспанії Мансур Ескудеро розкрив ці плани під час зустрічі з прем'єр-міністром країни Хосе Луїсом Родрігесом Сапатеро. «Як чудово було б перетворити Кордову на мекку Заходу», — цитує слова Ескудеро мадридська газета «ABC». Бажати і мріяти ніхто не забороняє, втім ініціативу мусульман підтримує низка іспанських політичних сил: Андалузька партія, Об'єднана лівиця, а головне — правляча Соціалістична робітнича партія самого Луїса Сапатеро.

                Мансур Ескудеро є також заступником генерального секретаря «Світового лідерства людей ісламу» — найбільшого у світі мусульманського руху, який об'єднує понад 400 організацій і політичних партій. Цей рух у червні нинішнього року скликав у Кордові міжнародну конференцію, учасники якої вимагали надання іспанського громадянства потомкам маврів, які свого часу були вигнані з Піренейського півострова, а також інших привілеїв для мусульман.

                Мусульмани не вперше заявляють претензії на «успадкування Кордови», яка з VIII по XІІІ століття була, разом із Багдадом, найважливішим культурно-науковим центром ісламського світу. Хоча зусилля мусульман отримати дозвіл молитися Аллаху в місцевому кафедральному костелі, одному з найбільших у світі, зазнали провалу, Мансур Ескудеро надалі вважає, що ця католицька святиня, а раніше — найбільша мечеть арабського халіфату на Піренейському півострові, найбільш придатна для екуменічних молитов. Він навіть написав відповідний лист  главі уряду Іспанії. Але рішення в цьому випадку ухвалює не прем'єр-міністр, а єпископ Кордови Хуан Хосе Асеньйо. А останній заявив, що не впустить до кафедрального собору мусульман, бо поділ храму на часи служби, на його думку, «не сприятиме мирному співіснуванню релігій, а лише спричинить дезорієнтацію серед віруючих».

                Мансур Ескудеро народився 1947 року неподалік вiд міста Малага, закінчив єзуїтський коледж, але 1979 року змінив католицьку віру на іслам. Уже наступного року він заснував першу спільноту іспанських мусульман під промовистою назвою «Асоціація за повернення ісламу до Іспанії», яку пізніше змінив на більш нейтральну — «Ісламську спільноту Іспанії». Початкову стратегію «все і відразу» також було змінено на більш прагматичну — «поступово, але все». Якщо раніше Ескудеро закликав арабів силою зброї повернути собі колишні землі та володіння на теренах Іспанії та висував ідею створення Єврабії (ісламізованої Європи), то тепер усвідомив, що такі заклики відлякують людей і далекі від політкоректності. Тому тепер він пропагує ідею, що релігійна та культурна різнорідність Європи є неуникненною. Іспанські мусульмани змушені поводитися поміркованіше.

                Після замахів ісламських терористів на потяги в Мадриді 11 березня 2004 року та цьогорічні атаки ісламських бойовиків на іспанських військовослужбовців у Лівані й іспанських туристів у Ємені іспанці стали боятися мусульман більше, ніж терористів iз баскської організації ЕТА. До речі, в 44-мільйонній країні мешкає приблизно один мільйон мусульман.

Бурхлива історія Кордови

                Кордова — столиця однойменної провінції, яка входить до складу автономної області на півдні Іспанії — Андалузії.

                Місто було засноване  в римську епоху імператором Клавдієм Марселієм. Найбільшого розквіту набуло в часи панування тут арабів, коли Кордова була столицею халіфату. Для порівняння: якщо нині місто має 321 тисячу мешканців, то за арабського правління в Х столітті його населення становило півмільйона осіб, тож Кордова була найбільшим містом Європи і, можливо, тогочасного світу.

                До наших часів добре збереглися зразки тогочасної арабської архітектури, перлиною серед яких є мечеть (тепер католицький кафедральний собор), що занесена ЮНЕСКО до списку об'єктів світової культурної спадщини. Свого часу ця мечеть була другою за розмірами в світі. Її будівництво розпочалося 784 року і тривало два століття. Після звільнення Кордови від маврів 1236 року король Фердинанд ІІІ Кастильський переобладнав мечеть на християнський храм.

                Мечеть звели на місці кафедрального собору св. Вінсента, зруйнованого маврами під час першої окупації міста в 711 році. Теперішній палац єпископа Кордови стоїть на тому місці, де свого часу був розміщений палац халіфів. Мечеть Кордови мала тисячу колон із мармуру і граніту, які були виготовлені, зокрема, із залишків римського храму, що стояв на цьому місці раніше.

Кельн також у черзі на право зватися Меккою

                «УМ» уже повідомляла про плани британських мусульман збудувати в Лондоні найбільшу в Європі мечеть, щоб вона вивищувалася над розташованим поруч славетним стадіоном «Уемблі». Німецькі мусульмани виношують подібні плани.

                Мечеть має бути збудована в місті Кельн, у районі Ехренфельд. За проектом вона має стати найбільшою мусульманською святинею Європи і вміщати 2000 осіб. Майже з будь-якої частини міста можна буде побачити її два 55-метрові мінарети та виконану в модерному стилі скляну баню, яка за формою нагадуватиме складені в молитві долоні. Фінансує будівництво, яке має розпочатися ще цього року, а закінчитися — 2009-го, Турецько-ісламський союз релігійних інституцій. Це організація, яка вже має в Німеччині кілька десятків мечетей і забезпечує їх імамами з Туреччини. Вона фінансується з Анкари, і в Німеччині відверто говорять, що це «філія турецького міністерства у справах релігії».

                Проблема лиш у тому, що значна частина з 35 тисяч мешканців району Ехренфельд не бажає бачити у себе під боком мечеть. Багато мешканців Кельна також проти того, щоб символом німецького міста стали два високi  мінарети. Але місцеві політики подолали внутрішній спротив і підтримали турків, бо вони «також електорат». Утім консенсус турків із місцевими політиками зіпсувало крайнє праве угруповання «За Кельн», яке зібрало під петицією проти будівництва мечеті підписи понад 75 відсотків мешканців району Ехренфельд. Протестну акцію підтримав єврейський письменник Ральф Джордано, який у роки війни дивом уникнув депортації до нацистського концтабору. Джордано резонно зауважив, що будівництво мечетей свідчить, що мусульмани не хочуть інтегруватися в німецьке суспільство. Проти будівництва виступив і католицький єпископ міста Аусбург. «Розміри мечетей у Німеччині все більші, а в мусульманських країнах тим часом продовжують переслідувати християн. Якщо така ситуація не зміниться, то, можливо, мусульманам Німеччини доведеться задовiльнитися скромнішими  місцями  для молитов», — цитує єпископа «Німецька хвиля». Водночас, як не дивно, ідею підтримав глава однієї з кельнських парафій Франц Меуер, який уже встиг зібрати дві тисячі євро на будівництво мечеті.

                Бурхливі дискусії навколо будівництва в Кельні грандіозної мечеті поділили всю Німеччину. Німецька преса нагадує, що в країні будується більше мечетей, ніж церков. А насправді церкви взагалі не будуються, а існуючі — зачиняються з огляду на зменшення кількості віруючих. У Німеччині сьогодні існує 143 класичні мечеті з куполами та мінаретами і 2,5 тисячі менших, молитовних. Це при тому, що в країні нараховується 3,3 мільйона мусульман і 54 млн. осіб, які формально є  християнами.

Без паритету

                Поширення ісламу в Європі та поява все нових мечетей не викликала б у пересічного європейця такого внутрішнього спротиву, якби християнство отримало паритетну можливість для такого ж розвитку в країнах мусульманського світу, або якби християн бодай не переслідували за їхню віру в ісламських країнах. Певна релігійна терпимість спостерігається хіба що на Святій Землі, але її не знайти за межами Палестини. Навіть у формально світській Туреччині. Про приклади гоніння на християн розповів Вселенський патріарх Варфоломій Папі Римському Бенедикту XVI під час візиту того до Туреччини наприкінці минулого року.

                Ще 1998 року з'явилася монументальна дослідницька праця Пола Фрегосі «Джихад на Заході: Мусульманські завоювання з VII по XXI століття». У ній розкладено «по поличках» усі етапи конфлікту між ісламом та християнством та його коріння. Повертаючись до ісламських часів Кордови, які ісламські дослідники тепер описують як еру гуманізму, терпимості та науки, Фрегосі нагадує, що лише в період із 850 по 857 роки мусульмани відрубали в Кордові голови 48 християнам. Книгу Пола Фрегосі можна, м'яко кажучи, назвати «недружньою» щодо  ісламу, але наведені в ній факти також важко заперечити.

                Автор вважає, що є прямий зв'язок між сучасним тероризмом, який також називають джихадом (священною війною), і війнами часів мусульманської експансії. Більшість мусульман вважає, що початок триваючому конфлікту між ісламом та християнством поклали хрестові походи. Але автор зазначає, що перший хрестовий похід відбувся 1096 року, а джихад розпочався за 500 років до цього.

                Завданням джихаду і обов'язком усіх мусульман є поширення ісламу на весь світ. Так мусульмани захопили Єрусалим та вигнали звідти християн ще 638 року. До 641 року вони захопили більшість Персії та Єгипту, в 649—668 роках у рамках так званої «острівної кампанії» прибрали до рук Кіпр, Родос та Кріт. В 668—673 роках почалися спроби окупувати район Босфорської протоки та Константинополь, центр східного християнства. Столиця Візантії впала лише 1453 року. Впродовж 710—715 років вони підкорили значну частину Іспанії і мали намір йти далі на Європу. В ІХ столітті впали Сицилія, Корсика, Мальта та Сардинія. 846 року в рамках апеннінської кампанії мусульмани захопили Рим та сплюндрували собори Святих Петра і Павла. Відбувалися регулярні напади на Грецію та південне узбережжя Франції.

                Конфлікт закладено вже в базисі двох вчень, нагадує Фрегосі. Христос повчав: «Хто до нас iз мечем прийде, той від меча і загине», а за вченням Мухаммеда: «Меч є ключем до раю і пекла».