У номері від 7 лютого «УМ» інформувала читачів про інцидент у Запоріжжі: керівники РАГСу Комунарського району навідріз відмовлялися вписати у паспорт 16-річного підлітка ім'я Олекса. Попри кількаразове звертання сім'ї Олійників до філологів низки інститутів, котрі щоразу розтлумачували бюрократам: Олекса — один із нормативних українських відповідників імені Алєксєй, вписаного у російськомовне свідоцтво про народження. Олександр і Ніна Олійники кажуть, що вони відразу ж назвали сина Олексою, і не їхня вина, що тоді документи виписували винятково російською мовою: «Нам сказали, що у перекладі з української такого відповідника нема. Тому й записали Алєксєй. Прикро, що в Україні людині доводиться відстоювати своє право на власне ім'я через суд. Ім'я Олекса — суто українське, і жодних питань не повинно бути».
Прикметно, що навіть у шкільних журналах хлопчина значився Олексою. Однак працівники РАГСу вперто стояли на своєму, мотивуючи, що в «доісторичному» (совдепівському) словнику імені Олекса немає. Та є ж із десяток інших, сучасніших! На цьому й акцентували батьки-позивачі під час дебатів у місцевому суді Комунарського району.
Півроку «комунарівська» Феміда вагалася — навіть суддю чомусь замінили на іншого. Врешті-решт правосуддя зважило на чергову (третю!) рекомендацію з Києва: фахівці Інституту мовознавства НАН України радили керуватися академічним виданням словника власних імен, у якому є декілька рівнозначних нормативних варіантів. Позов Олійників суд задовольнив, не відважившись водночас покарати винуватців бюрократичної тяганини. А це було б логічно і корисно. Для інших «буквоїдів», котрі ніяк не змиряться, що є така держава — Україна з її одвічними традиціями.