Шлаковідстійники шахти ім. Засядька на березі Кальміусу. (Фото Укрінформ.)
...У мешканців Донеччини з'явилися серйозні претензії до незалежного журі, яке визначає сім див України. Справа в тому, як вважають у регіоні, що до списку дуже незвичних, видатних і пізнавальних місць держави чогось не внесли ще одне. Ні. Не оте «економічне диво», буцімто створене тут колишнім керівником краю, а нині Прем'єр-міністром. Справжнім дивом із див, переконані донеччани, є річка Кальміус. Бо за того величезного техногенного навантаження, внаслідок якого річка фактично перетворилася на стічну канаву для промислових відходів, тут і досі не щезла сяка-така живність. Хіба не диво? Як і те, що на берегах геть забрудненого Кальміусу досі знаходяться охочі «попляжитися». А про одинаків-відчайдухів, які відважуються пірнати у гм... воду, взагалі мовчок.
Причому є думка, що із внесенням Кальміусу до сімки див не слід зволікати. Бо річка може втратити свою унікальність та неповторність після завершення екологічної акції з дещо фантастичною назвою «Кальміусу — чисту воду», що стартувала минулого року і триватиме до 2010 року.
Ініціатором екологічної акції «Кальміусу — чисту воду» виступила громадська рада при Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області за підтримки Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області та управління освіти та науки Донецької облдержадміністрації. Її головна мета — нарешті примусити промислові підприємства скидати в басейн Кальміусу тільки очищені води — без хімічного, бактеріологічного та інших забруднень. На першому етапі виконання наміченого ініціатори акції взялися вже в першій половині поточного року скласти перелік усіх забруднювачів річки Кальміус та її приток.
Зрештою подібні намагання виникли не вперше. Ще в 2003—2004 роках Донецький інститут туристичного бізнесу, вивчаючи можливість купання населення в найбільшій водоймі Донецька — Нижньо-Кальміуському водосховищі, за власний рахунок провів дослідження з виявлення рівня забруднення води. Висновки були далекі від оптимізму — забруднення водосховища відбувається через притоки, які в нього впадають, а також внаслідок частих аварiй каналізаційних мереж Макіївки та Донецька. А ось виявленням конкретних забруднювачів води досі ніхто серйозно не займався. Та нарешті дійшла черга й до них.
Нині вздовж русла річки Кальміус розташовано сім водосховищ, а вздовж її притоків — більш як три десятки відстійників промислових та побутових стічних вод. З'ясовано, що промислові та комунальні підприємства Донецька, Макіївки, Ясинуватої, Моспіно, Докучаєвська, Старобешева, Тельманова, Новотроїцька, Маріуполя та інших населених пунктів скидають стічні води в Кальміус та притоки річки після недостатнього очищення. А деякі до очищення взагалі не вдаються. Як наслідок, за даними Донецького регіонального управління водних ресурсів, рівень забруднення води в Кальміусі перевищує гранично допустимі норми в сотні разів.
До речі, ті ж причини забруднення знакової для регіону річки кожен бажаючий може побачити й без додаткового розслідування. Для цього варто тільки побувати на території між Макіївкою та Донецьком — неподалік від тих місць, де знаходяться витоки Кальміусу. Пейзаж тут вражаючий, і перше, що спадає на думку , коли бачиш височеннi відвали породи та шлаку, — тут запросто можна знімати фантастичні фільми. Ну, наприклад, про приліт підступних інопланетян, які облюбували це місце, аби влаштувати міжгалактичне звалище токсичних відходів. Бо в те, що це мешканці густонаселеного міста самотужки понасипали на околиці оці «гори», вірити не дуже хочеться. Та куди подінешся...
«Перший відвал тут з'явився ще в 1959 році, і відтоді звалища токсичних відходів росли, як на дріжджах, — розповідає голова Донецької обласної екологічної громадської організації «До чистих джерел» Володимир Журавльов. — Відвал, що належить Макіївському металургійному заводу імені Кірова, нині переробляють. Щось відправляють звідси на будівництво доріг, щось іде на виготовлення будівельних матеріалів. Та найголовніша проблема в тому, що на Мушкетівські та Григорівські відвали звозили відходи з коксохімічних підприємств. Поступово йде фільтрація, і токсичні речовини разом із грунтовими водами потрапляють у річку, що потім майже через усю область несе до Азовського моря «привіт від коксохімії». Крім того, в Кальміус також «впадають» стічні води тутешніх вугільних, металургійних та коксохімічних підприємств. Сюди ж потрапляють і стоки міської каналізації...»
Чесно кажучи, коли йдеться про головних забруднювачів, то ніхто досі не сумнівався — за подібного сусідства з вугільними, металургійними та коксохімічними підприємствами шанси в річки, аби залишатися чистою бодай відносно, є мізерними. А якими є шанси того, аби домогтися якомога меншого потрапляння в Кальміус хімічної, бактеріологічної та іншої гидоти?
«Ті відвали, неподалік яких бере свій початок Кальміус, потрібно насамперед ретельно відгородити, — вважає голова постійної комісії з питань екології, землі та природних ресурсів Донецької обласної ради Микола Загоруйко. — А ось вивезти їх звідси, на жаль, ми не зможемо — давайте будемо чесними...»
Причини подібного песимізму, за словами пана Загоруйка, слід шукати в дотриманнi природоохоронного законодавства. Так от, згідно з ним, 50 відсотків екологічних зборів з підприємств повинні залишатися в області, 20 — у місті чи селищі, а 30 — перераховуються до столиці. А що відбувається насправді?
«Кожного року, — свідчить Микола Загоруйко, — при формуванні бюджету вносяться тимчасові зміни: 25 відсотків екологічних зборів залишаютьсяч в області, 10 — в населеному пункті, де відбуваються шкідливі викиди, а 65 відсотків йдуть до Києва... За умови, що Донеччина є найбільш техногенно навантажена і забруднена територія, ось таке незрозуміле ставлення не піддається ні логіці, ні здоровому глузду!..»
Зрозуміти таке відношення «центру» й справді важко. Особливо з урахуванням того, що в столиці на керівних посадах здебільшого перебувають люди, які донедавна мешкали й працювали в області і добре знають про екологічні біди своєї малої батьківшини. Чого вартий тільки той факт, що, приміром, у «донецькому» Кабміні за екологію та охорону навколишнього середовища відповідає колишній міський голова Макіївки Василь Джарти. Немає сумніву, він як ніхто інший добре знає про проблеми гігантських відвалів на території міста, яким колись керував. Так само важко уявити, що про екологічні біди земляків не знає й сам керманич Кабміну Віктор Янукович, який з початком виборів, як завше, знову дуже щедро роздає різноманітні обіцянки.
До речі, певні сподівання у донеччан з Прем'єр-міністром пов'язувалися у зв'язку з 75-річчям області, що відзначали на початку липня. В ході запланованих відвідин Донецька Віктором Януковичем був намір підписати угоду між урядом та Донецькою облрадою. У згаданому пакеті документів були прописані й варіанти, згідно з якими збільшувався б відсоток екологічних зборів, які залишаються в області. Проте сталося майже за приказкою «Казала Настя, як удасться...» Прем'єр так і не побував на урочистостях, бо поїхав лікувати своє коліно до Іспанії.
А власними силами й коштами упоратися з поліпшенням стану місцевих річок тут навіть не сподіваються. Наприклад, нинішнього року на зібрані 49 мільйонів гривень в області збираються почистити дві річки в Добропільському та Мар'їнському районах. А про те, щоб почистити Кальміус на всій його довжині, поки навіть не йдеться. За підрахунками фахівців, аби очистити тільки один кілометр річки, потрібно 3-4 мільйони гривень. А річка «розтяглася» на майже 240 кілометрів...
То невже все так безнадійно і за поки невтручання в ситуацію столичних керівників-земляків донеччанам залишається тільки змиритися з подальшим забрудненням річки, до якої вже зараз лячно підходити? Виявляється, ні. На переконання Миколи Загоруйка, стан Кальміуса можуть істотно поліпшити самі мешканці краю. Як саме? Якщо припинять викидати в річку та на її берегах будівельні, побутові та інші тверді відходи. «Якщо хоча б цю частину побутових відходів припинять викидати в річку, думаю, ситуація зміниться», — вважає він.
Такої ж думки притримується й заступник начальника Державної екологічної інспекції в Донецькій області Ігор Абузяров. «Ми звикли говорити, — каже він, — що річку забруднюють шахти, заводи, фабрики тощо. Так, це є! Взяти хоча б ті величезні відвали промислових відходів, що накопичувалися тут ще з довоєнних часів... Та є й інша проблема — тверді побутові відходи та наше «вміння» з ними поводитися. Адже якщо пройти берегами річки, то можна побачити, що стихійними звалищами сміття засипані всі навколишні балки. І, чесно кажучи, з подібним явищем боротися аж ніяк не легше, ніж з промисловими підприємствами та їх породними відвалами. Бо на кожному метрі берега річки природоохоронного інспектора не поставиш. Тому доводиться вдаватися до виховання населення культурному поводженню з відходами. А це досить тривалий процес».
«З промисловими підприємствами, які забруднюють Кальміус шкідливими стоками та відвалами відходів виробництва, навіть легше боротися, — вважає й голова Донецької обласної екологічної громадської організації «До чистих джерел» Володимир Журавльов. — Цей процес контролюється і порушників можна притягти до відповідальності й покарати. А тим часом не меншого покарання заслуговують тутешнi мешканці, які звалюють побутові відходи де завгодно. Бо ці сміттєві кучугури перекривають притоки, що колись поповнювали річку водою. Приміром, у селищах Яковлівка та Мінеральне всі яри та балки засипали сміттям на шкоду ж собі, бо зникли джерела, які раніше гарантували мешканцям гарну питну воду. Ми минулої осені одне із джерел ледве-ледве відкопали з-під будівельних відходів. І всі пересвідчилися: якщо покласти край оцим стихійним сміттєзвалищам і розчистити джерела, річка знову буде повноводною. І тоді ніхто не ставитиме питання, який їй надати статус — «побутової» чи «культурної». Яка між ними різниця? Перше — це коли в річку лише зливають та скидають побутові відходи, а друге — коли є можливість нормально відпочити на її березі. Або навіть скупатися, що свого часу тут нітрохи не вважалось екстремальним вибриком».
Акція «Кальміусу — чисту воду» тільки розпочалася і передбачає досягти своєї мети до 2010 року. На першому етапі її учасники вже склали перелік усіх забруднювачів річки та її притоків. Так само розроблено й програму контролю за підприємствами, які практикують скидати стічні води та скупчувати на її берегах промислові відходи. Залишилось найголовніше — впровадити довжелезну низку різноманітних заходів, з допомогою яких Кальміус перестане вважатися стічною канавою і поверне собі статус знакової внутрішньої річки регіону. І якщо подібне й справді станеться, згадана акція по праву претендуватиме на те, аби зайняти гідне місце в переліку див України.
Річка Кальміус бере свій початок у Ясинуватському районі біля села Мінеральне. Довжина річки 236 кілометрів, площа водозбору 5070 квадратних метрів. Головні притоки: річка Грузька (лівий берег, 185 кілометрів), річка Мокра Волноваха (правий берег, 127 кілометрів), річка Кальчик (правий берег, 7 кілометрів). Річка тече переважно в південно-західному напрямку, впадає в Азовське море в місті Маріуполь.
Кальміус, за класифікацією, є середньою рікою і є об'єктом загальнодержавного значення, оскільки частина водозбірної площі (2 відсотки) перебуває на території Запорізької області. Через це, починаючи з 1998 року (досі річка відносилася до водних об'єктів місцевого значення), усі платежі за спецводокористування в басейні річки Кальміус зараховуються в державний бюджет.
Оскільки область перераховує до державного бюджету по басейну Кальміусу близько 30 мільйонів гривень, ці кошти при зарахуванні до місцевого бюджету можна було б спрямувати на відродження річки. Облводгосп уже неодноразово порушував питання про віднесення річки до водних об'єктів місцевого значення, однак подібні намагання поки не увінчалися успіхом.
Більш як двадцять років триває екологічна сага про забруднення території на кордоні Молдови (Сороки) й України (Цекинівка, Ямпільський район ) через річку Дністер. І весь цей час — лише перемовини, передмови й постскриптуми. А тим часом зношена труба промислових відходів завдовжки 6,2 км через Дністер продовжує забруднювати басейн річки як на території Вінниччини, так і нижче за течією — в Одеській області. >>
Найчастіше ущерть переповнені сміттєві звалища в Україні гниють десятиліттями через відсутність коштів на їх впорядкування. Але в Люботині, де полігон твердих побутових відходів (ТПВ) скоро дійде до будинків містян, сталася нетипова як для вітчизняних реалій історія. >>
У нашому світі мешкає приблизно 40-45 тисяч видів павуків, а їхня кількість така велика, що кожна людина на відстані п’яти метрів біля себе знайде цю істоту. Науковці вивчають унікальні властивості павутини та, ґрунтуючись на дослідженнях, розробляють надміцні волокна чи біоматеріал, на якому зможуть вирощувати людську шкіру. >>
Перший фестиваль шкільних лісництв відбувся на Черкащині. Участь у ньому взяли десять команд, по одній від кожного лісгоспу. Під час фестивалю школярі, а всі команди прибули у спеціальній формі, придбаній лісництвами, наввипередки демонстрували свою любов та шану до лісу. >>
Пожежі торф’яників були однією з головних тем упродовж тривалого часу для значної частини українців. Благо, забруднене повітря, яке перевищувало навіть у деяких районах столиці норму в 6 разів (зрозуміло, у навколокиївських епіцентрах загорань ситуація була ще гіршою), почало приходити в норму. >>
