План «помаранчевого» реваншу

      «Скромніше, ніж у Яника, але симпатичніше, ніж у Юлі», — ділилися враженнями журналісти, жуючи «шарові» пончики на міжпартійному з'їзді блоку «Наша Україна — Народна самооборона». «Головне — душа й совість, а не показушні феєрверки», — суворо зауважив на це досить молодий чоловік у солідному костюмі. Судячи зі спеціалізованого навушника, це був чийсь охоронець. Ну якщо в них навіть охоронці такі серйозні, то що ж чекати від кандидатів...

      Хоча феєрверки таки були й у «помаранчевих», але, на відміну від «термінатора» Януковича, який ішов по сцені на тлі вогняних стовпів, на з'їзді «НУНС» іскри летіли вже наприкінці дійства. Освічуючи шлях не конкретній персоні (окрім, хіба що, Олега Скрипки, який саме в цю мить завершив співати про «Країну мрій»), а всій команді. Бо «НУНСівці» — це саме команда, на чому особливо наголосив лідер блоку Юрій Луценко, пояснюючи, чому символом блоку є кулак. Мовляв, «розчепірені долоні тільки милостиню просять», а демократичні сили об'єдналися в єдиний потужний кулак і разом переможуть «врага-супостата».

      Світлові зображення цього самого кулака поруч із традиційною «нашоукраїнською» підковою миготіли на обтягнутих тканиною стінах величезного павільйону «Експоцентру», де НУНС проводив свій з'їзд. Перед входом делегатів і численних гостей зустрічала традиційна молодь із помаранчевими та (значно менше) малиновими «самооборонівськими» прапорами, і не революційні — звичайні, проте вельми проникливі — барабани. Таких самих юнаків та юнок поставили й на двоповерхові лаштунки позаду сцени, однак три години поспіль махати прапорами у студентів, схоже, не вистачило сил, тому вони просто стояли й нудилися. Усе, що відбувалося в залі, транслювалося на великий екран, встановлений перед павільйоном, тож навіть ті, кому припікало покурити, мали змогу почути й виступ Віктора Ющенка, й інші промови. Щоправда, під час виступу  Президента на вулиці було майже порожньо — його всі прагнули послухати «на місці».

      Власне, виступ Ющенка хоч і був першим на цьому з'їзді, однак став його квінтесенцією і, схоже, коротким викладом усієї виборчої кампанії «Нашої України — Народної самооборони». Видно було, що виступ почесного лідера, тези з якого в різних варіантах повторювали й інші промовці, принаймні тому народу, що був присутній у залі, сподобався. Оплесками зустрічали й інших лідерів, у тому числі «нові обличчя», якими так пишаються ідейні натхненники мегаблоку в його нинішньому вигляді: Арсенія Яценюка, Анатолія Гриценка... А коли В'ячеслав Кириленко вкотре запевнив, що після виборів «НУ — НаСа» у жодному разі не об'єднається з корупціонерами (читай, з Партією регіонів), чи не найбурхливіше йому аплодував Віктор Ющенко.

      Залишилося переконати решту виборців у тому, що «НУНС» — це «єдина політична сила, яка чує вимоги людей» (Луценко), і що демократичні сили, перемігши вдруге, «не втратять свій шанс» та «доведуть усім, що здатні відповідально нести владу» (Яценюк). Щоб це вдалося, їм усім варто б прислухатись до слів Гриценка, який закликав з виборцем говорити «чесно, а не як з дитиною, — хто більше цукерок наобіцяє». Бо наш (чи «наш»?) виборець, за словами міністра оборони, мудрий, і добре бачить, що до чого...

      На відміну від «робочих» з'їздів, де, незважаючи на насичений порядок денний, делегати часто нудьгують, у залі ніхто не засинав. Усім було весело — хтозна, завдяки промовам лідерів чи патріотичним пісням, які у перервах між виступами виконували «майданівські» гурти «Хвилю тримай», «Тартак», «Гайдамаки» та Марія Бурмака. А повстанська «Лента за лентою» у виконанні Тараса Чубая зал просто «порвала»: її вголос співали, приплескуючи себе по колінах, не лише «побратими» Луценко й Кириленко, а й Президент Ющенко, який сидів поруч із ними. Під «Країну мрій» від «ВВ» вже представлена на той час офіційно перша десятка блоку, стоячи в першому ряду, похитувалася в такт: Павленко, Князевич, Герасим'юк та Ар'єв — узявшись за руки й піднявши їх догори, Кармазін, Каськів, Стретович, Матвієнко і Тарасюк — обійнявшись за плечі...

      По завершенні засідання щасливі делегати фотографувалися з Кириленком, Павленком і, звісно, Луценком — «Юрочка, ти наш герой», «Юра такий молодець!» — піднімали на лідера захоплені погляди літні пані. Особливості політичної «тусовки»: лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук роздав значно менше автографів, ніж той же Кириленко.

      Словом, з'їзд вдався. А як же, спитаєте, «бійки» за місця у списку, дискусії, обговорення й голосування? Це все було, але не в залі, а напередодні — на політраді блоку. З'їзд же тільки проголосував ухвалені керівництвом рішення: про обрання головою політради В'ячеслава Кириленка (у цьому лідери всіх дев'яти сил-учасниць «НУНС» були одностайними) та затвердження виборчого списку.

      Про те, як цей список укладали, довелося почути багато відгуків. Одні члени політради тільки стомлено махали рукою: мовляв, не нагадуйте, бо то було страшне. За чутками, особливо проблемними були «розборки» в межах «Української правиці»: лідери НРУ та УНП нібито всупереч домовленому раніше розподілу відсотків списку хотіли «відщипнути» окрайчик від квоти УРП «Собор» Анатолія Матвієнка. Непросто, кажуть, було й Луценкові. Одна з трьох партій, що входить до «НаСа», була чимось незадоволена, до того ж уже після завершення внутрішніх дискусій проти з якогось дива запрошеного у список особисто Луценком екс-мера Києва Олександра Омельченка повстали деякі партнери по блоку. Однак зрештою політрада таки домовилася — не без участі Президента, який усіх помирив і навіть посприяв тому, щоб деякі справді патріотичні й відповідні ідеалам Майдану люди залишилися у прохідній частині списку.

      «Та не було ніяких сварок — не більше, ніж у інших», — запевнив «УМ» Тарас Стецьків. Зрештою, й справді, яка різниця, що було досі. Нам із вами головне, що буде тепер. А чи зможе демократичний «кулак» за неповних два місяці переконати виборців у тому, про що говорили на з'їзді його лідери, — 30 вересня покаже...

СПИСОК

1. Юрій Луценко

2. В'ячеслав Кириленко

3. Арсеній Яценюк

4. Анатолій Гриценко

5. Микола Катеринчук

6. Ольга Герасим'юк

7. Юрій Павленко

8. Ксенія Ляпіна

9. Руслан Князевич

10. Володимир Ар'єв

11. Борис Тарасюк

12. Лілія Григорович

13. Олександр Омельченко

14. Микола Оніщук

15. Святослав Вакарчук

16. Юрій Костенко

17. Іван Сподаренко

18. Олеся Оробець

19. Ірина Геращенко

20. Юрій Ключковський

21. Давид Жванія

22. Анатолій Матвієнко

23. Іван Плющ

24.  Юрій Єхануров

...28 — Володимир Стельмах (голова НБУ). 29 — Тарас Стецьків, 30 — Іван Заєць, 31 — Владислав Каськів, 36 — Роман Зварич, 37 — Олесь Доній, 39 — Петро Ющенко, 41 — Геннадій Москаль, 42 — Олександр Слободян (ЗАТ «Оболонь»), 44 — Оксана Білозір, 48 — Микола Мартиненко, 58 — Юрій Кармазін, 59 — Олександр Третьяков, 82 — Віктор Матчук (голова Рівненської ОДА), 85 — Сергій Луценко, 87 — Ярослав Ющенко, 94 — Степан Хмара, 100 — Микола Поліщук, 125 — Тарас Грималюк, 166 — Алла Кудлай, 205 — Євген Нищук (діджей Майдану)...

КОМЕНТАРІ З КУЛУАРІВ З'ЇЗДУ

Володимир В'язівський,

народний депутат V скликання (47-й номер списку):

      — Це хороший список. Він добре враховує пропорції від територій, враховує потребу оновлення. Туди ввійшли люди, які не мають сумнівного минулого, це максимально відверті політики. Такі, як Кириленко, які пройшли свій шлях іще з «революції на граніті» і не зраджували своїх позицій. Формування списків завжди проходить з гарячими дискусіями. Кожна з політичних партій залежно від міри демократизму проводила цю полеміку. Я пам'ятаю, яким гарячим було обговорення на політраді партії «Наша Україна». А на позавчорашньому засіданні політради блоку треба було звести докупи списки, які затвердила кожна з партій. Наскільки я розумію, це супроводжувалося багатьма пропозиціями та дискусіями. Але це, напевне, природно. У нас — демократична організація.

Святослав Вакарчук,

соліст гурту «Океан Ельзи» (15-й номер списку «НУНС»):

      — Я не буду кидати творчість. У будь-якому разі залишатимуся музикантом. Просто приходить час, коли ти розумієш, що потрібен країні не тільки як музикант. Я відчуваю ці зміни, я хочу багато чого зробити. І я зважився на цей крок. Чи боюся я рутини і депутатських буднів? Коли десять років тому починалася моя музична кар'єра, мені теж казали: «Чи не боїшся потрапити в нашу українську музичну індустрію, яка ще не сформована? Це ризиковано, важко». Але часи змінилися. Це мені не страшно.

Ірина Геращенко,

президент інформаційної агенції УНІАН (19-й номер списку):

      — Хоча я позапартійна, але абсолютно очевидним є те, що це моя політична команда, з якою я пройшла п'ять надзвичайно важливих років (із виборчої кампанії 2002-го до 2006-го року Геращенко працювала прес-секретарем Віктора Ющенка. — Авт.). Відбулося і омолодження команди, оновлення, до списку залучено жінок. Це не просто хороші хлопці та дівчата, а люди, які довели, що є командою, і які вміють тримати удар.

Записав Володимир СЕМКІВ.