За рівнем помпезності форум Партії регіонів нагадував з'їзди компартійних часів. (Фото Володимира СТАДНIКА.)
Головна партія правлячої коаліції свій з'їзд у суботу провела з помпою, гідною зібрань КПРС. Форум розбили на два етапи — робочий і святковий. Для цього довелося винайняти Палац «Україна» та Палац спорту — відповідно, найпрестижніший та найбільший зали країни. Ці споруди всіляко причепурили символікою партії і зовні, і всередині, а до «України» навіть простелили синій килим. Такий шик мав піднімати дух своєї команди і впливати на виборців. У нинішні часи подібний стиль проведення з'їздів часто використовують у США. Що й не дивно, з огляду на присутність у команді Януковича американських політтехнологів.
День з'їзду збігся зі знаменною для «регіоналів» датою. Рік перед тим було затверджено уряд Віктора Януковича. На з'їзді роздавали книжечку «...І рік при владі» — ту саму, пілотні примірники якої вийшли з перевернутим догори дригом державним прапором на обкладинці. Віддаючи шану річниці урядування Януковича, кожен виступаючий вважав своїм обов'язком згадати у промові успіхи Кабміну і кинути слово критики на адресу Президента та «помаранчевих», що заважають трударям.
Першим почав Віктор Янукович. «Сьогодні ми можемо впевнено сказати — ми не лише витягли державу з глибокої кризи, яку отримала Україна в спадок від «помаранчевих» урядів, а й заклали надійні фундаменти поліпшення життя кожної людини», — похвалився Прем'єр. І все було б добре, але «переконливі успіхи уряду на шляху соціально-економічного розвитку були оголошені такими, що не відповідають національним інтересам. Політичну доцільність поставили вище закону, а дешевий популізм — над відповідальністю». Причиною розпуску ВР лідер Партії регіонів назвав не переходи депутатів між фракціями, а «те, що «помаранчеві» не сприймають нашої збалансованої зовнішньої політики, економічних успіхів нашого уряду».
Лідер говорив упевнено, а сама промова була досить якісною, із вкрапленням програмних тез і часто супроводжувалася оплесками задоволеного залу. Варто відзначити, що ПР зразка 2007 року поки що не береться експлуатувати тези про ЄЕП, боротьбу з НАТО та впровадження другої державної мови (принаймні Віктор Федорович про це не згадував), натомість робить акцент на соціальних програмах, обіцяючи, зокрема, аж 25 тис. грн. за народження другої дитини.
Янукович говорив без звичних збоїв, не зазираючи при цьому в папірець. Секрет красномовства Віктора Федоровича був розгаданий згодом: перед ним були дві стійки із прозорими планшетами. Виявилося, що то такі сучасні електронні суфлери, із них Янукович і зчитував текст. Очевидно, ця забавка з'явилася в штабі «регіоналів» також із подачі американських технологів.
Віктор Янукович закликав однопартійців «піти на вибори і перемогти з іще кращим результатом, ніж торік, і захистити свою перемогу». Він поскаржився на те, що «помаранчеві» хочуть абсолютної влади і тому не хочуть об'єднуватися ані з іншими політичними силами (натяк на потребу «широкої коаліцію«), ані між собою. «Ми не відповідатимемо злом на зло, — відзначив Янукович. — Ми подаємо руку в той час, коли вони стискають кулак» (натяк на емблему «Народної самооборони»).
Ніхто з Віктором Януковичем не сперечався. Всі промови будувалися в тому самому ключі, без жодної полеміки чи самокритики. Єдиною інтригою з'їзду був виборчий список «регіоналів». І не лише для журналістів, а й для самих делегатів (зокрема й досить сановитих). Керівні органи ПР затвердили кандидатський реєстр буквально перед самим початком зібрання.
Отже, перший у списку — Віктор Янукович. Друга — лідерка фракції Партії регіонів Раїса Богатирьова. Третій — Тарас Чорновіл, який ще зовсім недавно заявляв, що думає про вихід на політичну пенсію, і натякав на незгоду з окремими людьми у ПР.
Далі — «легіонери»: заступниця міністра юстиції Інна Богословська, котра на двох минулих парламентських кампаніях попеклася на технологічних проектах типу «Команди озимого покоління» та «Віче», а тепер вирішила використати надійніший спосіб балотування. Замикає п'ятірку міністр із питань надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич. До речі, він — один із небагатьох колишніх есдеків у списку Партії регіонів. Усупереч прогнозам, там немає ані Медведчука, ані Кравчука, ані Шурми, ані Загороднього... Із колишніх однопартійців Шуфрича високу позицію має тільки Михайло Папієв (75-й у списку ПР).
Зауважимо, що перед тим, як балотуватися, «легіонери» мали вийти з лав своїх партій. Це при тому, що Шуфрич, наприклад, — перший заступник голови у СДПУ(о), а Богословська — взагалі лідер партії «Віче». Але що там партквиток перед блиском депутатського мандата?
Безпартійним став Анатолій Кінах (№53 у списку «Регоінів») — міністр економіки, котрий до ранку суботи керував Партією промисловців і підприємців. У цьому ж товаристві — екс-голова Республіканської партії, «паливний» міністр Юрій Бойко (49-й). Ще один «фрукт» — Валерій Коновалюк, який два роки тому, посварившись із «регіоналами», пробував розкрутити партію «Трудова Україна». Тепер він облишив цей проект, знову здружився з ПР і тепер стоїть у списку «донецьких» на 84-й позиції. Із човна Соцпартії, котрий повільно йде на дно, утік Андрій Деркач — президент «Енергоатому» (96-й). Тож тепер медіа-холдинг Деркача, зокрема й колись «помаранчеве» радіо «Ера» та однойменний телеканал, рекламуватимуть навіть не соціалістів, а «регіоналів».
Список Партії регіонів прихистив також кількох перебіжчиків із «помаранчевого» табору. Наприклад, на 93-й сходинці — колишній міністр юстиції, відомий борець із Кучмою Сергій Головатий. Хоча він розсварився з «помаранчевими» ще тоді, коли Президент видав перший указ про розпуск Верховної Ради, поява відомого націонал-демократа у списку «Регіонів» — несподіванка. З інших «нашоукраїнців» у лави «регіоналів»-кандидатів затесалися Олександр Горошкевич (128) і Валерій Келестин (184), є також колишній партієць Кінаха Василь Гуреєв (104) та інші екс-члени ПППУ.
У списку багато колишніх БЮТівців: Василь Хмельницький (№100), Олександр Єдін (120), Олег Надоша (183), черкащанин Володимир Олійник (185) тощо. Узагалі, «синій» реєстр нагадує ковчег, який рятує багатьох не зовсім хороших людей від смерті в політичному потопі. Хоча місць вистачило не всім. Наприклад, «Юлині» зрадники Олександр Ковтуненко й Сергій Поліщук прийшли на з'їзд нових сюзеренів у млосному очікуванні, а виходили — розгубленими й ображеними.
Та що там казати про «перебіжчиків», коли навіть не всі свої «регіональні» кадри потрапили до прохідної частини списку. Четверо нардепів-«регіоналів» узагалі якимось лихом засіли аж у п'ятій сотні — їм точно нічого не світить: Володимир Бондар (401), Валерія Матюха (402), Людмила Кириченко (404), Ігор Казаков (405).
Ще одного відомого парламентарія взагалі не взяли у список та ще й заявили про це публічно. Йдеться про горезвісного Олега Калашникова, який рік тому брав участь у побитті журналістів каналу СТБ. Янукович пояснив делегатам, що «сьогодні вранці політрада розглянула інцидент за участю Калашникова і, зваживши всі «за» і «проти», вирішила не включати його до списку». Але, «враховуючи щире покаяння», Калашников зможе залишатися членом партії.
А взагалі, прохідна частина списку Партії регіонів за змістом майже не змінилася, якщо порівнювати з минулим роком. Майже всі позиції займають нардепи V скликання та міністри: перший віце-прем'єр Микола Азаров — №6, головний олігарх Рінат Ахметов — 7, віце-прем'єри Володимир Рибак і Андрій Клюєв — 13 і 14, міністр охорони природного середовища Василь Джарти — 22, ще два віце-прем'єри, Дмитро Табачник і Олександр Кузьмук, — 34 і 41 тощо. Міністерський пул замикає міністр у справах сім'ї, молоді та спорту Віктор Корж, у нього аж 172-ге місце — зважаючи на нинішні рейтинги, прохідне.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
