Лаванда — це не лише хорошi продукти...

      Як відомо, з прекрасним і корисним у нашого класика Максима Рильського асоціювалися, відповідно, троянди й виноград. Проте сьогодні в Криму дещо підкоригували б поета. Бо ніжні троянди, скажімо сорту Лада, одночасно можуть радувати око і приносити чималу конкретну користь у грошовому еквіваленті. Причому не меншу, ніж та ж сонячна хмільна ягода. Щоправда, не самі квіти як такі, а продукти переробки пелюстків — дистиляційна ефірна олія, Р-вітамінній комплекс, конкрет «К» (витяжка), туалетна вода тощо. Нічого дивного — покупці на світових ринках сьогодні готові віддати до 10 тисяч доларів США за кілограм якісної трояндової олії. Принаймні таку цифру назвав мені заступник директора Інституту ефіроолійних і лікарських рослин УААН з науки, доктор технічних наук, заслужений винахідник України, професор Володимир Шляпников. До слова, під його орудою нещодавно розроблено концепцію розвитку ефіроолійної галузі в Криму. Вона вже ухвалена місцевим профільним міністерством і має пройти аналогічну процедуру у вищих інстанціях автономії. На стадії юридичного оформлення і республіканська асоціація виробників ефіроолійної продукції. А минулого тижня на базі вищезгаданого закладу і ВАТ «Комбінат «Кримская роза» відбулася виїзна республіканська нарада щодо перспектив розвитку галузі.

З думою про прибуток

      Що разом із садами і виноградниками ефіроолійним культурам до снаги  «витягнути» економіку деяких аграрних районів автономії, скажімо Бахчисарайського, я знав і раніше. Досить переконливо розповідали про це  тамтешні господарники, згадуючи ті недавні часи, коли вони заробляли мільйони радянських рублів на троянді, лаванді, шалфеї, кориандрі. Професор Шляпников, який, до речі, предметно і всебічно займається ефіроолійними культурами і особливо —технологіями переробки ще з 1963 року, послався на світові тенденції: сьогодні темпи розвитку цієї прибуткової галузі в сільському  господарстві найвищі, адже за останні двадцять п'ять років світове виробництво ефірної олії збільшилось у п'ять разів. У Криму, за інформацією тутешнього Радміну, культивують ефіроолійні близько 40 господарств у 9 районах. Їхня ароматна продукція затребувана медициною, пармуферно-косметичною, хімічною, харчовою і навіть металургійною промисловістю, щоправда, допоки не рідної країни, а Франції, США, Німеччини, Швейцарії, Австрії. Самі рослини — незамінна база для розвитку бджільництва. Наприклад, з одного гектара лавандового поля пасічники отримують 180—250 кг цілющого меду. Та й рентабельність вирощування, переробки ефіроолійних значно вища, ніж інших багаторічних. Наприклад, один гектар шалфея мускатного приносить чотири тисячі гривень чистого прибутку. При застосуванні ж сучасних комплексних технологій цю цифру можна сміливо помножити на три, а то й п'ять, певен пан Шляпников.

Тривожні тенденції

      Детально виписаний алгоритм подальших спільних дій науковців і виробничників автономії міститься в концепції розвитку галузі, з якою я теж ознайомився. Виявляється, до її появи спонукали дві взаємопов'язані тривожні тенденції. Перша — більшість кримських ефіроолійних підприємств наразі не дотримуються рекомендованих наукою технологій, що позначається на низькій продуктивності плантацій і якості продукції. У свого чергу її невідповідність міжнародним стандартам якості може реально призвести до падіння ціни та обсягів  збуту. «Візьмімо ту ж лаванду, — аргументує свою думку Володимир Шляпников. — Сьогодні цією культурою зайнято 5115 гектарів (усього ж ефіроолійними — 7835 га. — Авт.), з неї виробляється 25 тонн ефірної олії, хоча для цього достатньо площі майже у десять разів меншої. Перехід на примітивні технології переробки  призвів до суттєвого зниження вмісту основного компонента — ліналілацетату. Серйозну тривогу викликає також сортова чистота промислових плантацій, особливо шалфея та лаванди. Розмноження цих культур пущено на самоплив, тож нерідко на одній ділянці ростуть рослини з різними термінами вегетації, що в підсумку теж позначається на якості кінцевої продукції. А до її втрати призводить недостатня кількість вітчизняної збиральної техніки, яка колись була найкращою у світі. До того вона давно морально і фізично застаріла, господарства, по суті, її просто добивають».

Полин — трава вигідна

      Як же тоді подолати ці негативні тенденції? Професор Шляпников, як і його колеги з інституту ефіроолійних і лікарських рослин і ті керівники трьох місцевих підприємств, які вже об'єдналися в асоціацію задля координації спільних дій і навіть уклали перші дев'ять договорів з Інститутом (його директора Олександра Афоніна обрали головою асоціації), знають, як. Передовсім, мовляв, потрібно розширити асортимент за рахунок нових перспективних культур, скажімо, полину таврійського і котовника. І це виправдано: ціна на олію того ж таки полину за останні три роки підскочила з 8 до 25 доларів. Сировиною для неї є дикий полин, що росте в районах Присивашшя. Проте його запаси із року в рік зменшуються через інтенсивну експлуатацію території. Однак інститут має вже зразки окультуреного полину таврійського, врожайність якого у вісім-десять разів вища. Та й вміст олії туйона у нього вдвічі більший. Щодо нової культури котовника, яким раніше ніхто взагалі не займався у промислових масштабах, то інститутські селекціонери встигли над ним теж як слід попрацювати і навіть вивести сорт Алла. Ефірна олія новачка за якістю випереджає зарубіжні аналоги, а саме тайванські та явські. Сухо- та зимостійкістю, хорошою врожайністю, вмістом цінного продукту характеризують і нові сорти лаванди, шалфея та троянди кримської селекції сортiв Вдала, Тайган і Лада. Саме вони, на думку Володимира Шляпникова, повинні замінити на полях своїх застарілих попередників.

      Уже сьогодні інститут може запропонувати і нові технології переробки, зокрема екстраційну, впровадження якої підвищує рентабельність виробництва у три—чотри рази. Проте головна перевага її в іншому — з рослини «вижимається» не лише олія (за традиційним способом вона випарюється), а й безліч інших цінних компонентів, які раніше йшли у відходи. За словами мого співрозмовника, економічний і маркетингові аналізи показали, що першим препаратом нового напряму має стати протиопікова емульсія з лавандової чи кориандрової олії. Інтерес також викликають туалетна вода, харчовi приправи, фармацевтичні препарати у вигляді пару тощо.

Потрібен технопарк

      «Ми — реалісти і добре розуміємо, — продовжує Володимир Олександрович, — що розв'язати всі накопичені проблеми галузі одразу неможливо. Найбільш оптимальний варіант, як на мене, — створення інтегрованого навчально-науково-виробничого комплексу, тобто технопарку. Тим паче що це повністю відповідає минулорічному розпорядженню Кабміну України про план заходів з інтеграції наукових і навчальних закладів з метою підвищення рівня підготовки кадрів для наукової сфери і виробництва. При дольовій участі нашого Інституту технопарк міг би функціонувати в системі Національного агроуніверситету на базі його Південної філії, тобто Кримського агротехнологічного університету НАУ. І займатись не лише підготовкою фахівців для галузі, а й виробництвом насіннєвого і посадкового матеріалу, випробуванням нових технологій, обладнання і техніки, проведенням сертифікації продуктів переробки рослин і тому подібне. Створення технопарку має профінансувати держава або ж автономія, позаяк вони вже витратили десятки мільйонів гривень на створення нових сортів, технологій і техніки, отож мають розраховувати на віддачу. Розрахунки показують, що, маючи під ефіроолійними площу 550 га і виробничі потужності в обсязі 3750 тонн переробленої щорічно сировини, комплекс спроможний буквально за три роки покрити всі витрати у сумі 12—15 мільйонів гривень».

      А тепер традиційне — де ж «нашкребти» стільки грошей? У тому вся і річ, що при бажанні місцевий Радмін, який через свою прес-службу щойно заявив про «посилення» підтримки ефіроолійної галузі, міг їх легко знайти. І цей інвестиційний механізм навіть місцевим оглядачам добре відомий. Варто, наприклад, уряду разом з тутешньою ВР просто-напросто шляхом відповідної процедури запровадити конкурс на надання в довгострокову оренду 120 гектарів ділянки гірської лаванди в селі Партизанське поблизу Гурзуфа. Тим паче, що це колишня власність Алуштинського радгоспу-заводу, який, у свою чергу, свого часу входив до комбінату «Кримская роза». І хоча нинішній керівник підприємства, точніше голова правління однойменного ВАТ Михайло Гладун, запевнив мене, що нині у Партизанському ефіроолійними невигідно займатись, з прийнятним варіантом земельного аукціону все ж погодився. Що там казати, сума в підсумку набігла б кругленька, враховуючи, що сотка у цій місцині Південнобережжя наразі тягне на 5—10 тисяч доларів. Натомість ласий шматок тишком-нишком і «за здорово живеш» дістався такій собі фірмі «Антал-Крим» нібито під будівництво гольф-клубу. Ніхто не проти цього елітного виду спорту, але чому найдорожча в Україні земля знову дістається зовсім не бідним людям задарма? Утім оборудка і прихована «щедрість» кримських можновладців цілком зрозуміла: «Антал-Крим», як вже повідомлялось у ЗМІ, — дочірній підрозділ ТОВ «Антал-сервіс», що, у свою чергу, входить у «Міжрегіональний промисловий союз», співвласником якого є партійний куратор ПРУ по Криму нардеп Антон Пригодський. Тобто партійний централізм, так би мовити, в ділі. А всі розмови тутешніх «регіональних» активістів у ранзі очільників уряду і парламенту про інтереси земляків — це так, на публіку.

ДОВІДКА «УМ»

      Сьогодні у світі щорічно на основі переробки 180 видів однорічних і багаторічних рослин виробляється понад 250 тисяч тонн ефірної олії. Найбільші її експортери — Індонезія, Китай, Таїланд, Тайвань, В'єтнам. Частка Криму — 72 тонни з 5—7 культур.