Наша газета свого часу розповідала про драму на кордоні, що закінчилася вбивством одного прикордонника та зникненням на деякий час іншого. Та історія з подачі підозрюваного у вбивстві колеги довгий час обростала різноманітними припущеннями та чутками, однак розслідування, судовий процес та вирок виїзної колегії військового апеляційного суду Центрального регіону України нарешті оприлюднили й, відповідно, підсумували офіційну версію тих подій.
У ніч з 12 на 13 липня минулого року прикордонний наряд у складі 28-річного прапорщика Олексія Павлова та 21-річного сержанта Сергія Бойка ніс службу на українсько-російському кордоні неподалік села Холодне Новоазовського району. А на ранок розслідуванням НП yже займалися міліція кількох областей, працівники прокуратури й СБУ, українські та російські прикордонники. Бо пострілом з автомата старший наряду був убитий, а його напарник десь зник. Так само довелося розшукувати й автомат, пістолет та автомобіль «Ниву», що належав загиблому прапорщику.
Невдовзі сержант сам дав про себе знати аж за 120 кілометрів від місця пригоди — в селі Сигнальне Волноваського району, де звернувся до медичного пункту по допомогу. Легке кульове поранення живота прикордонник взявся пояснювати досить емоційно. Мовляв, уночі на наряд напали особи кавказької національності, які вбили колегу, а його самого запхнули в багажник легковика, довго десь возили і поранили наостанок. Із самого початку така версія мало трималася купи, однак слідчим вистачало роботи, бо затриманий продовжував розповідати небилиці. Спершу, за його словами, він застрелив прапорщика випадково під час демонтажу пробитого колеса автомобіля. Потім розповідав, що за певну суму вони пропустили через кордон контрабандистку з цукерками, але посварилися зi старшим наряду, бо не змогли поділити «навар». Та всі згадані версії під час перевірки не знайшли підтвердження, і сержант таки змушений був зізнатися, що застрелив прапорщика з іншої причини.
Напередодні контрактник відзначав власне 21-річчя, і тому думками був далекo від несення служби на кордоні. Дуже закортіло навідатися до знайомої, яка працювала в пансіонаті на березі моря. А оскільки старший наряду був категорично проти відлучення з кордону, сержант застрелив його з автомата, забрав зброю, кинув труп у лісопосадці й подався «Нивою» до подруги. Невдовзі з двома дівчатами вони виїхали в степ, де розважалися, стріляючи з автомата та пістолета. Пізніше дівчата зізналися, хизуючись своєю вправністю, прикордонник їм сказав, що недавно вбив людину. Однак вони тоді не повірили й сприйняли це за чорний гумор.
Перегодя пістолет убитого прапорщика сержант викинув у полі (його слідчо-оперативній групі так і не вдалося розшукати) і, за його словами, мав намір покінчити життя самогубством. Та духу вистачило тільки легко себе поранити, після чого й почав морочити голови слідчим, вигадуючи про напад невідомих порушників кордону.
Згідно з вироком суду, колишній прикордонник, якому довірили зброю для охорони кордону, тепер має вийти на волю тільки через 13 років (саме стільки тоді ж виповниться й сину загиблого прапорщика, який з'явився на світ за місяць після смерті батька). А ще, окрім конфіскації майна й позбавлення військового звання сержанта, суд також прийняв рішення про виплату військовою частиною батькові та вдові загиблого прапорщика 70 тисяч гривень. Однак та ж військова частина й без того значиться серед потерпілих, бо перипетії резонансної пригоди засвідчили про, м'яко кажучи, окремі прорахунки й недоліки у відборі та підготовці молодих людей до служби в елітних частинах, якими завжди були прикордонники.