Віктор Король: Декому з кандидатів від «Нашої України» варто наслідувати приклад Порошенка

      — Пане Вікторе, на вашу думку, чи не краще було й справді затвердити виборчий список не в алфавітному порядку, а у відповідній черговості, як того вимагали чимало делегатів, і таким чином уникнути звинувачень у недемократичності?

      — Мені здається, що це нічого не змінило б. Є принципи, за якими людей обирають до списку. Ці принципи не мінялися й поки що витримуються, тому немає ніякої загрози, що президія може їх порушити й при затвердженні місць у списку повестися якось не так.

      — Однак таке вже бувало, і не раз — на з'їзді говорилося одне, а в останній момент у списках виявлялося зовсім інше...

      — Це природно, адже партія у нас велика й демократична, думок багато, і, відповідно, кожен може висловити свою. Так і цього разу — хтось хотів, аби остаточний варіант списку затвердили на з'їзді, інші виступали за те, щоб доручити цю справу президії. Зрештою голосування показало, прихильників якої позиції більше.

      — Пане Вікторе, сьогодні Петро Порошенко повідомив, що ухвалив рішення не балотуватися в народні депутати. Як ви, давній його соратник іще з часів «Солідарності», розцінюєте цей крок?

      — Я дуже гордий тим, що в партії є такі люди — здатні ухвалити таке сміливе рішення і відкрито про нього заявити. Ви ж бачили з його емоційного стану, що для Петра це був непростий крок. Але він на нього пішов. І це при тому, що ця людина стояла біля витоків партії, була в перших лавах у найважчi  для «Нашої України» часи. Однак про це чомусь дуже швидко забули ті, хто зараз ганьбить його, використовуючи матеріали, закинуті недружніми нам силами — корупційні скандали, «любі друзі» тощо. «Завдяки» таким речам думка про Порошенка тепер у багатьох грунтується на негативному уявленні, але це велика помилка. І треба віддати йому належне, що він зумів перебороти образу на таке незаслужене ставлення. Виступ Порошенка, безумовно, був найяскравішим моментом цього з'їзду, і недарма його зустріли такими бурхливими оплесками.

      — Так, безумовно, рішення Петра Олексійовича викликає повагу. А ще — думку про те, що, якби це рішення було ухвалене не тепер, а, скажімо, на позаминулому з'їзді, незаслужено негативне, за вашими словами, ставлення до Порошенка змінилося б уже давно. (Нагадаємо, восени 2005 року з'їзд безуспішно намагався виключити з президії й політради НСНУ Петра Олексійовича та ще кількох фігурантів скандалу, внаслідок якого Президент відправив у відставку уряд Юлії Тимошенко й Порошенка як секретаря РНБО. — Ред.). Замість цього ми тоді почули виступи на підвищених тонах з боку вкрай ображеного Порошенка та його прихильників, і рейтингу партії та історія точно не додала...

      — Сталося так, як сталося. Я тільки хочу нагадати, що Петро завжди у важкі хвилини проявляє себе позитивно, і прикро, що таких людей не цінують.

      — Як гадаєте, відсутність у списку Порошенка якось вплине на рейтинг «Нашої України»?

      — Можливо. І ми ще побачимо, як — на краще чи все ж на гірше.

      — Хтозна, як історія з Порошенком, а от «корупційний скандал» навколо лідера мегаблоку «НУНС» Юрія Луценка балів напередодні виборів вам точно не додасть...

      — Я цей скандал коментувати не хочу, бо не знаю його підгрунтя й не маю відповідних матеріалів.

      — Тоді повернемося до списку й «самовідводів». Вам не здається, що приклад Порошенка варто наслідувати ще принаймні кільком охочим стати народними депутатами від «Нашої України»?

      — Безумовно, варто. Бо, на відміну від декого, Петро показав, що справді вірний ідеалам партії й може сміливо дивитися людям в очі.

      — Чому на ці вибори «НУ» обрала головним гаслом  намiр скасувати депутатську недоторканність, а не, скажімо, якісь економічні, соціальні програми, яких держава й народ потребують значно більше?

      — Це вже питання до виборчого штабу, який зосередив усю свою увагу саме на цьому. А я, знову ж таки, вважаю, що час покаже, правильно були розставлені пріоритети чи це все-таки програшний крок.

      — Пане Вікторе, скажіть чесно: ви вірите в те, що після виборів усі підписанти угоди про створення мегаблоку «Наша Україна — Народна самооборона» дійсно об'єднаються в єдину партію, як нібито задекларували?

      — Я сподіваюся на це. Але не вірю.