Перспектива така — безвихідь

      Сорок років тому, в результаті блискавичної шестиденної війни, розгромивши армії Єгипту, Йорданії і Сирії, Іраїль захопив Західний Берег Йордану, сектор Газа і Голанські висоти. Окупації Палестини, що розпочалася тоді, не видно краю й досі, а ситуація все ускладнюється.

      Нещодавно німецький журнал «Шпігель» опублікував відкритий лист до спеціального посланця «квартету» міжнародних посередників з близькосхідного врегулювання Тоні Блера, підписаний десятьма міністрами закордонних справ європейських країн. У листі глави зовнішньополітичних відомств країн ЄС вимагали сформувати на палестинських територіях міжнародні сили з надійним мандатом. Міністри вимагали також конкретних і негайних заходів з боку Ізраїлю з метою надання допомоги главі Палестинської автономії Махмуду Аббасу. Йшлося про розблокування податкових виплат, звільнення палестинських в'язнів, засуджених не за тяжкі злочини, а також зупинку будівництва нових поселень.

      Це послання викликало критику в європейських колах. Верховний представник ЄС із зовнішньої політики Хав'єр Солана навіть заявив, що цей лист ризикує розколоти Європу.

      Італійська газета «Корр'єре дела Сера» написала, що такі заяви послаблюють поміркований фронт. Адже відомо, що глава Палестинської адміністрації Махмуд Аббас заявляє про присутність у Секторі Газа «Аль-Каїди» і категорично виступає проти уряду національної єдності за участі терористів.

      Бажання ж провести переговори без попередніх умов суперечить самому принципу переговорів. Сторони, до того як сісти за стіл перемовин, мають визнати легітимність співрозмовника. А цього принципу не дотримується ХАМАС по відношенню до Ізраїлю. Звичайно, створення Палестинської держави — мета легітимна. Але поряд з Ізраїлем чи замість нього? Зрозуміло, що доки позиція палестинців з цього питання буде «замість Ізраїлю», вони не матимуть легітимного права вести переговори.

      Очевидно й інше: для формування міжнародного контингенту необхідна згода всіх трьох сторін, втягнутих у конфлікт. А як заявляє очільник ХАМАСу Ісмаїл Ханія, «ми не згодні з розміщенням на землі Гази будь-яких багатонаціональних сил і кожна іноземна присутність буде розглядатися як втручання».

      Тим часом прем'єр-міністр Ізраїлю Ехуд Ольмерт в інтерв'ю іспанській газеті «Ель Паїс» сказав, що не вірить у примирення ХАМАСу з ФАТФом. «ХАМАС — руйнівна екстремістська сила, фундаменталістська військова організація, мета якої — продовження насильницької конфронтації з Ізраїлем. Компроміс із «Хезболлою» і ХАМАС — це компроміс із тероризмом. Об'єднання з тероризмом суперечить мирному врегулюванню на Близькому Сході. Аббас висловився гранично ясно: «Я ніколи не укладу з ними миру, завжди буду з ними боротися». Сподіваюся, він виконає свою обіцянку», — нагадав Ольмерт.

      Натомість Ісмаїл Ханія вважає, що Махмуд Аббас зробив поспішну заяву. «Ми за діалог, тому що це єдиний вихід», — сказав він у інтерв'ю французькій «Монд». «Сектор Газа — для всього палестинського народу, це не власність ХАМАСу. Народ Гази — частина палестинського народу. Ми не сприймаємо розділення, — продовжує Ханія. — Наша позиція незмінна: палестинська держава з кордонами, якими вони були до війни 1967 року, зі столицею у Східному Єрусалимі. Це наша мета, наслідком якої стане довготривале перемир'я з Ізраїлем».

      Іншої думки дотримується директор Центру глобальних досліджень в області міжнародних відносин (GLORIA) Баррі Рубін. «Після захоплення ХАМАСом Сектора Газа відбулося утворення ще однієї поряд з Іраном радикальної ісламістської держави на Близькому Сході». Не можна недооцінювати екстремізм ХАМАСу, підкреслює експерт. На його переконання, «єдиною різницею між ХАМАСом і «Аль-Каїдою», незважаючи на те, що ці дві організації зазвичай не працюють разом, є те, що остання концентрує свої атаки на західних країнах, а перша — до сьогодні зосереджувала ненависть на Ізраїлі. ХАМАС не збирається робити свою позицію більш поміркованою, і його перемога відсуває ймовірність врегулювання палестинсько-ізраїльського конфлікту на десятиріччя», — переконаний Баррі Рубін.

      А як же жителі Гази? Досі вони страждали від постійної боротьби і руйнування економіки, але їхнє приватне життя залишалося недоторканним. Тепер ХАМАС розпочинає програму «ісламізації» і, якщо досі Газа потерпала від анархії, то тепер в секторі настає безжальна диктатура.

      Ізраїль же вирішив не встановлювати контроль над сектором, який перебуває у владі абсолютно ворожого йому режиму. Відтак надії, пов'язані з процесом мирного врегулювання, розпочатим у 90-х роках, нині втрачено.

      «Йдеться не лише про людські жертви, а й про політичні перспективи Палестини, — зазначає колишній міністр закордонних справ Ізраїлю Шломо Бен-Амі. — Тричі за історію свого існування — в 1937, 1947 і 2000 роках — Палестині пропонували створити свою державу і тричі її лідери не змогли прийняти виклик».

      Що ж далі? Ізраїль будь-якими заходами уникатиме масштабного вторгнення. Тому, на думку Бен-Амі, лише рішуче зовнішнє втручання може врятувати Сектор Газа, а також Ізраїль і Палестину від втягування у війну, яка призведе до ще більшої ненависті і відчаю.

      Тим часом призначення Тоні Блера спеціальним посланцем «квартету» міжнародних посередників з близькосхідного врегулювання викликало критичні оцінки оглядачів. На момент його призначення йшлося про суттєве розширення повноважень посланця з метою сприяння встановленню миру. Однак, посада Блера виявилась значно менш амбіційною. Замість того, аби включати функції, які б уповноважували вести мирні переговори між Ізраїлем і Палестинською автономією, його повноваження обмежилися роллю представника «квартету», який допомагатиме розбудові економіки та інших інститутів у Палестинській автономії.

      Уже саме призначення Тоні Блера викликало незадоволення тим, що воно відбулося без відповідного обговорення. Про це, зокрема, заявляв міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр. До хору скептиків додав свій голос і колишній прем'єр-міністр Росії Віктор Примаков. На його думку, близькість Блера до президента США Джорджа Буша означає, що він слідуватиме за Вашингтоном, а отже — не зможе очолити дипломатичні зусилля «близькосхідного квартету» у складі Росії, ООН, США та ЄС.

      Як повідомила в неділю британська газета «Гардіан», прем'єр Великої Британії Гордон Браун має намір призначити свого представника на Близькому Сході. Це, звичайно, може викликати конфлікт із представником близькосхідної четвірки посередників Тоні Блером. Видання передбачає затвердження вже цього тижня на посаді британського представника 58-річного Майкла Вільяма, колишнього журналіста з Бі-Бі-Сі. Очевидно, не можна заперечити дипломатичний досвід і міжнародний авторитет Тоні Блера. Можна також сподіватися, що більш нейтральна фігура Майкла Вільяма сприятиме залагодженню конфлікту. Однак можливість розв'язання цього вузла близькосхідних проблем залежить передусім від волі самих палестинців та ізраїльтян.

Богдан ОЛЕКСЮК,

Інститут відкритої політики.