Віктор Безкоровайний: Усе ще стане з голови на ноги

      Своє перше ексклюзивне інтерв'ю на цій посаді Вiктор Безкоровайний дав саме «Україні молодій». Працювати на Банковій його запросили півтора місяця тому, не останнім чинником став його прокурорський досвід. Нині завдання номер один для очолюваної Віктором Безкоровайним служби — реалізація антикорупційних ініціатив Президента, не підтриманих ні урядом Януковича, ні Верховною Радою п'ятого скликання. Про це, а також про зухвалу поведінку та непрофесійність окремих урядовців ми й говорили з паном Безкоровайним за чашкою кави.

Президент, уряд та «довга шухляда»

      — Вікторе Дмитровичу, про корупцію нині не говорить лише ледачий. Однак ефективної боротьби із цим явищем як не було, так i немає. У чому причина?

      — Дійсно, боротьба з корупцією в Україні нагадує війну Дон Кіхота з вітряними млинами. В законі «Про боротьбу з корупцією» дається її визначення: діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, яка спрямована на використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, пільг, послуг тощо. За вчинення таких діянь передбачена адміністративна вiдповiдальність у вигляді штрафів. Кримінального визначення корупції законодавець поки що не дав. І незважаючи на те, що за роки незалежності прийнято понад 70 нормативних актів антикорупційного спрямування, корупція продовжує існувати. Аналіз виконання антикорупційних нормативних актів засвідчує їх недосконалість. Усі вони не дозволяють досягнути кінцевої мети — подолання корупції, оскiльки жоден акт не передбачає створення системи протидії корупції. Плюс відсутність політичної волі можновладців комплексно протидіяти корупції.

      — Щодо політичної волі. Ще у вересні 2006 року Президент вніс до парламенту пакет антикорупційних законопроектів як невідкладних, який передбачав встановлення реальних бар'єрів на шляху хабарництва, руйнацію корупційних схем та початок послідовної та системної боротьби з корупцією. Минуло десять місяців, але жодна антикорупційна ініціатива глави держави досі не підтримана урядом. Чому?

      — Дійсно, цей пакет антикорупційних законопроектів Президента Верховна Рада п'ятого скликання спромоглася прийняти у першому читанні лише у грудні 2006 року. Натомість процес підготовки законопроектів до другого читання невиправдано затягнувся — проурядова коаліція заховала пакет антикорупційних ініціатив глави держави у «довгу шухляду», продемонструвавши тим самим, що для неї проблема корупції — другорядне питання. Й це при тому, що Президент Віктор Ющенко підійшов до вирішення цієї проблеми на системній основі, послідовно. Адже подолання корупції було оголошено ним одним із пріоритетних напрямів державної політики. Що й визначає Концепція подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності», схвалена Президентом.

      Концепція передбачає створення дієвої системи запобігання корупції, розробку комплексних заходів для протидії цьому явищу, виявлення та подолання її соціальних передумов та наслідків. Напрямками протидії, зокрема, є: перше — розв'язання проблеми забезпечення доброчесності в органах виконавчої влади, виборних органах та судовій системі; друге — посилення ролі громадянського суспільства та ЗМІ у виявленні та запобіганні корупції; третє — удосконалення діяльності правоохоронних органів щодо виявлення корупційних проявів та притягнення винних до відповідальності. До речі, з цією метою передбачається прийняття нової редакції Закону «Про державну службу» та Кодексу доброчесної поведінки чиновників тощо. А взагалі, ці закони стануть підкріпленням наступних дій, бо після прийняття їх потрібно буде реалiзувати.

Карт-бланш для нового парламенту

      — Зрозуміло, що реалізація антикорупційного пакету Президента є завданням вже для ВР нового скликання. Як відбуватиметься цей процес? І де гарантії, що народні обранці (незалежно від політичних кольорів та сформованих коаліцій) знову не заблокують реальну боротьбу з корупцією?

      — Маємо надію, що новий склад ВР ще у поточному році прийме ці законопроекти у якості законів. Гарантією цьому буде принципова позиція глави держави, тим більше, що саме Президент звернувся до політичних партій з ініціативою відмовитися у разі обрання до парламенту від депутатської недоторканності. Це буде своєрідний карт-бланш для переобраного складу парламенту. Поки що ми бачимо, що одна частина політикуму йде на цей крок, як поведе себе інша — час покаже.

      — Щодо кодексу поведінки чиновників. Які новації він передбачає?

      — Цей кодекс мав бути розроблений Міністерством юстиції та Головним управлінням державної служби на виконання указу Президента ще в минулому році. Він передбачає встановлення антикорупційних стандартів поведінки для держслужбовців та осіб, уповноважених державою на виконання публічних повноважень. З одного боку, кодекс встановлює загальні вимоги доброчесної поведінки — законність, справедливість, пріоритет прав i свобод людини, неупередженість, толерантність, ввічливість, прозорість, конфіденційність тощо. А з іншого, встановлюються обмеження щодо використання повноважень, службового майна, заборона на одержання неправомірної винагороди, подарунків тощо, вимагає утримуватися від незаконних рішень, доручень, а також диктує лінію поведінки для посадовців у випадку виникнення конфлікту інтересів.

Пан Цушко сміється рано

      — У цій площині хотілося б почути вашу оцінку поведінки чиновника Василя Цушка під час штурму Генпрокуратури у травні. Президент твердо вимагав відповідальності для винних у штурмі, натомість після повернення Цушка днями до України створюються інформаційні приводи про те, що він «білий i пухнастий», бо справи проти нього нібито закриті. Тож чи вдасться пану Цушку уникнути відповідальності?

      — Що стосується поведінки цього чиновника, то вона виглядала не просто смiшно, а дуже непрофесiйно — усі ж бачили по телевізору захоплення ГПУ. Хоча мені, як людині, що віддала чимало років роботі в органах прокуратури, було боляче на це дивитися. Серце i душа боліли за рідне відомство, за співробітників Управління державної охорони та за тих простих міліціонерів, які виконували нерозумну вказівку керівництва МВС, не думаючи про наслідки...

      Саме тому Президент переконаний, що діям міністра внутрішніх справ Василя Цушка, який явно перевищив свої службові повноваження, повинна бути дана належна правова оцінка. I я не маю сумнівів, що так воно i буде. Сміється лише той, хто сміється останнім. На мою думку, кожного дня мотузка, що тримає Дамоклів меч над винними, стає все тоншою. Не сумнiвайтесь — процес повернеться у правове поле. Усе ще стане з голови на ноги. Покарано буде не лише виконавців, але й замовників цього «шоу». Останню крапку поставить суд.

      — Печерський суд своє слово вже сказав — скасував чотири постанови про порушення кримінальних справ щодо цих подій у ГПУ... В тому числі й справу стосовно Цушка за перевищення влади i службових повноважень.

      — Печерський райсуд, який таким чином відреагував на скаргу адвоката Цушка, не є остаточною інстанцією. Генпрокуратура подала апеляцію на його рішення. Треба дочекатися рішення Апеляційного суду. Це перше. Друге. Статті Кримінального кодексу, за якими були порушені справи по окремих епізодах, це ще не всі кримінальні статті, за якими можуть бути порушені справи за дiї, інкриміновані окремим посадовцям МВС. Там вистачає i епізодів, а відтак, вистачить i статей КК. I третє. Ми говоримо лише про Цушка та його кримінальні справи, а чомусь забуваємо про потерпілих.

      — Маєте на увазі співробітників УДО та СБУ?

      — Так. Серед них є люди зі статусом потерпілих, які мають право оскаржити будь-які рішення, що приймаються в кримінальних справах i які так само можуть добиватися справедливого рішення суду з цього питання. Тому, враховуючи всi тонкощi справи, бажаю пану Цушку набиратися сил, бо вони йому знадобляться.

Штурм ГПУ можна розслідувати за місяць-два

      — Як cекретаріат Президента оцінює роботу Генпрокуратури, адже там припадає пилом чимало резонансних справ?

      — Я не прихильник того, щоб ділити справи на резонансні чи не резонансні, бо для кожного потерпілого злочин, скоєний проти нього, є резонасним. Водночас, варто враховувати, що є резонанснішi справи для окремо взятих людей, а є актуальні для усього суспільства, на прикладах яких люди очікують дотримання верховенства права. До того ж, прийняття справедливих рішень саме щодо цих багатьох актуальних кримінальних справ утверджують Україну як правову державу. Не буду їх перераховувати, але те, що заполітизованість в окремих справах є — це теж факт. Сьогодення засвідчує, що питань до роботи цього відомства, зокрема на місцях, дуже багато.

      Повернуся знову до травневих подій у ГПУ — складності розслідувати й завершити цю справу для професійного слідчого абсолютно ніякої нема. Такі справи мають бути завершені за місяць-два, не більше. Але їх затягують, бо залишається певний менталітет в окремих керівників, які придивляються до тих, хто при владі, зважають на їхню позицiю тощо. Відтак, починаються шарахання зі сторони в сторону.

      — А звідки така впевненість, що цю справу можна так швидко розслідувати?

      — Тому що це унікальний варіант — місце злочину знімалося на камеру. Якщо інші злочини невідомо як відбуваються, тож обставини треба певний час з'ясовувати, то у цьому випадку всі телеканали подію демонстрували буквально наживо. Слідчий дивиться телевізор, усе бачить, i йому не потрібно багато часу, аби направити справу до суду, який має прийняти рішення.

      — А як складаються ваші робочі стосунки із керівництвом силових структур?

      — Роль Головної служби з питань діяльності правоохоронних органів секретаріату Президента — донесення оцiнок i пропозицiй глави держави до органів внутрішніх справ, прокуратури, митної та прикордонної служби тощо, а також контроль за виконанням указів та розпоряджень Президента, координація дій з тих чи інших питань. Робочі стосунки складаються цiлком нормально. Вважаю, що усі керівники правоохоронних органів мають спілкувалися між собою не лише на папері, а й особисто. З усіма керівниками вже зустрічався, окрім пана Цушка. А взагалі, ніхто з силовиків діалогу не уникає, навіть навпаки.

Вибори пройдуть мирно та спокійно

      — Днями ви заявили про погіршення роботи Міністерства транспорту і зв'язку через непрофесійність його керівника Миколи Рудьковського. Спитаю відверто, чи вдасться Банковій наполягти на звільненні непрофесійних кадрів в уряді?

      — Коли я говорив про погіршення роботи Міністерства транспорту i зв'язку, я виходив з конкретних цифр, які стосуються роботи правоохоронних органів. Я не фахівець у галузі транспорту, але добре розуміюся на правоохоронній діяльності. Коли я зрівняв цифри минулих років i цьогорiчнi, то висновки напросилися самі. Так, у транспортній галузі за цей рік було порушено 345 кримінальних справ. Багато це чи мало? Вважаю, що багато. За даними Генпрокуратури, більше 3000 посадовців у транспортній галузі притягнуто до різних видів відповідальності, окрім кримінальної. Усі цифри зросли порівняно з анологічним періодом минулого року. Значить там є проблеми. Тому думаю, що саме правоохоронні органи мають сказати заключне слово щодо конкретних випадків погіршення діяльності Мінтрансу. А питання відповідності займаній посаді пана Рудьковського належить до компетенції Кабміну.

      — Які головні завдання бачите перед собою на найближчий термін?

      — Донести до людей сутність антикорупційних ініціатив Президента, забезпечити стабільну професійну роботу усіх правоохоронних органів країни. I, звичайно, щоб мирно, спокійно i без будь-яких порушень закону пройшли дострокові вибори до Верховної Ради. А тут цілий комплекс: i охорона виборчих дільниць, i роз'яснювальна робота. Не варто забувати про порушення, які мали місце у 2004 році, бо на прикладах окремих порушень на Закарпатті та Кіровоградщині, справи по яких уже розглядаються судами, варто пам'ятати, що порушення виборчого законодавства завершується вироком.

ДОВІДКА «УМ»

      Віктор Безкоровайний народився у 1966 році у Тернополі. Після служби в армії закiнчив юридичний факультет Львівського університету. З 1991 року працював з перервами в органах прокуратури (в міській прокуратурі Тернополя та області, в Генпрокуратурі, прокуратурі столиці). У 1996—1998 роках завідував сектором з питань боротьби зі злочинністю Кабінету Міністрів. У 2004—2005 роках — радник міністра закордонних справ, керівник управління розвитку забезпечення дипломатичної служби. 2005-2007 роки — керівник одного з відділів столичної прокуратури. Червень 2007 року — керівник Головної служби з питань діяльності правоохоронних органів секретаріату Президента. Одружений, має сина 17 років i доньку 14 років.