Віктор Бондар, заступник глави секретаріату Президента
— про рівень компетенції урядовців, які боролися з наслідками аварії в Ожидові:
— Одна справа — попіаритися, випити воду з криниці, а інша справа — дати воду всім іншим і провести аналізи, які б гарантували, що вода не отруєна і нема загрози для здоров'я.
(УНІАН)
Нестор Шуфрич, міністр з питань надзвичайних ситуацій
— про критику «помаранчевих» на його адресу під час подолання наслідків аварії в Ожидові:
— Луценку на Кіпрі краще... А Ляпіній краще не ляпати, поки не розбереться в ситуації.
(СТБ)
Лілія Григорович, народний депутат V скликання
— про збільшення кількості аварій на залізниці:
— Міністр транспорту Рудьковський — це ходяча катастрофа, яка блукає залізницею. З того часу, коли він сів у крісло міністра, кількість аварій стрімко зросла. Неозброєним оком видно, що в Україні є серйозна проблема з безпекою на залізниці... «Коля-катастрофа» — це суцільна безвідповідальність, непрофесійність та некомпетентність.
(сайт «Нашої України»)
Адам Мартинюк, віце-спікер парламенту V скликання
— про дострокові вибори та кампанію Компартії:
— Я ще не можу говорити про передвиборчу агітацію Комуністичної партії, бо взагалі не готовий відповісти, чи будуть самі вибори. Наразі нема підстав говорити про законність проведення виборчої кампанії, адже нема підстав розпускати Верховну Раду.
(УНІАН)
Юрій Луценко, Лідер блоку «Наша Україна – Народна самооборона»
— про те, як і навіщо він завів у інтернеті щоденник (блог), писати в якому можуть усі бажаючі:
— Якби це була реальна рекламна кампанія, я був би неефективним лідером. Бо насправді розумію, що такий сайт реально не вплине на електоральний результат блоку. Мені він потрібен як площадка для інтелектуальної дискусії. Бо я не в усьому правий і не в усьому фахівець. І те, що я вважаю правильним, можливо, не сприймається суспільством. Наприклад, коли я кажу «хрестовий похід проти злочинності», — це правильно чи дуже патетично?
(НТН)
Володимир Путін, президент Росії
— про пропозицію британців поміняти не вельми демократичну конституцію РФ:
— Мізки їм треба поміняти, а не [нашу] Конституцію.
(РІА «Новості»)
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
