Нещодавно Юрій Павленко був визначений одним зі «спікерів» блоку Луценка — Кириленка. Ця новація мала на меті уніфікувати інформаційну політику «НУНС», щоб заяви учасників блоку не суперечили одна одній. І хоча «нашоукраїнці-самооборонці» збираються трохи видозмінити цей механізм, він, однак, свідчить про партійний авторитет 32-річного Павленка. Сам Юрій схвалює таку ініціативу і не вважає її авторитарною чи недемократичною.
В інтерв'ю «УМ» наймолодший обласний голова також каже: якщо «нашоукраїнці» отримають у його «вотчині» — Житомирській області — добрий результат на виборах, то він би хотів продовжити роботу «губернатором». Бо вважатиме волевиявлення мешканців Житомирщини підтримкою своєї політики.
— Юрію Олексiйовичу, до офіційного старту виборчого процесу залишається тиждень. Наскільки житомирські «нашоукраїнці» готові до виборів?
— І обласний штаб, і «Наша Україна» загалом практично готові до виборів. Єдине, чого не вистачає для того, щоб почати в повній мірі працювати, — це оголошення виборчої кампанії. Потім почнемо проходити всі процедури. Штаби сформовані, є достатня кількість людей, які готові підтримувати блок і працювати на успішний результат. Є добра співпраця між усіма партнерськими політичними силами, які входять до блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Сьогодні, коли ми розмовляємо, було підписано декларацію про створення цього блоку на обласному рівні. Із тих партій, які утворили «НУНС» у центрі, в нас її не підписали тільки осередки Християнсько-демократичного союзу та Конгресу українських націоналістів. Їх не запрошували на підписання декларації.
— Чому?
— Ми вважаємо їх ненадійними партнерами. Обласні організації цих партій діють всупереч рішенням центральних партійних органів. Місцева організація ХДС іще до того, як було сформовано блок «Наша Україна — Народна самооборона», до якого увійшла, зокрема, і партія Володимира Стретовича, почали працювати на розвал існуючого блоку (зразка 2006 року. — Авт.). Він був утворений для участі у минулих виборах партією «Наша Україна» та ХДС. Одним із найбільш цинічних рішень було формування окремої фракції Християнсько-демократичного союзу в обласній раді. Власне, до неї увійшов тільки один представник ХДС, а решта — це люди, які або вийшли з «Нашої України», або були виключені з її лав через незгоду з позицією партії щодо врегулювання політичної кризи. Зокрема, щодо дострокового припинення діяльності Верховної Ради.
— Іншими словами, у «Нашої України» нормальні стосунки із ХДС, але є проблеми з осередком?
— Фактично, так. На мою думку, голова Християнсько-демократичного союзу Володимир Стретович має зайняти більш жорстку позицію щодо керівництва обласної організації ХДС, а партія має дати оцінку діям своїх членів.
Те саме стосується Конгресу українських націоналістів. Тут та сама історія. Людина, яка є депутатом обласної ради і є головою КУНу Житомирщини, вийшла з фракції «Наша Україна».
— У фракцію ХДС входить, зокрема, Ірина Синявська — голова обласної ради, котра кілька місяців тому розсварилася з «Нашою Україною» та вийшла з партії...
— Так, вона є рядовим членом фракції ХДС, хоча поки залишається позапартійною.
— Нещодавно відбулася обласна конференція «Нашої України», на якій блок прийняв рішення про відкликання кількох депутатів, у тому числі й Синявської. Чи означає це, що відтепер вона не є головою облради?
— Тут є проблема. Справді, нещодавно відбулася така конференція. На неї не з'явилися представники ХДС, незважаючи на запрошення та позицію центрального апарату. Але навіть без них на конференції був кворум, зібралося більш ніж дві третини зі складу делегатів. На цьому засіданні було прийняте рішення про застосування імперативного мандата щодо до п'яти депутатів обласної ради, зокрема й Ірини Синявської. Конференція відбулася у відповідності до закону та процедур. Однак територіальна виборча комісія проявила дивну позицію: вона скасувала рішення конференції. Винесення такого рiшення є компетенцiєю суду, а не не ТВК. Функцiя ТВК — виконати рiшення конференцiї, вивести депутатiв, позбавлених повноважень, зi складу облради та ввести наступних за списком.
— Ви збираєтеся його оскаржувати?
— «Наша Україна» вже подала скаргу, зараз це питання перебуває у судовому розгляді. Подібна ситуація була й у фракції Блоку Юлії Тимошенко. Вони так само застосували імперативний мандат щодо дев'яти депутатів. І тоді територіальна виборча комісія теж зігнорувала рішення з'їзду БЮТ. Але на сьогоднішній день наступні дев'ять кандидатів зі списку Блоку Тимошенко вже отримали посвідчення депутатів обласної ради. Цей процес зайняв більше місяця. Не найприємніша процедура, але ми відстоїмо своє право.
— Пані Синявська вважає обласну конференцію, про яку ви говорили, сфальсифікованою. І направила звернення до Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи, в якому скаржиться на порушення закону та адмінресурс.
— Мені не хочеться коментувати всякі кумедні заяви, які, до того ж, щодня змінюються. Спочатку це заяви про незгоду з достроковими виборами, потiм — запевнення у повнiй пiдтримцi полiтики Президента. Є цілий набір звинувачень на мою адресу, жодне з яких не підтвердилося. Думаю, і суд, і історія розсудить, хто був правий у цій ситуації. А найцікавіша заява Синявської — це та, яку розповсюджувала прес-служба Партії регіонів (у ній, власне, і йдеться про звернення до Ради Європи. — Авт.). Я не виключаю, що через Ірину Максимівну певними силами реалізовується проект з дискредитації «Нашої України» та Президента.
— Юрію Олексійовичу, давайте знову повернемося до того, про що говорили на початку, — готовності до виборів. Відомо, що обласний штаб очолив екс-«губернатор» Житомирщини Павло Жебрівський. А якою буде ваша роль?
— Жебрівський — голова обласної «Нашої України», тому логічно, що він очолює і виборчий штаб. Щодо моєї ролі та участі в кампанії, то вона буде визначена дещо пізніше. Сьогодні переді мною як керiвником областi стоїть низка завдань, спрямованих на соціально-економічний розвиток регіону. Тому насамперед я зосереджений на роботі глави обласної адміністрації. Коли почнеться виборчий процес, тоді прийму рішення щодо безпосередньої, прямої участі в агітаційній кампанії.
— Пригадується, на минулих виборах «Наша Україна» поставилася до кандидатів у народні депутати, які перебували у владі, досить жорстко. Міністрам та «губернаторам» запропонували вибір: або йдеш у список, або залишаєшся на посаді. Це правило не поширювалося тільки на першу «п'ятірку», а решта мали визначитися...
— Я був у списку, перебуваючи на посаді міністра.
— Але «губернаторів» у списку точно не було.
— Не було.
— Чому «Наша Україна» змінила цей підхід, і тепер якраз навпаки — у списку буде достатньо керівників ОДА? Минулорічний досвід виявився невдалим?
— На мою думку, кожен політик має проходити через виборчий процес, щоб таким чином побачити реальний рівень підтримки з боку громадян. Для мене, для тієї політики, яку я проводжу, вибори є важливим тестом. У тому випадку, якщо блок «Наша Україна» візьме в області найбільше голосів, я сприйматиму це як підтримку, зокрема, й моєї діяльності на посаді голови облдержадміністрації. І це буде для мене серйозним аргументом, щоб скласти депутатські повноваження і продовжити роботу на посаді глави обласної держадміністрації.
— Як ви ставитеся до так званої єдиної інформаційної політики, яку зараз веде блок «Наша Україна — Народна самооборона»? Йдеться про запровадження інституту «спікерів», які уповноважені виступати від блоку.
— Це нормальна практика для будь-якої політичної сили в демократичній розвинутій країні. Мають бути визначені спікери, чітко окреслені теми. Якщо, скажімо, є рішення партії, то його може коментувати тільки певний перелік персон. Всі інші можуть висловити свою думку, але це буде не позиція партії, а їхня, і не більше. На мою думку, це один із елементів формування політичної культури і політичної відповідальності.
— Спробую заперечити. «Наша Україна» — це партія, яка завжди мала складні з'їзди. Вони були відкритими, там завжди відбувалися гарячі дискусії. І те, що одні ледь не називали розколом у партії, інші пояснювали демократизмом і становленням політичної культури, коли кожен міг висловити свою думку.
— Ніхто не забороняє висловлювати на з'їзді свою думку. Кожен має право відстоювати позицію, але після прийняття рішення є два варіанти: або погодитися з ним, або залишити лави партії. І тут ніяких змін не відбулося. Встановлення спікерів — це не заборона говорити. Власну позицію, а не суто партійну, насправді може висловлювати будь-хто.
— У так званому «варіанті Балоги» ви входили до першої десятки списку блоку «Наша Україна — Народна самооборона», а яким буде ваше місце тепер?
— Яке визначить з'їзд.
— Лідер «НУ» В'ячеслав Кириленко казав, що поступово визначать другу десятку, третю, тобто проекти списку будуть готові задовго до з'їзду.
— У будь-якому випадку тільки після 7 серпня, коли пройде міжпартійний з'їзд блоку, можна буде говорити про місце Павленка у списку. Але для мене нема принципової різниці: і перше місце, і соте — однаково почесні.
— А сто «нашоукраїнців» пройде?
— Може й більше пройти.
— Питання щодо програми. Як ви ставитеся до того, що кампанія «Нашої України» будується навколо скасування депутатської недоторканності? В людей може скластися враження, що інших пропозицій у вас немає.
— У нас буде дуже серйозний соціально-економічний блок програми. У нас вистачає фахівців та ідей. «Наша Україна — Народна самооборона» тісно співпрацюватиме з Президентом, ми будемо реалізовувати соціальні ініціативи, оголошені Віктором Ющенком. А щодо недоторканності, то я вважаю, що вона є основою політичної корупції і має бути ліквідована. Депутати та звичайні люди мають бути рівними перед законом. Недоторканність — це те, що лежить в основі багатьох проблем держави. Депутатський імунітет, а з ним і привілеї, які є в чиновників, свідчить, що вони працюють і приймають закони не для людей, а для себе.
— Ще одна річ, із якою «НУНС» іде на ці вибори, — це зобов'язання створити потужну єдину партію після виборів. Як ви гадаєте, цю ідею вдасться реалізувати?
— Усі десять партій, які увійдуть у блок, підписали декларацію, одним із пунктів якої є формування політичної партії. Я думаю, що з'їзди приймуть рішення, що партії мають бути ліквідованi, і буде створена єдина сила...
— Тобто «Наша Україна» пропонує, щоб інші розпустилися, а потім увійшли до її лав?
— Це один із варіантів — що є базова партія, і всі інші до неї входять. Може бути інший варіант, коли формуватиметься зовсім нова партія. Механізм визначить політична рада блоку, яка складається з голів десяти партій.
— Ми вже згадали час, коли ви були міністром у справах сім'ї, молоді та спорту. Скажіть, чи є у вас бажання повернутися на ту посаду? Тим більше, що зараз робота «спортивним» міністром обіцяє бути дуже цікавою з огляду на проведення в Україні чемпіонату Європи з футболу в 2012 році.
— Про міністра — це питання не сьогоднішнього дня. Кожна робота є цiкавою. Розвиток областi — це теж вiдповiдальна, напружена i, як ви кажете, цiкава робота. Що стосується Євро-2012, то це дуже важливий і цікавий проект. І я на будь-якій посаді буду сприяти успішній реалізації чемпіонату. Ті півтора роки, коли я очолював міністерство, це і був той час, коли була сформована в повній мірі позиція України щодо прийому Євро-2012.
Тому мені незрозуміло, чому Партія регіонів використовує Євро-2012 у своїй політичній рекламі. Я думаю, що це не політичний, не партійний, не особистий проект будь-кого. Це загальнонаціональне надбання. Так само використовувати чемпіонат у рекламних матеріалах могла би й «Наша Україна», тому що віце-прем'єром, який очолював робочу групу з підготовки заявки на Євро-2012, був В'ячеслав Кириленко, а я весь цей час був міністром спорту. Те саме можна сказати про Блок Юлії Тимошенко, бо першою робочою групою керував Микола Томенко...
На початковому етапі заявка про проведення Євро-2012 в Україні та Польщі була підписана всіма політичними силами, представленими в тодішньому парламенті, — «Нашою Україною», Партією регіонів, Блоком Юлії Тимошенко, Соцпартією, Компартією. Власне, це був парламент IV скликання, тоді там було більше фракцій, але всі вони висловили підтримку Євро-2012...
Чесно кажучи, якби «Наша Україна» захотіла використовувати Євро-2012 у своїх інформаційних, рекламних матеріалах, я був би категорично проти. Це загальнонаціональний проект, його не можна прив'язувати до якоїсь політичної сили.
— Чи можуть подібні політичні кроки чи, наприклад, приналежність до оргкомітету представників різних політичних сил нашкодити підготовці до чемпіонату?
— Я переконаний, до такого не дійде. Ніхто окремо не здатен реалізувати Євро-2012. Його може провести тільки вся громада. Я переконаний, що все буде добре. І вибори на проведення чемпіонату теж не вплинуть.
— Кілька матчів, зокрема й фінал, на чемпіонаті прийматиме Київ. Житомирська область — сусідня зі столицею. На чому саме треба зосередитись, щоб добре відпрацювати на чемпіонаті: дороги, готелі?..
— Через Житомирську область проходять дві автомагістралі — Київ-Чоп і «Варшавка», які будуть важливими шляхами під час Євро-2012. Приведення їх до високих стандартів є однією з гарантій, які на себе взяла Україна. Ясна річ, Житомир також входитиме у коло проживання вболівальників, які приїжджатимуть на матчі в Київ. Тому треба розвинути належну готельну інфраструктуру. Також за умови виконання низки вимог є така можливість, що на території області матиме базу одна з команд, яка братиме участь у чемпіонаті.
— Чи є вже конкретні результати?
— Поки що це проекти і плани. Про це ще, в принципі, рано говорити. Треба пройти стадію підготовки.
Юрій Павленко
Народився 20 березня 1975 року в Києві.
У 1997 р. закінчив історичний факультет Київського національного університету ім. Шевченка, у 1999 р — Академію державного управління при Президентовi України, здобувши ступінь магістра державного управління.
1994—1996 — кореспондент інформаційного відділу УРП. 1995—1997 — тележурналіст на «ТВ-Табачук». 1998—1999 — директор ТОВ «Євровіжн плюс». 2000—2001 — спеціаліст зі зв'язків з громадськістю, ВАТ «ПБК «Славутич».
1996—1997 рр. — голова Спілки християнсько-демократичної молоді України. 1999—2005 рр. — голова Молодіжної партії України. З 2005 р. — член «Народного союзу «Наша Україна».
Народний депутат IV і V скликань (2002—2006 рр.).
З 4 лютого 2005 р. — міністр у справах сім'ї, молоді та спорту. З 26 грудня 2006 р. — голова Житомирської облдержадміністрації.
Одружений, має двох синів.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
