Хороша тенденція — на зміну зливі попсових фестивалів прийшли етнічні: з народною музикою, ремеслами, національним одягом, танцями і кухнею. Нічого моднішого за етнофестивалі цього літа в Україні не було. «УМ» розповідає про ще один — «Печенізьке поле».
На Харківщині народився і помер далеко не один фестиваль, а цей живе — і крапка. Його не лає хіба що лінивий, над ним відверто глузують естети та знавці відоміших мистецьких заходів. Проте як тільки в липні оголошують дату чергового фесту, на «Печенізьке поле» збираються всі, хто здатен зібратися куди-небудь у принципі. І це, власне, все, що потребує певних зусиль. Далі починаєш жити якимось дивним життям, в якому важко пізнати навіть самого себе. Словом, ти на фестивалі, а фестиваль у тобі. І так уже шостий рік поспіль.

На гірськолижний курорт, який аж кишить відвідувачами взимку, відповідно, влітку нікого не докличешся. Але ж ті самі смереки, гори такі ж високі, карпатське повітря так само дурманить мізки в спеку, як і на морозі. То як привернути туристів, щоб вони це відчули? Сергій Харчук, який придумав рок-фестиваль у Славському, зробив ставку на рок-команди, які імпонують активним молодим людям. І не прогадав.

Видавництво «Фоліо» невдовзі перевидасть три книжки київської письменниці Світлани Поваляєвої та видасть її новий роман «Небо кухня мертвих». Про це, а також про нові ролі Поваляєвої — актриси і дитячої письменниці — журналіст «УМ» принагідно і поговорила з лiтераторкою.