Засідання українського уряду все більше починають нагадувати оперативні збори у тіньовому партійному штабі. Як там, так і тут ворога шукають буквально під кожним кріслом, а головна ознака досвіду — підозрювати у схильності до зради всіх, насамперед самого себе. Яскраве тому підтвердження — постанова Кабміну про регламент власної діяльності. Нудний за формою та змістом документ містить низку цікавих вимог. Скажімо, відтепер жоден міністр без благословіння шановного Віктора Федоровича Януковича не може оприлюднювати будь-яку інформацію про хід засідання і давати свою оцінку позиції колег.
Два «президентські» міністри — Арсеній Яценюк, а надто Анатолій Гриценко, який у період прем'єрсько-президентської кризи дозволяв собі нігілістські щодо пана Януковича судження, — після повернення з відпустки мусять вибирати: або мовчати в хустинку, або не виходити в курилку, де впродовж урядового засідання чергує преса, або органічно поєднувати перший пункт із другим. Зате очікувана «єдність Кабміну», про яку йшлося у постанові, таким нехитрим чином буде забезпечена на всі 99,999 відсотка. Зрештою, існує ж досвід омерти, обітниці мовчанки у темпераментних південних італійців. Завдяки цій нехитрій регламентній нормі розгалужена регіональна організація активно працює протягом десятиліть — незважаючи на всі старання поліції та численних загонів жандармерії.
Учора присутні на урядовому засіданні журналісти яскраво побачили, що документ про міністерські язики за зубами вступив у силу: високі чиновники пропливали повз телекамери повільно, але безмовно, мов великі риби біля затонулого парусника. Навіть доброзичлива усмішка в бік фотокорів — і та у форматі «нижня губа торкається верхньої». Спілкуватися з журналістами в такій складній для уряду ситуації змогли довірити тільки незламному бійцеві, «героєві оборони ЦВК» у 2004 році, а нині міністру з надзвичайних ситуацій Нестору Шуфричу.
Хвацький Нестор Іванович із завданням упорався блискуче: говорив багато, але не відповів на жодне конкретне запитання, сором'язливо посміхався, але зумів облити брудом навіть найдальший фланг своїх опонентів.
— Ви збираєтеся у відставку, як того вимагає опозиція, зокрема «Наша Україна»? — запитали у нього.
— Куди? В «Нашу Україну»? — стисло до геніальності пан Шуфрич дав відлуп у своєму коронному стилі «сам дурак». Далі він вирішив перейти в атаку, незважаючи на цілковиту алогічність сказаного. Віртуозний пасаж Шуфрича «Мабуть, Луценку (лідеровi блоку «Наша Україна — Народна самооборона») там, де він відпочивав, звідти краще було видно, що відбувається у Львові» добряче повеселив зал. Адже сам Нестор Шуфрич, як відомо всій країні, у цей час до поту в очах «трудився» у славному місті Лондоні, відвідавши «фосфорний» Ожидів тільки через кілька днів. У чому полягала його моральна перевага над опонентом Юрієм Луценком, не збагнув ніхто.
На думку Шуфрича, жодної вини «антикризового» уряду за катастрофу поїзда із отрутою на Львівщині немає. «Є різні ступені аварії, і ступінь провини міністра має бути визначена. Давайте поважати Конституцію і закон», — пафосно закінчив міністр МНС, демонструючи залізну хватку за крісло. У залі в цей час хтось голосно розповідав анекдот, що нинішня команда професіоналів Віктора Януковича вже випереджає на два поїзди славного партизанського месника Сидора Ковпака.
Натомість безпосередній шеф пана Шуфрича, Прем'єр-міністр України, цілком ймовірно, так не думає. Віктор Федорович виглядав неабияк роздратованим і недвозначно натякнув, що він прагне «крові» вітчизняних залізничників. Доручення «з'ясувати і доповісти» отримав заступник Генерального прокурора України Віктор Кудрявцев, який за систематичної відсутності свого керівника учора представляв цей орган у Кабміні. А головним за закручування гайок у залізничному відомстві керівник Кабміну призначив віце-прем'єр-міністра Андрія Клюєва.
«Зробити висновки треба обов'язково по кадрах, подивитися, Андрію Петровичу, на їх професійний стан, тому що в останні роки, коли, як кажуть, зміна була кадрів, ми знаємо багато випадків, коли працюють люди, які не мають належної професійної підготовки, навіть освіти», — останній пасаж, звичайно, може підходити до будь-якого стрілочника, але така вичерпна характеристика чи не найбільше пасувала самому міністрові транспорту Миколі Рудьковському. Особливо, якщо згадати скандали із його «липовими» дипломами. Завбачливий Микола Миколайович чи не вперше за довгий час на засідання не прийшов. «Набридло відповідати на одне й те саме запитання — коли він збирається у відставку», — висували гіпотезу присутні.
Прем'єр-міністр у сірому галстуку — під колір учорашнього настрою — вирішив і далі йти шляхом активного непускання важливої інформації за поріг Кабміну. «Я сьогодні буду пропонувати, щоб ми з вами розглянули питання реагування посадовців на надзвичайні ситуації, дії, і інформаційна політика», — плутаючи українські закінчення, Віктор Янукович згадав часи своєї молодості, коли про катастрофу з сотнями людських жертв газета «Правда» згадувала на третій день маленькою заміткою внизу колонки, де йшлося про доярок та механізаторів — з обов'язковою припискою «жертв і разрушеній нєт».
Головний аргумент Прем'єр-міністра за дозовану правду виглядав дивно. «Тому що ми знаємо, що занадта політизація і бажання під час біди єзуїтські підходити до людей, дезінформуючи ситуацію, яка і так не досить проста, з цим треба якимось чином боротися і не допускати цього», — хто зумів дослухати до кінця і щось зрозуміти, зробив висновок — Віктор Федорович базікання не про успіхи коаліції буде «прєсєкать». Завдання розробити директиву на тему «Хто має право виступати під час надзвичайних ситуацій і що можна говорити» отримали віце-прем'єр Дмитро Табачник, міністр охорони здоров'я Юрій Гайдаєв, голова Держкомтелерадіо Едуард Прутнік та, звичайно ж, міністр МНС Нестор Шуфрич. Посадові особи, необачні заяви яких викликали паніку, будуть покарані. Чи отримає на горіхи віце-прем'єр Олександр Кузьмук, який спочатку заявив про другий Чорнобиль, а потім демонстративно їв перед телекамерою немиті ожидівські огірочки, залишилося у таємниці.
Неширока громадськість у кулуарах Кабміну вчора з нетерпінням чекала «німецького вигнанця», чинного міністра МВС Василя Цушка. І, як не дивно, дочекалася! Василь Петрович бадьоренько, незважаючи на його комплекцію, впорхнув до зали засідань і розплився в усмішці. «У мене добре здоров'я, я в нормальному робочому стані, ви бачите — я навіть біг, щоб сюди не запізнитися», — після лікування в західній клініці головний міліціонер країни довго ручкався з колегами, був незвично ввічливий із журналістами та поводився у західному стилі, старанно демонструючи «ноу проблем».
Втім, по мірі того, як запитання ставали каверзними, голлівудський стандарт у виконанні пана Цушка помалу сходив нанівець. Василь Петрович ще не визначився для себе — добре це чи погано, що його так часто згадують на парканах, і навідріз відмовився говорити про власне отруєння. А для всіх охочих він анонсував шикарну прес-конференцію, на якій пообіцяв розповісти все. Щоправда, не уточнивши — до відпустки, яку запланував собі після виснажливого лікування, чи вже після відпочинку.
Цікаво, що вмостившись у кріслі та чекаючи на появу Віктора Януковича, пан Цушко — засмаглий, із здоровим кольором обличчя — чогоcь засумував, став малорухливий та заглиблений у себе. Навіть посилаючи повітряний привіт віце-прем'єру Віктору Слауті, махав рукою якось надто кволо та без ентузіазму. Прем'єр втім зустрів свого героя, як належить — офіційно та водночас дуже тепло привітав його з виходом на роботу. Василь Петрович, ніяковіючи, піднявся і довгий час старанно розкланювався...
Диктор телебачення: «Сьогодні міністр внутрішніх справ України Василь Цушко після важкої і тривалої хвороби, спричиненої отруєнням та інфарктом, не приходячи до тями, приступив до виконання своїх службових обов'язків».
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
