Вісім років домагався відомий донецький адвокат Сергій Салов власної реабілітації і таки добився свого. Причому абсурдність висунутих проти нього звинувачень, внаслідок яких він на вісім місяців «загримів» до СІЗО, визнали й у Європейському суді. А 22 травня цього року Ворошилівський суд Донецька прийняв рішення, яким зобов'язував головне управління Державного казначейства в Донецькій області та обласну прокуратуру виплатити Сергію Салову компенсацію за моральні збитки в розмірі два мільйони гривень. Слід сказати, суд тоді задовольнив позов тільки частково, оскільки в позовній заяві значилася інша і значно більша сума — 12 мільйонів гривень.
Тепер же Донецький апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу Державного казначейства, головного управління Державного казначейства в Донецькій області та обласної прокуратури, виніс такий вердикт: «Рішення від 22 травня відмінити і справу направити на новий розгляд до того ж суду». Причиною такого рішення поки називають якісь формальні помилки, що буцімто були допущенні в ході розгляду справи.
Нагадаємо, що Сергій Салов потрапив під щільну «опіку» правоохоронців 31 жовтня 1999 року — того дня він виявив у своїй поштовій скриньці кілька лже-випусків парламентської газети «Голос України». У «спецвипуску» йшлося про смерть тодішнього Президента України Леоніда Кучми від алкоголізму, і адвокат поділився враженнями від прочитаного з кількома сусідами та знайомими. Цього було досить, аби бути звинуваченим у «перешкоджанні здійснення виборчих прав громадян». Перегодя Куйбишевський райсуд міста виніс Салову вердикт про позбавлення волі на п'ять з половиною років, щоправда з відстрочкою виконання вироку.
Цікаво, що, готуючи позовну заяву про відшкодування моральних збитків, Сергій Салов поставив був таку умову: якщо його головні опоненти — керівники прокуратури та судді проведуть бодай дещицю часу в тій самій камері, де він перебував 8 місяців, він відмовиться від своїх претензій. Певна річ, ніхто тоді не пристав на цю пропозицію. Мабуть, було добре відомо наперед , що компенсації адвокат домагатиметься не менше, ніж домагався реабілітації. А може, ще більше.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
