Олександр Лаврик (лiворуч) та лідер Харківської організації «ЗУЗЮ» Віталій Маляренко на акції, присвяченій вiдзначенню 70-ї рiчницi голодомору в Україні.
— Останніми роками багатьом українцям довелося ревізувати й переосмислити свої погляди на життя. І все ж, Олександре Федоровичу, чому ідеологічний працівник компартії стає поборником «Нашої України»?
— Знаєте, коли працював у міськкомі компартії, була у мене задумка зробити постійно діючий «круглий стіл» міськкому, на засідання якого могли б приходити представники різних політичних сил. Щоб вони могли не лише дискутувати, а й домовлятися про конкретні спільні дії на благо конкретного сумчанина. Адже в той час працівники інших партій не мали своїх приміщень. Перший секретар міськкому вислухав, погодився, але вирішив порадитися з обкомом «Українi — народного Президента!». Та звідти надійшла категорична заборона вільнодумства.
І в комсомолі, і тим більше в партії довелося часто наражатися на заорганізованість, пізнати той демократичний централізм, коли незгода рядових членів партії жодним чином не враховувалася у верхах. Тому я добре усвідомив, що повернення до «світлого минулого» просто не може бути.
В «Нашій Україні» мене привабили як ідеї, так і симпатія до лідера об'єднання. Бачу серед «нашоукраїнців» справді достойних людей. Залишатися ж осторонь життя в країні просто не можна. Хочеться перемін.
— Але обрати «Нашу Україну» означає обрати протидію влади. Наскільки складно це?
— З міськвиконкомом перше відверте зіткнення сталося лише недавно, коли представники міської влади заборонили розмістити намети для збирання підписів нашої акції. Хоча прихований опір, звичайно, відчувається постійно.
Свої ж можливості ми перевірили ще на минулих виборах. Я працював у штабі «мажоритарника» Анатолія Єпіфанова, якого підтримувала «Наша Україна». І ми фактично були штабом блоку в області. В офіційному, а власне, формальному штабі, який очолював голова обласної ради Марк Абрамович Берфман, швидше, саботували роботу. Скажімо, лежать роздаточні матеріали в районних штабах — їх людям не дають. Приходять, скажімо, рухівці, — їм кажуть, що то для ПРП, приходять з ПРП — кажуть, то для рухівців. За два тижні до виборів з обласного штабу зникли всі пере-двиборчі листівки й плакати. За інформацією, що до нас надійшла, непідтвердженою, щоправда, всі ці матеріали просто спалювали в Ромнах. І ми з допомогою Петра Ющенка надоперативно змушені були вирішувати цю проблему — і з транспортом, і з друкованими матеріалами, і з їх розповсюдженням... І тоді, до речі, коли блок набрав таку велику кількість голосів у Сумах, я зрозумів, що свого часу зробив правильний вибір.
— З чим звертаються люди до вашої громадської організації «Наша Україна — разом!»?
— Звернення різноманітні. Дякують просто за те, що ми існуємо, підтримують блок. Є звернення з особистих питань: проведення телефонів, несправедливі звільнення з роботи, не видали зарплату, беруть адреси для звернень до якихось вищих інстанцій... Мені приємно, коли люди, поспілкувавшись з нами, кажуть: «Чи допоможете ви нам, чи ні, але ми вдячні, що ви хоча б вислухали нас. Будемо вас підтримувати».
Відразу, як зареєструвалися, ми сповістили всіх учасників блоку «НУ» про наше існування і запросили до співпраці. Більшість лідерів політичних сил відповіли, що справді є потреба об'єднатися на рівні області. Але відреагували не всі. Скажімо, Ліберальна партія до нас так і не озвалася.
— Сьогодні чуються звинувачення на адресу «НУ» щодо того, ніби вона вже веде передвиборчу діяльність. Як ви ставитеся до цього?
— А як донести слово правди до людей? Як розповісти про свої ідеї? Де ті канали радіо, телебачення, ті газети, які надають нам слово? Ми ж відчуваємо жорстке інформаційне блокування. Тому, вважаю, політрада «Нашої України» прийняла правильне рішення про зустрічі лідера з виборцями. І головне — є величезний інтерес його почути. Як тільки оголосили про приїзд Віктора Андрійовича — заявки на участь у форумі полилися потоком... Напередодні від партій та громадських організацій надійшли заявки на участь близько десяти тисяч людей. І я повинен сказати, що Ющенко вже інший, ніж був на виборах до Верховної Ради. Він виріс як політик, як оратор. Це дуже радує.
Що ж до «передвиборної реклами», то чому її не помі-чають у інших політичних сил? У тих, приміром, які захопили більшість телевізійного про-стору?.. Наприклад, чи не за передвиборчу рекламу варто сприймати пояснення щодо видозміни 20-гривневої купюри особисто головою НБУ Сергієм Тигіпком? Багато хто бачить те, що хоче бачити, або ж те, що йому бачити велять, що ще гірше...
Ми розуміємо, що буде складно. Вже за тими подіями, які ми спостерігали у Сумах на форумі 9 листопада, можна робити висновки про це. Якщо влада не згодна з чимось у нашій ідеології, політиці, вона мала б вступати з нами у відкриту дискусію. Але сьогодні ми бачимо намагання використати владні важелі для замовчування чи спотворення позиції «НУ», спроби спотворити нашу ідею чужими руками. Найстрашніше, вважаю, що для таких спроб цинічно використовують молодь. Таке було і в Харкові, а особливо в Донецьку...
Отже, чесного «виходу до старту» не передбачається. Ми розраховуємо на мудрість і мужність тих, хто живе в Україні, на те, що вони хочуть мати свою сильну державу, а власне життя — достойним.
Олександр Лаврик народився в селі Червоне на Сумщині. Отримав фах інженера-електромеханіка у Комунарському гірничо-металургійному інституті. Працював на виробництві, почавши трудову біографію у Пермській області. Має стаж комсомольської та партійної роботи. Причому успішної: на XXVI з'їзді Компартії України у 30 років його, начальника цеху Сумського виробничого об'єднання «Насосенергомаш», обрали членом ЦК КПУ. Реформи Горбачова перемістили Олександра Лаврика в штат Сумського міськкому партії. Після заборони діяльності партії працював у комерційних структурах. Коли Компартія відновлювала свою діяльність, Лаврика як учасника останнього пленуму ЦК запрошували взяти участь у поновленій роботі пленуму, але він відмовився.
У 2002 році став помічником народного депутата Петра Ющенка. На минулих парламентських виборах працював на блок «Наша Україна». У квітні 2003 року очолив громадську організацію «Наша Україна — разом!»
Надовго запам’ятається жителям села Рукомиш Бучацького району, що на Тернопільщині, храмове свято, яке відбулося минулої неділі. Насамперед тому, що участь у духовних урочинах стародавньої Свято–Онуфріївської церкви брав третій Президент, лідер партії «Наша Україна» Віктор Ющенко. >>
У рамках програми «Владу — під контроль!» голова політради партії «Наша Україна» Валентин Наливайченко та голова центрального виконкому Сергій Бондарчук наприкінці минулого тижня побували на Волині. У Луцьку вони зустрічалися із підприємцями Завокзального ринку, де кілька років люди відстоювали своє право на працю в судах, бо їх хотіли позбавити права на оренду торгових місць. Лідери «НУ» мали також зустріч із громадськістю міста Горохів. На Горохівщині почалися заходи з відзначення 360–річчя Берестецької битви. У неділю Наливайченко та Бондарчук долучилися до офіційних урочистостей у селі Пляшева Рівненської області в Національному історико–меморіальному заповіднику «Поле Берестецької битви». >>
Радянський тоталітаризм намагався знищити українство — перервати в Україні історичний зв’язок між поколіннями, викорінити національну пам’ять, особливості нашої ментальності, культури і мови. А в чомусь ці деструктивні процеси тривають і зараз. Про це заявив голова партії «Наша Україна» Віктор Ющенко, виступаючи у меморіальному комплексі «Дем’янів Лаз». У цьому урочищі неподалік від Івано–Франківська 60 років тому проводились масові розстріли в’язнів із тюрми НКВС, загинуло понад 500 осіб. >>
Суботнього ранку в селi Пустовiйтiвка біля Свято–Троїцької церкви вправляються сонце, висвічуючи в хрестах, та козаки Роменського козацького товариства, готуючись вітати шановних гостей. Організатори свята «Калнишева рада» дещо нервуються: чи зійдуться люди? Та хвилина за хвилиною, і вже з якоїсь машини роздаровують стрічки, прапорці з символікою «Нашої України», під’їздить один, другий автобуси, вишиковуються легкові автівки. Незабаром на майдані людно й гамірно. >>
Минулої неділі на Тернопільщині зі святково–робочим візитом перебував голова політради партії «Наша Україна» Валентин Наливайченко. Святковим — бо, по–перше, приїхав якраз на Трійцю, а по–друге, взяв участь в оригінальних урочинах у старовинному замку. Захід був присвячений 10–літтю Державного історико–архітектурного заповідника міста Бережани — його проведенню сам Наливайченко і посприяв. >>
Шановна читацька громадо! На нашому редакцiйному календарi невдовзi кругла дата — 20–рiччя. Сподiваємося, що серед вас, друзi «України молодої», є ветерани–передплатники, хто знайомий iз нашою газетою вiд перших її випускiв; є читачi з меншим стажем; а хтось, може, придбав щойно цей номер... >>
