Сумщина у сьогоднішній палітрі політичної України має свої неповторні відтінки. Тут і головний ліберал України, голова обласної державної адміністрації Володимир Щербань, з появою якого місцеві керівники різних рівнів почали масово вступати до лав ЛПУ. Відтак голова облдержадміністрації та його команда надали Сумщині колориту, що визначається нині коротким місцевим анекдотом: «Сумської області вже немає, є Сумський район Донецької області». Є тут і набір інших партій, але лише окремі з них можуть похвалитися реальними членами своїх осередків за своїми вивісками та реальними справами для громади. Останніми роками неминуче впливає на область i те, що саме тут народився й має своїх численних прихильників Віктор Ющенко, лідер «Нашої України».

— Останніми роками багатьом українцям довелося ревізувати й переосмислити свої погляди на життя. І все ж, Олександре Федоровичу, чому ідеологічний працівник компартії стає поборником «Нашої України»?
— Знаєте, коли працював у міськкомі компартії, була у мене задумка зробити постійно діючий «круглий стіл» міськкому, на засідання якого могли б приходити представники різних політичних сил. Щоб вони могли не лише дискутувати, а й домовлятися про конкретні спільні дії на благо конкретного сумчанина. Адже в той час працівники інших партій не мали своїх приміщень. Перший секретар міськкому вислухав, погодився, але вирішив порадитися з обкомом «Українi — народного Президента!». Та звідти надійшла категорична заборона вільнодумства.

Жінка, зарубана сокирою; чоловік, проштрикнутий ножицями; бабця, розчленована на шматки; семирічна дівчинка, згвалтована дорослим... Усі ці жахливі випадки не сприймалися б настільки моторошно, якби виконавцями злочинів були «банальні» представники кримінального світу. Але за ними — чоловік, донька, внук, вітчим... Нібито близькі люди, які стають найстрашнішими ворогами.