Ірина Бекешкіна: Люди можуть сказати і так: «Чума на вашi двi родини!»

      Ірина Бекешкіна, науковий керівник фонду «Демократичні ініціативи», старший науковий співробітник Інституту соціології, знаний в Україні соціолог, говорить, що дострокові парламентські вибори 30 вересня відбудуться обов'язково. А ще буде екзит-пол, а ще не виключені деякі несподіванки. На кшталт Литвина, який має шанс пройти до парламенту — на відміну від Мороза, котрий такого шансу практично вже не має. Бекешкіна шкодує, що партії більше переймаються «картинками», ніж ідеями — й так повелося з часів протистояння спочатку комуністам, а потім — режиму Кучми. І прикро, що виборець на ці «картинки» певним чином «ведеться», хоч і є достатньо розбiрливим. А втім, виборець є таким, як і все наше суспільство, включно з тими, кого обирають, і тими, хто обирає...

Все більш-менш спокійно і стабільно, головне — не пересваритися

      — Пані Ірино, була інформація, що дострокові вибори-2007 будуть найменш відвідуваними. Що ви про це знаєте?

      — Ні, ми можемо стверджувати, що на нинішніх виборах електоральна активність буде приблизно такою самою, як і на минулих. Хоч люди багато в чому й розчарувались, але на вибори вони підуть. Особливо ті, хто голосуватиме за провідні партії.

      — Останні дослідження показують, що рейтинги БЮТ та «Нашої України» збiглися — по 16,9 відсотка у кожного блоку...

      — Так, і в нас запитували неодноразово, як так дивно вийшло, що вони збiглися до десятої відсотка. Насправді у одного з блоків було на 1 людину більше, але при округленні до десятих вийшло порівну.

      — Так у кого голосів усе ж більше?

      — Таке питання не має сенсу, якщо згадати про похибку, на яку вказують соціологи, але забувають журналісти. Соціологічні вимірювання мають міру точності, і якщо похибка у межах 2,2%, то менша різниця для соціологів не значима. Скажімо, для соціолога відмінності між 2,9% і 3,0% взагалі немає, а для політика ця різниця у 0,1% перетворюється на усі 100%. Отака арифметика... У нашому останньому опитуванні, яке ми щойно закінчили, виборчий рейтинг серед тих, хто буде голосувати чи не відмовляється іти на вибори, у БЮТ –19,4%, у «Нашої України» разом з «Правицею» — 15,2%, у Блоку Луценка, який в опитуванні був поставлений окремо — ще 2,0%, який можна приплюсувати до «Нашої України» і, отже, буде 17,2%.

      — А чому ви поставили Блок Луценка окремо, якщо вже давно існує спільний блок, і перша десятка оголошена?

      — А ви подивіться, коли починалося опитування — з 20 червня. На той час Луценко не виключав, що вони підуть на вибори окремо. А вже «в полі», коли працювали інтерв'юери, уклався спільний блок з «Нашою Україною». Завжди не встигають за подіями, на жаль.

      — А яка ситуація у «Регіонів»?

      — Було 33%, в  останньому опитуванні — 35. Люди поволі визначаються, у минулому опитуванні у нас було 19% невизначених, зараз уже 15%.

      — Тобто якщо порівняти ситуацію з попередніми виборами, то виходить, що втрачає тільки БЮТ?

      — Давайте розберемося з попередніми виборами, бо навколо цього багато розмов, як «ображали» БЮТ соціологи, а в підсумку вони набрали більше, ніж їм «обіцяли». Річ у тім, що Закон про вибори дозволяє оприлюднювати останні дані за два тижні до виборів, і ці дані, в свою чергу, отримані за попередні 10—14 днів, адже дані ще треба ввести й обробити. Отже, інтервал між останніми оприлюдненими даними і днем виборів — як мінімум три тижні, а то й місяць. Було б дивним, щоб за цей час нічого не відбувалося. Тоді, у 2006-му, боротьба за помаранчевого виборця розгорнулася між БЮТ та «Нашою Україною» — багато хто на Заході та в Центрі до останнього визначався з вибором. Але Юлія Володимирівна зробила правильний крок, побудувавши кампанію на чітких і виграшних гаслах. По-перше, говорила вона, я стану Прем'єром (а половина виборців «Нашої України» хотіли на прем'єра Юлію Тимошенко) а, по-друге, БЮТ заявив, що ніколи не буде кооперуватися з Партією регіонів. Чільники ж «Нашої України» давали суперечливі і нечіткі відповіді щодо майбутнього блокування, на чому й програли... Так що чимало подій ще попереду, адже й виборча кампанія ще не в розпалі.

      — Які, наприклад, несподіванки?

      — Можливо, БЮТ та «Наша Україна» будуть так змагатись між собою, що «посадять» свій спільний сумарний рейтинг, і люди скажуть «Чума на вашi двi родини!» та просто не підуть на вибори.

Виборці Мороза раніше боялись, а тепер просто зникли — як і мажоритарники, які були єдиними, хто обіцяв реальні речі і втілював обіцяне в життя

      — Припустiм, що цього не станеться. Кому в такому разі відійде електорат Литвина?

      — Литвин сам збирається балотуватись. 1,5% в нього вже є. І якщо ще додасться від Супрун — 0,6 — 0,8%... Тобто я б не сказала, що його електорат комусь відійде. Можливо, йому і відійде.

      — А як щодо Мороза? Скаржиться він на соціологів... Каже, що ніколи ви в десятку не потрапляєте, не там його електорат шукаєте та й взагалі занижуєте йому рейтинги...

      — Неправда! Прогнози вийшли справді заниженими на виборах 2002 року. Тоді соціологи дійсно сумнівалися, чи пройде Соціалістична партія взагалі. Чому? Та тому, що Мороз на той час був одним із лідерів протестного руху. А його електорат — значною мірою , селяни — просто боявся сказати, за кого голосуватиме. Більше того: навіть у післявиборчому опитуванні того часу Мороз не набирав 4 відсотків. Зараз ситуація змінилася, і вже перед виборами 2006 року соціологи досить точно передбачили результат СПУ (хоча Мороз увесь час говорив, що у нього буде 15-20%, і соціологи його ображають). А зараз ситуація у нього плачевна, бо його електорат на дві третини був «помаранчевий», який він втратив, а нового узяти нема де.

      — Зате у комуністів все, як завжди, стабільно і консервативно, і з настроями нічого не міняється?

      — Так. Ті, хто залишились наразі у Симоненка, з ним будуть і надалі. Хоча ще кілька років тому це була досить перспективна партія — з рейтингом у 20 відсотків, і за нього голосували не лише старі — навіть у молодшій генерації за нього голосували 10-15%.

      — А молодь де поділася?

      — До «Регіонів» перейшла. І не лише молодь. Частина тих, хто голосував за комуністів, тепер — iз «Регіонами».

      — Значить, не так все одноманітно і у комуністів... А чи не цікавились ви у респондентів, кого б вони хотіли бачити Прем'єром?

      — Ні, хоча у майбутньому слід поцікавитися.

      — Але ж виборцю, мабуть, не все одно, кого партії на цю посаду пропонуватимуть...

      — Справді, як засвідчило наше дослідження, виборці (причому всіх політичних сил) дуже хочуть знати, і кого партія висуватиме на посаду прем'єра, і кого пропонуватиме в уряд, і з ким блокуватиметься у Верховній Раді, а головне — що вони робитимуть з країною, якщо прийдуть до влади. Знаєте, у чому полягає проблема? От дивіться, кого зараз партії рекрутують у свої штаби... Піарників, рекламників, медійників... Тих, хто зробить їм гарні картинки, з-поміж яких обиратимуть кращу на фокус-групах. Хто натомість займається тим, щоб запропонувати людям відповіді на ті питання, які для них справді важливі? А важливі їм аж ніяк не НАТО і не ЄЕП...

      — Он як! А я якраз збиралася запитати про НАТО, Росію, «реанімаційні» настрої щодо СНД, СРСР...

      — Можу точно сказати, що цікавить людей найбільше — економічне зростання, подолання безробіття, покращення медичного обслуговування, проведення пенсійної реформи, боротьба зі злочинністю, корупцією, захист малозабезпечених... НАТО, Росія — це завжди було внизу списку пріоритетів. Вступ чи не вступ до НАТО називає лише 4 відсотки опитаних у числі десятка актуальних питань, які хвилюють... Але розділити електорат за ставленням до НАТО і йти стінка на стінку — це значно простіше, ніж виробляти великі соціальні програми. Програм у наших політиків нема — лише телевізійна картинка плюс те, що ділить електорат на ворогів.

      — Так було завжди? Це особливості всіх передвиборчих кампаній?

      — У 1994-му вибори були суто мажоритарними. І мажоритарники йшли з набагато конкретнішими обіцянками — побудувати міст, школу... І, власне, часто їх і дотримувалися. У 1998-му, грубо кажучи, на кін було поставлено боротьбу комуністів і антикомуністів. Тоді комуністи зайняли беззастережне перше місце, взявши 20 відсотків. Наступний за ними Рух отримав близько 9... У 2002-му був запущений такий собі загальний месидж проти режиму Кучми, яким почалася і підготовка до президентських виборів. З тих пір у нас так і йде боротьба — проти чогось, а не за щось.

Янукович — «харизмат», Руслана з Ротару нічого не виспівають, а з «приколами» слід бути обережним

      — Ваші дослідження показали досить низький рівень симпатії до всіх політиків першого ешелону. У всіх недовіра переважає довіру. Але, як не дивно, «лідером народної довіри» є Янукович. До того ж довіра ця ще й зростає. Як ви це можете прокоментувати?

      — Цікаво те, що довіра до уряду Януковича від'ємна, тобто Кабміну українці не довіряють, а Януковичу — довіряють значно більше. Це, мабуть, особливості нашої ментальності: лідерів оцінюють не за результатами їхньої діяльності — уряд у нас у досить великих «мінусах», а у Януковича «мінус» дуже маленький. Чому так? Оце питання.

      — Може, щось на кшталт того, що «товариш Сталін — хороший, він нічого не знає про голод...»

      — Я думаю, що наша ментальність така, що нам дуже потрібно у когось вірити. Свого часу дуже вірили у Ющенка, і це було небезпечно.

      — Для Ющенка?

      — Так. Коли обранець не виправдовує покладених на нього сподівань, його скидають із п'єдесталу. І біда в тому, що у нас немає раціонального підходу до виборів і тих, кого обирають. Бо насправді ми обираємо не месій, а менеджерів, яким ми доручаємо на певний час покерувати країною. Хай вони дадуть нам проект... Якби я особисто подавала такі проекти, як наші політики (бо я час від часу беру участь у різних конкурсах), то ні копійки ні від кого не отримала б... Можна, звісно, написати, що «всьо будєт харашо», що зарплату втричі підвищать... І ніхто якось не замислюється, що таке це «хорошо» і що, зокрема, буде з цінами, якщо піднімуть зарплату? У нас голосують за надію і за людей, які справляють враження таких, від яких чогось ще можна сподіватись.

      — У Ющенка рейтинг нижчий, ніж у Януковича, але — це якщо вже робити проекцію на президентські вибори — які його шанси на другий термін? У 1999-му Кучма переміг зі значно гіршими стартовими позиціями...

      — Ще рік тому я говорила, що шансів у нього немає — рейтинг Ющенка впав настільки, що він не проходив навіть у другий тур. Зараз ситуація змінюється. Тепер шанси у нього на повторне президентство є.

      — Це за рахунок розпуску парламенту?

      — У тому числі. Люди хочуть бачити рішучу, сильну, можливо, навіть безкомпромісну людину... А питання з рейтингом Тимошенко на президентських виборах наразі є відкритим. Тобто якби зараз вони обидва йшли на президентські вибори, то не було б гарантій, що у другий тур виходить Ющенко.

      — Я думаю, все залежатиме від майбутньої коаліції. Якщо пропрезидентський блок піде на співпрацю з «Регіонами»...

      — ... тоді Ющенку просто не слід іти на президентські вибори.

      — Пані Ірино, от у депутати йдуть політологи, призери «Євробачення», шоумени...

      — А ви знаєте, це помилка — вважати, що за партію проголосують тоді, коли в ній буде Руслана. От Ротару — значно популярнiша, ніж Руслана, — нічого не додала Блоку Литвина. Голосують за політиків першого ешелону. Хоч не виключено, що хтось проголосує за Данилка суто «по приколу», і таких «приколістів» буде чимало... Пам'ятаю, як свого часу каялися високочолі студенти і викладачі МДУ, які казали, що за Жириновського голосували «чисто по приколу». Так що виборцю треба думати. А політики, схоже, просто не розуміють, кого треба брати в списки.
 

ГРОМАДСЬКА ДУМКА

      Згідно з оприлюдненими вчора останніми опитуваннями, проведеними спільно Фондом «Демократичні ініціативи» та фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс», більшість населення — 56% — повністю або переважно негативно оцінює діяльність Верховної Ради, що була обрана 2006 року. Водночас у ставленні до розпуску Верховної Ради та призначення дострокових виборів думки поділилися практично навпіл: 43% підтримують розпуск і нові вибори, а 41,5% — ні.

      Попри суперечливе ставлення до дострокових виборів, рівень явки на вибори обіцяє бути досить високим — 49% опитаних збираються обов'язково взяти участь у виборах і ще 27% — швидше, так. Головні мотиви відмови від участі у виборах — зневіра у партіях та політиках (41% серед тих, хто не піде на вибори), невіра у чесність виборів (2,5%), байдужість до виборів (21%), відсутність партій, які б виражали інтереси виборців (21%).

      Якби дострокові вибори відбулися наступної неділі, 3-відсотковий бар'єр подолали б такі партії та блоки: Партія регіонів — 35,2%, Блок Юлії Тимошенко (19,4%), Блок «Нашої України» та «Української правиці» — 15,2% (блок Юрія Луценка «Народна самооборона» в опитуванні фігурував окремо і набрав 2,0%), Комуністична партія України (4,6%). Серед інших партій менш як 3% набирають Блок Володимира Литвина (1,5%), Прогресивно-соціалістична партія України (1,5%) та Соціалістична партія України (1,5%). Проти всіх проголосували б 2,8% і ще 15% не визначилися з вибором.