Справедливість є! За неї бореться Янукович

      «Усе добре коли-небудь обов'язково закінчується!» — можна було прочитати на обличчі українського Прем'єра Віктора Януковича, коли він уперше після повернення з Іспанії переступив поріг зали засідань Кабміну. Позаду були ласкаве сонце, уважний персонал та відповідальні соратники, що запопадливо хвилювалися під стінами барселонської клініки за здоров'я улюбленого шефа. Після повернення на батьківщину на голову Віктора Федоровича звалилася нестерпна спека, надто розхолоджені його довгою відсутністю підлеглі та горе-соратнички з коаліції, у яких за рекордно короткий термін трапилося цілих чотири залізничні аварії.

      Мобілізувавши своїх орлів на ліквідацію наслідків «фосфорної» катастрофи, пан Янукович помітив у залі міністра агропромислового комплексу Юрія Мельника. «Обов'язково подивитися, тому що це сільські райони, там є угіддя, худоба — на власних ділянках людей», — Віктор Федорович потер перенісся і продемонстрував власну обізнаність про дислокацію парно- і непарнокопитних на території незбагненної для нього Галичини. Міністр кивнув, і Прем'єр приступив до агітаційної частини свого вступного спічу.

      «Ми будемо послідовно виконувати ту програму, яку ми намітили і яка спрямована на справедливий розподіл коштів, що є у державі, — підняв палець догори керівник Кабміну, не забувши додати своє коронне, — головне, щоби цей процес ішов завжди послідовно».

      Як виявилося, останнім часом нашого Віктора Федоровича хтось постійно штовхає у спину. Ці злі сили вимагають у чільника Партії регіонів взяти папір до рук і звинуватити його попередників. «Я цього робити не буду, — благородно пообіцяв Прем'єр. — Ось мені підготували довідку, я не буду ніякі прізвища називати, нічого!». Але довідку зачитав. З неї виходило, що невідомі пану Януковичу люди, які з 2000 до 2005 року очолювали Кабінет Міністрів, своїми постановами та законопроектами активно скасовували пільги рідному народові. Віктор Федорович обурений — це ж які гроші: 27, 32, 34, 17 мільярдів гривень наскасовували! «Захмарні цифри», — щиро посміхнувся Прем'єр.

      Водночас Віктора Федоровича обурює, що від нього вимагають 67 мільярдів на соціальні потреби. «За рахунок чого?! Ніхто цього не сказав і застосували механізм відомий — рішення Конституційного Суду. А що цей суд може вирішити, — звинувачення опонентів Прем'єр парирував без внутрішнього надлому, лагідно, весело, з усмішкою на доброму обличчі. — Якщо вибори відбудуться 30 вересня, можна буде уряд Януковича В.Ф. брати і казати: «Дивіться, що ви не робите!». Останню фразу Прем'єр проілюстрував енергійним жестом правою рукою, вдаючи, що він старанно топить у відрі сліпих цуценят.

      Наступниий характерний жест у Віктора Федоровича ми побачили після слів «А популісти нехай займаються!». Терміном «популісти» наш Прем'єр традиційно називає усіх «не членів» Партії регіонів, а рукою дуже влучно показав, чим же вони насправді займаються. «Їх усіх знають у державі в обличчя, ці обличчя дуже знайомі», — усміхнувся пан Янукович.

      Похваливши аграрний блок за стовідсоткове фінансування жнив, перший міністр, демонструючи свою здатність до парадоксального мислення, заявив, що цієї цифри зовсім не достатньо. Тим паче що не за горами осіння оранка. А з організацією цього дійства не все гаразд. «Там є затримка, Миколо Яновичу, — звернувся до свого першого заступника. — Трошки подивитися наперед треба і зараз уже подумати сьогодні».

      Ще раз окинувши пильним оком зал, Прем'єр здивовано помітив, що тільки частина галузевих міністерств представлена не першими особами. «Щось підозріло вони беручкі до роботи!» — подумав пан Янукович, а вголос мовив: «Міністри, я бачу, на місцях, чомусь не їдуть відпочивати так, як я радив. Не всі, тільки деякі поїхали. Я вважаю, що треба буде дійсно відпочивати».

      ...За неповних півтори години біля входу до будівлі Кабінету Міністрів дивовижно швидко розсмоктався пікет офіцерів-ветеранів, які зранку зустрічали перших осіб гаслами: «Янукович, де обіцяне підвищення зарплат і пенсій?», «Донецькі пацани, тримайте слово!».

      — Ти диви, а Рудьковський у відставку не збирається! Кузьмук після того як ракета влучила у літак, наступного ж дня оголосив, що написав рапорт! — ділилися враженнями «аксакали» Кабміну, покидаючи велелюдне зібрання.

      — У Кузьмука це була друга ракета...

      — А у Рудьковського — вже четвертий поїзд!