Залишилося два тижні — і в Україні розпочнеться виборча кампанія. На підготовку виділяється дуже мало часу. Такі вибори було би важко провести навіть у «невоєнний» період, а у нас, в умовах політичного загострення, це виглядає ще складнішим. Частина політиків наразі не те що не взялися вирішувати купу виборчих проблем, а взагалі неохоче дивляться на самі вибори.
Про підготовку до цих перегонів ми розмовляємо з Ігорем Поповим — головою правління Комітету виборців України. Ця громадська організація вже більше десяти років стежить за виборами в Україні і, ясна річ, має в цій справі величезний досвід.
— Виборча кампанія ще не почалася, але вже зараз на телебаченні масовано крутиться реклама політичних сил. Наскільки це відповідає виборчому законодавству? І чи є ці ролики соціальною рекламою, як стверджують деякі політики?
— Хоча в цій рекламі нема прямих закликів голосувати за певну політичну силу, вона однозначно спонукає до того, щоб виборець обирав ту чи іншу партію. Тому це однозначно політична реклама. Інша справа, що вона не підпадає під закон, який регулює вибори, бо ще не розпочався виборчий процес.
Що стосується так званої соціальної реклами, то я вважаю помилкою команди Віктора Андрійовича, що вони розмістили його звернення, яке є досить-таки політизованим, на умовах соціальної реклами. Це, звичайно, дало підстави опонентам скаржитися на нерівні умови.
— З’явилися ролики й інших політичних сил...
— Так. Але, наскільки я володію інформацією, інші ролики вийшли на правах комерційної реклами.
— Пригадується, під час минулих кампаній Комітет виборців України вів підрахунок приблизних коштів, які витрачаються на вибори. Зокрема, враховувалися рекламні акції політичних сил, які, можливо, не проходили через виборчі фонди. Чи буде КВУ проводити подібну калькуляцію і на цих виборах?
— Насправді ми не займалися цим, бо підрахувати витрати на вибори фактично неможливо. Лічбі піддається хіба що вартість реклами, яка йде у ЗМІ. Володіючи розцінками відповідних агенцій, можна визначити, скільки партіям коштувала реклама. Але сенсу це робити зараз немає, тому що більше нема обмежень на суму, яку партія чи блок може витрачати на рекламу. Саме тому політичні сили замовляють рекламу відкрито, через виборчий фонд. Тим більше що держава, згідно із законом про політичні партії, компенсує витрати на виборчу кампанію із державного бюджету тим силам, які пройшли до парламенту. На виборах-2007 це буде загалом, для всiх нових парламентських партiй, 44 мільйони гривень, законодавство встановлює такий ліміт. І найлегше для цієї компенсації показати, власне, витрати на розміщення реклами.
— Пане Ігорю, за вашою оцінкою, наскільки держава готова до дострокових виборів?
— Дуже добре, що це будуть вибори до Верховної Ради, а не вибори одночасно і до парламенту, і до місцевих рад, як у 2006 році. Проте часу на організацію виборів виділяється набагато менше, ніж зазвичай на кампанію. Найгірше, що зараз дуже мало чого робиться для підготовки виборів. Тому ми вітаємо те, що секретаріат Президента провів організаційну нараду з заступниками голів облдержадміністрацій, де чітко було сказано, що треба зробити. Це жодним чином не адмінресурс, а державне сприяння: треба виділити обладнання, приміщення, засоби зв’язку, щоб виборчі комісії працювали.
На жаль, сьогодні нічого не робиться для формування списків виборців. На місцях чекають якихось вказівок. На згаданій мною нараді сказали не чекати директив і відновити діяльність робочих груп для обліку виборців. Наголошу, що саме міський голова або керівник райдержадміністрації буде підписувати списки, передаючи їх в окружну чи дільничну виборчу комісію. Він відповідає за якість цих списків, і саме він повинен передати для робочих груп бази даних із минулих виборів, щоб на основі цих списків укласти нові.
— Деякі політики пропонували ще до цих виборів запровадити державний реєстр виборців. Але, судячи з того, як формуються списки, реєстр тим більше не вдалося б запровадити.
— Це була нереальна пропозиція. Як і багато інших нереальних пропозицій, які, на жаль, звучали під час переговорів про вихід із політичної кризи. Закон про реєстр виборців, прийнятий у лютому, не виконується. Протягом весни-літа передбачалося провести низку організаційних процедур: прийняти положення про орган ведення реєстру, підбір кадрів, навчання кадрів, проведення тендерів, розробку програмного забезпечення. Нічого поки не зроблено. Ми бачимо, що й 1 жовтня у нас не буде мережі державних службовців, які формуватимуть реєстр. Саме тому цей закон доведеться змінити новим складом Верховної Ради, поправивши часові терміни. Але в будь-якому випадку на формування реєстру треба два роки.
Тому пропозиції парламентської більшості з ВР V cкликання зробити його за два місяці, звичайно, нереальні. Наразі треба зосередитись на списках виборців. Треба робити їх так, щоб вони були основою для майбутнього реєстру.
— На думку КВУ, наскільки до виборів готова Центральна виборча комісія?
— Звичайно, ми занепокоєні принципом формування і першими діями ЦВК. До неї увійшли професіонали, досвідчені люди, проте, на жаль, вони потрапили туди за політичним принципом. Вони несуть досить велику відповідальність перед тими, хто їх призначив. Саме тому навіть перші технічні питання викликали великі суперечності у Центрвиборчкомі. Восьмеро членів проти семи — і, на жаль, бачимо блокування, зрив кворуму.
Якщо політичні сторони не домовляться на найвищому рівні про те, щоб ЦВК нормально виконувала свою роботу, Центральна виборча комісія перетвориться на поле ще запекліших політичних баталій. Адже Центрвиборчком не є причиною. Він — наслідок непогодження на вищих щаблях. І ми в КВУ, наприклад, побоюємося, що досить простий механізм формування окружних виборчкомів можна легко зірвати. Відтак зірветься й підготовка до виборів. Побачимо, як ЦВК виконає цю найпершу серйозну дію...
— У разі чого окружкоми може до кінця сформувати голова ЦВК. Здавалося б, тут не має бути проблем.
— Закон передбачає, що парламентські партії за підписом керівника фракції подають свої кандидатури на членів ОВК, а решта — за поданням голови Центрвиборчкому. Звичайно, можна досягти політичних домовленостей, сформувати їх згідно із законом і на паритетних умовах. Це можна зробити, якщо буде бажання провести вибори. А якщо хочеться зірвати процес — його можна завалити за будь-якою формальною ознакою. В тому числі тим, що в нас є два Блоки Юлії Тимошенко: один — той, який склав свої депутатські повноваження, інший — який лишився у парламенті. Обидва можуть подавати якісь списки, і ЦВК за формальною ознакою може розглядати це досить довго.
— Тобто ви допускаєте, що якась із політичних сил чи їхнiх частин зацікавлена у зриві виборів і робитиме такі деструктивні спроби?
— Може йтися або про зрив виборів, або про гру, спрямовану на те, щоб виторгувати собі більше місць у виборчих комісіях. Хтось може сказати: «Якщо ви нам дасте вісім членів проти семи — тоді ми розблокуємо процес і скажемо другому БЮТу, щоб не рипався. Якщо не дасте — будемо довго водити козу навколо ЦВК, і ви взагалі нічого не сформуєте». Боюся, що питання може бути поставлене таким чином.
— А чому для політиків настільки принципово отримати більшість у окружних комісіях? Вони розраховують на фальсифікації?
— На окружкоми покладено досить багато функцій. Насамперед підбити підсумки виборчого процесу. Крім того, сформувати дільничні комісії, вести роботу зі списком тощо. Втім думаю, що більшість у комісіях буде достатньою мірою контролюватися меншістю. Проте навіть якщо в якомусь районі виборці на 90 відсотків підтримують одну політичну силу, комісії треба формувати на паритетному принципі, щоб вони займалися своєю роботою, а не політичними іграми.
— Як, на вашу думку, пройде ця виборча кампанія і власне вибори? Наскільки вони будуть чесними та чистими?
— На жаль, ми спостерігаємо надзвичайно низький рівень політичної культури. Це проявилося і під час переговорів, і сьогодні в розробці політичної реклами, в надмірній категоричності. Терміни для виборчої кампанії дуже стислі, саме тому ми очікуємо на появу великої кiлькостi неперевіреної та брудної інформації, маніпуляцій. Штаби основних політичних сил націлені на перемогу будь-якою ціною, а не на проведення чесних виборів. Саме тому ми очікуємо проблемних виборів.
— Які ж проблеми ми побачимо на виборах? Чи будуть фальсифікації, як у 2004-му, якісь «силові» варіанти, чи якісь «ноу-хау»?
— Головним «коником» цих виборів може стати юридична колізія з формуванням нової Верховної Ради. Якщо з трьох політичних сил хтось один побачить, що він буде в опозиції (а як мінімум один точно буде в опозиції), — він може почати втілення плану, спрямованого на зрив виборів. Можливо, буде звернення до Верховного Суду або Вищого адміністративного суду зі скаргами на фальсифікації, підкріпленими великою доказовою базою. А таку базу, на жаль, буде неважко зібрати, бо проблем на цих виборах досить багато. Можливо, через виборця, можливо, через «технічну», підставну партію — учасника виборчої кампанії, ця сила зможе досягти навіть скасування результатів виборів.
Інший момент: ця «незгодна» політична сила може набрати достатню кількість депутатів, щонайменше 151, які відмовляться присягати у парламенті. Тоді Верховна Рада не стане повноважною. Звичайно, це буде величезним ударом по репутації країни. Скасування виборів або неспроможність новообраної Верховної Ради розпочати засідання підірве наші позиції на світовому ринку. Цього року через політичну кризу в нас фактично зірвався вступ до Світової організації торгівлі. Боюся, для когось власні амбіції можуть бути дорожчими, аніж репутація держави.
— Від кого ви більше очікуєте таких авантюрних кроків — від «помаранчевих» чи від «синьо-білих»?
— З того, як себе поводять політичні гравці, на жаль, можемо допустити, що будь-яка з трьох основних політичних сил може працювати за цим сценарієм. Бути в опозиції ніхто не хоче.
— Ну а що далі в такому випадку?
— У випадку зриву виборів або неспроможності нової Верховної Ради розпочати роботу нас очікує, мабуть, пряме президентське правління. Стара Верховна Рада втратить легітимність, а нова ще не буде сформована. Звичайно, в цей період ще більше відповідальності ляже на Президента: як він здійснюватиме це правління, коли організує наступні вибори, чи буде змінювати Конституцію в цей період. Але в будь-якому випадку такі сценарії призведуть до поглиблення політичної кризи і зупинять економічний розвиток.
— Прогноз вельми песимістичний. Але наскільки ймовірно, що вибори таки пройдуть добре і за їхнiми результатами буде сформовано повноцінний парламент?
— На рівні виборців, рядових членів партій, державних службовців, бізнесу ми бачимо, що ця криза вже всім сильно набридла. Люди хочуть нормально жити та працювати. Проте амбіції керівного складу великих політичних партій, на жаль, не дозволяють домовитися між собою, знайти якісь компромісні варіанти, визначити, що вибори дійсно поставлять крапку на політичній кризі, і після того хтось буде в опозиції, а хтось у владі. Зараз мало політиків, які готові вгамувати свої амбіції. Сподіваюся, вони зважать на думку більшості народу і змиряться з тим, що хтось повинен програти.
— Якою, за прогнозами спостерігачів із КВУ, буде явка на виборах? Багато хто вважає, що на ці вибори прийде менше людей...
— Справді, на цих виборах ми очікуємо низьку явку. Люди втомилися від політики. Ми також допускаємо, що окремі політичні сили намагатимуться закликати до бойкоту виборів, щоб у день голосування не вдалося подолати поріг явки (ці вибори вважатимуться чинними, якщо в них візьме участь понад 50 відсотків громадян із правом голосу. — Авт.).
— Чи планує КВУ якусь кампанію, спрямовану на те, щоб підвищити явку?
— Так, ми збираємося запустити акцію, щоб люди йшли на дільниці і робили свій вибір. Нам хочеться, щоб ці вибори відбулись, і не було ніяких зривів.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
