У Верховній Раді оголошено перерву
Після ранкових голосувань щодо програми діяльності уряду та законопроекту про пропорційну виборчу систему відбулося екстрене засідання фракції “Наша Україна”. >>
Похнюплені локатори
17.07.2007
Наприкинцi минулого тижня російська газета «Вєдомості» розповсюдила інформацію про те, що в Держдуму передано урядом РФ законопроект про денонсацію договору з Україною про засоби системи попередження про ракетний напад і контролю космічного простору. Йдеться про дві радіолокаційні станції, в Мукачевому та Севастополі, і супутникову систему протиракетного спостереження, розташовану поблизу селища Сонячногірське у Криму, які з 1992 року Росія орендує в України. Тепер росіяни хочуть відмовитися від послуг українських РЛС. Принаймні інформацію про денонсацію згаданого договору, яка широко крокує пресою обох держав, російська сторона не спростовує. А отже, схоже, слід готуватися до того, що комплекси попередження про ракетний напад, зовсім не відповідні сучасним потребам нашої держави, невдовзі доведеться обслуговувати самотужки.
Україна отримувала від Росії компенсацію за використання РЛС у Севастополі й Мукачевому в розмірі близько мільйона доларів на рік. Дрібниця, та однак приємно. Адже загалом на обслуговування обох РЛС наша держава щороку витрачає набагато більше — понад 4 млн. доларів. У лютому 2005 року Київ хотів порушити питання про неадекватність російської платні й зажадав більшу ціну за оренду станцій. Москва відмовилася, пославшись на те, що відповідний договір укладався на 15 років.
Навіщо Москві розривати орендну угоду? Експерти переконані, що Росія зараз активно розбудовує нові об'єкти власного «щита», зокрема, в Армавірі, Лехтусі, Воронежі, й не бажає залежати хоч якоюсь мірою від сусідів. З іншого боку, таким чином Кремль карає Україну «рублем» і начебто провокує, підштовхуючи до співпраці в цій царині зі США.
Тепер станції, з яких можна простежити запуск ракети, здійснений за півтори тисячі кілометрів від України, стовбичитимуть у нас, як копиця сіна посеред міста. Фахівці тішать надією, що дві РЛС можуть придатися як елементи ПРО Європи чи США. Проте станції застарівають (збудовані вони ще за «махрового» СРСР), і якщо потенційні партнери відмовляться від їхнього використання, то ці РЛС доведеться закрити. Витративши гроші на їхню ліквідацію, звісно.
