Кіт Крейн: Політичні популісти є найспритнішими людьми на світі

      Багато західних експертів називають «махрову» українську корупцію найсерйознішою загрозою національній безпеці України. Крадуть вже не звикле майно, розкрадають майбутнє цілого народу. Острах перед майбутнім приєднанням до ЄС зумовлений не стільки інерцією, скільки бездонними кишенями українських політичних мародерів, котрі дедалі глибше забивають Україну у цивілізаційний льох. Адже всі умови для економічного розвитку в України є. Cьогодні наша розмова про це — з Кітом Крейном, провідним науковцем американського дослідницького інституту RAND corporation, що надає експертну оцінку міжнародних економічних процесів.

20 років торочать про реформи, й ніхто при цьому і гадки не має, що ж воно означає

      — Як ви гадаєте, чи не призведуть економічні реформи в Україні до ситуації, у котрій опинилася Польща після «шокової терапії» Бальцеровича?

      — Ні. Україні вже майже 17 років, і проблеми вашої економіки є «старими» проблемами. Економічні жахи 90-х були пов'язані з модифікацією економіки Совєтського Союзу, а трансформація «планової» економіки до ринкових відносин завжди тягне колосальні збурення. Величезна інфляція була породжена безупинним продукуванням «рублів». Зараз же український Нацбанк функціонує добре, інфляція незрівнянно менша, функціонування власне фінансової галузі України є доволі добре, а бюджетний дефіцит невеликий.

      — Які нові виклики постануть перед Україною і які необхідно провести реформи?

      — Цього року особливих викликів не буде. А також до кінця року не передбачається і змін. Бюджет ніби буде, й до того ж не найгірший. Макроекономічний баланс, так виглядає, теж буде достатній. Я, до речі, не люблю самого терміну «реформи», адже впродовж 20 років торочать про реформи, й ніхто при цьому насправді й гадки не має, що ж воно означає. Тож відійдемо трішки від постановки питання про «реформування» української економіки. У вашій ситуації є зміни, котрі уряд насправді просто зобов'язаний запроваджувати. У вас же просто дивина з ПДВ! Була, наприклад, така ситуація з фірмою «Каргіо», котра купила збіжжя, сплатила ПДВ, а потім відправила це зерно на експорт. І в моменті відправки збіжжя на експорт мала би отримати відшкодування ПДВ. Ви знаєте: якщо фірма не отримує своєчасно ці відшкодування, то це називається просто — «втрати». Чи «збитки». Але фірма відшкодування не отримує і має чекати 18 місяців. І знов не отримує. Звертається до колег з донецької фірми за порадою, «що ж робити», а ті радять проплатити комусь у держадміністрації хабара у 30% чи 40%. Це цілком абсурдно з економічної точки зору. Не менш дивними є податки на експорт, наприклад на металобрухт. На практиці платять цей податок найбідніші громадяни України, котрі, аби вижити, цей брухт і збирають. Адже це не податок з доходу, а з обороту. Себто, якщо ці збирачі і так отримують мало, то фактично отримують ще менше. Саме особливості ваших правил обумовлюють те, що український експорт такий невеликий. Суть ситуації формулюється так: Україна справді зараз має економічне зростання, але проблеми виникнуть за 2-3 роки. Якщо не будуть змінені правила вашої економіки, незабаром ви можете впертися просто в стіну.

      — Деталізуйте, будь ласка. Які саме правила слід негайно змінити?

      — Якщо нинішню традицію буде продовжено, то Україна точно не вступить в Євросоюз. Нинішні правила є непрозорі і неприйнятні. Це потягне й інші наслідки, адже найактивніша частина українців, спритних й енергійних, замість того, щоби потерпати вдома, просто виїжджатиме до Іспанії, Португалії чи Великої Британії. Це, зрозуміло, не найгірше, бо зростання економіки буде, але варто пам'ятати: воно могло би бути незрівнянно більшим. Економічну ситуацію варто розглядати і в категоріях «наскільки добре могло би бути». Варто замислитись, чи українцям не варто жити, як в Естонії?! А 16 років тому Естонія була на тих самих позиціях, що і Україна. Зараз естонець має дохід не менший за португальця. А в Україні люди отримують одну п'яту того, що угорці чи поляки. Просто сумно, якщо порівнювати, як живуть люди в Естонії чи в Угорщині, з тим, як змушені жити українці. Скажу більше — в Росії люди також почуваються ліпше, ніж в Україні. Чути голоси, що це зумовлено, насамперед, цінами на газ та нафту, але таке пояснення не вичерпує проблему. Нехай у Росії не найліпший уряд, але міністри там функціонують краще, ніж в Україні. Ба більше, в Грузії та Вірменії уряди функціонують також ліпше.

Усього кілька осіб можуть заблокувати все, навіть перспективи розвитку держави

      — Це натяк, що український уряд знає, що треба робити, але не хоче цього робити? Чи не вміє?

      — Ваша проблема у тому, що буквально кілька осіб можуть заблокувати все, включно з подальшими перспективами розвитку всієї держави. В Україні було декілька фабрик, котрі продукували піратську відео- та аудіо-продукцію і впродовж років уряди нічого не робили з цим порушенням міжнародного права на інтелектуальну власність. За це відповідали лічені особи, буквально кілька людей. Але саме через це Україна свого часу втратила у США статус країни з найбільшим торговим сприянням. Сама ж потужність цього «бізнесу», порівняно з українськими втратами, була досить невеличкою. Рік тому в Україні було введено ембарго на експорт зерна, але не через нестачу зерна, а лише через те, що було кілька осіб, котрі вважали, що можуть «зробити» дуже великі гроші із запровадженням нових правил, квот і ліцензій на експорт. Тому вони і заморозили торгівлю зерном. Цьогорічна ціна на зерно в Україні буде жахливою саме внаслідок цього.

      — Тож українська економіка корумпована на найвищому рівні?

      — Ну, на найвищому також. Це велика проблема, адже коли є корупційна традиція у «верхах», то на нижчих щаблях влади її викорінити неможливо. У політичних груп з'являється очікування, мовляв, коли ми увійдемо в уряд, то всі отримуватимемо шалені кошти завдяки «вирішенню питань» і хабарам. Це дуже важко змінити, особливо коли навіть немає бажання це контролювати. Дуже важко впливати на процес, коли немає критеріїв...

      — Саме тому західні бізнесмени бояться працювати в українських реаліях?

      — Чи бояться? Радше вони просто ухвалять рішення, що попри високий прибуток в Україні, місцеві проблеми настільки серйозні, що ліпше інвестувати в Угорщину чи Чехію. Водночас чимало бізнесменів з нових членів ЄС — з Польщі, Словаччини, Румунії та Болгарії — на власному досвіді знають, як працює корупційний механізм, адже стикалися з подібним у своїх країнах. Прийти можуть саме адаптовані до подібних умов. Решта ж — просто не підуть. Це проблема не політичного протистояння, а того, що в Україні надзвичайно складно зробити бізнес. Втім зараз стало дещо простіше: так би мовити, вже не є так погано, але до «добре» далеко.

Хто з іноземців хотів купити землю, зробив це через трансакції на «чорному ринку»

      — Чи є якийсь набір рецептів успіху для поліпшення економічної ситуації в Україні?

      — Подібні речі регулярно розробляються. Над цим працювали у Blue ribbon commission та в Європейській асоціації бізнесу. Щороку ці організації розробляють близько півтори сотні рекомендацій, у тому числі пов'язані з Україною. Чимало з них виставлено на веб-сайтах. Але таке враження, цього ніхто не читає (сміється). Цей процес рухається дуже поволі. Нещодавно у Верховній Раді пройшли слухання щодо закону про акціонерні товариства. Це дуже важливо. Найважливішим було би виправлення фатальної ситуації з поверненням ПДВ при експорті. У нинішній момент український уряд повинен повернути експортерам 9 мільярдів гривень, а було 17 мільярдів. Повернення ПДВ не має тягнутися місяцями, у нормальній країні експортерам мають повертати кошти впродовж місяця, після проведення експортної операції. А тут «заспокоюють», що за півтора року все буде нормально. А «нормально» мало би бути вже завтра, позаяк у силах уряду виправити ситуацію, бо навіть якщо бракує наявних коштів, то можна випустити облігації. Фірмам необхідно повертати кошти, котрі їм належать. Іншим фундаментальним моментом є скасування всіх експортних податків. Ще кілька важливих порад. Перша — необхідно уможливити, як це й заплановано, з 1 січня вільний продаж землі. Необхідно запровадити сертифікацію товарів згідно з вимогами ЄС, адже зараз, наприклад, у Польщі нема проблем з португальськими товарами, а з українськими є.

      — Популісти кажуть, що вільний продаж землі спричинить лишень до одного — що її «викуплять» іноземці?!

      — Політичні популісти є найспритнішими людьми на світі. В Україні проблема з землею насправді така: більшість людей, котрі приватно опікуються землею, є літніми людьми. I для багатьох людей земля є певним тягарем, бо вони не мають можливості її нормально обробляти. I, водночас, вони, крім землі, не мають нічого цінного. Ринок землі лишень би підкреслив її цінність. Вільний обіг землі не означає, що на цей ринок необхідно впускати іноземців. Запевняю, насправді нема аж такої шаленої кількості іноземців, котрі б рвонулися обробляти українську землю, а по-друге, ті, хто хотів увійти на українські терени і так це зробив, попросту купуючи землю через трансакції на вашому «чорному ринку». Страждають, наголошу, саме дрібні власники, прості люди, котрі через непрозорість процесів змушені продавати власну землю занадто дешево, бо нормального ринку нема.

Весь світ може зробити все що заманеться проти України, бо ви не є членом СОТ

      — Як може позначитися на українській економіці вступ до СОТ?

      — Вступ до СОТ, безперечно, допоможе Україні. Щонайменше дивною є концепція, ніби вступ до СОТ може бути шкідливим для України. Зараз весь світ може зробити все, що заманеться, проти України, бо ви не є членом СОТ. Коли ж Україна вступить до СОТ, то зможе боронити свої інтереси. СОТ — це система певних міждержавних відносин. Допоки Україна не приєднається до цієї організації, то просто не може адекватно захистити власнi інтереси. Це могло би і поліпшити ситуацію в українській економіці, і стати певним шансом для неї. Проблема у тому, що в Україні є дуже малий ринок, аби була висока конкуренція. Дуже важливий імпорт, адже більшість переконана, що важливий лишень експорт за кордон. Відкриття кордонів автоматично спричиняє до збільшення конкуренції; одразу зростає і рівень життя. Візьміть Запоріжжя і виробництво «Таврії». Хто був за кермом цього автомобіля, той мене зрозуміє. Коли виникає конкуренція, виробник автоматично змушений пристосовуватися до ринку і поліпшувати свій продукт. Найважливіше, що з'являється конкуренція у тих галузях, де її не було.

      — Але це може знищити місцевого виробника. Де працюватимуть люди з фабрики, яка збанкрутіла після напливу потужних конкурентів?

      — Працюватимуть на іншому виробництві. Тут зустрічне питання пріоритетів: чи долі 48 мільйонів українців повинні залежати від десяти тисяч робітників фабрики? Ці десять тисяч робочих місць з'являться в іншій, паралельній галузі. Україна є країною, котра має неабиякі можливості для експорту, які зараз, на жаль, заблоковані. Польща, що також мала чимале виробництво автомобілів, стикалась iз подібними проблеми, мовляв, чи можна відкривати ринок для імпорту автомобілів. Отож як тільки йшли на пониження імпортних бар'єрів — лунали протести з боку профспілок та об'єднань виробників. Точилася і політична дискусія. Але уряд був змушений знизити бар'єри, хоча намагався всіляко вплинути на ситуацію, запроваджуючи інші перешкоди, наприклад екологічний податок, мовляв, старі автомобілі забруднюють повітря...

Рік тому Україна вперше імпортувала з ЄС більше, ніж з Росії

      — Словом, з таким станом економіки нам до Європи ще «повзти і повзти»...?

      — Українська економіка є вже інтегрованою до Європи. Рік тому Україна вперше імпортувала з Європейського Союзу більше, ніж з Росії. І вже близько 10 років Україна до ЄС експортує більше, ніж до Росії. Це означає, що українська економіка вже інтегрувалася з європейською, щоправда, могла би бути пов'язана набагато щільніше. Це аж ніяк не означає, що інтеграція до економіки ЄС йде на шкоду інтеграції з російською економікою чи інших країн. Найліпшою для будь-якої економіки є різнопланова інтеграція між різними країнами.

      Як на мене, загалом проблему не варто розглядати у категоріях «схід» чи «захід», я вважаю, що всі країни, включно з Казахстаном чи Китаєм, йдуть у світ. Коли я чую, що необхідно йти на Захід, то це передбачає, що тоді ніби необхідно між чимось вибирати, бо «Росія тут», а «Захід — там». Протиставлення є неправильним і шкідливим. Я маю надію, що всі, включно з Росією, підуть у світ.