Ольга Герасим'юк, номер шостий у попередньому виборчому списку блоку «Наша Україна — Народна самооборона», вважає, що не варто цікавитись окремо журналістами, які йдуть у політику. Адже з тим же успіхом можна питати, чому депутатами стають банкіри, адвокати чи науковці. І все ж різниця є: журналісти мали свою трибуну і до потрапляння в лави парламентаріїв. Інша річ, як вони її використовували. Чи варто посилатися на те, що екс-медійник, ставши нардепом, набуде таких важелів впливу, яких він не мав доти і вирішить усі проблеми колег по цеху? Ні, не варто, бо непереконливо. У цьому сенсі можна згадати ситуацію з нардепом від «Регіонів» Калашниковим: притягнути його до відповідальності за напад на знімальну групу каналу СТБ не змогли ані «звичайні» журналісти, ані нардепи від опозиції в залі Верховної Ради.
Опиняючись у парламенті, журналіст автоматично переноситься в інший цех. Ольга Герасим'юк — чи не єдиний приклад поєднання роботи в парламенті та в телевізійній студії. Популярну програму «Без табу» про незбагненні повороти людських доль вона веде і з мандатом нардепа, стаючи таким чином «двічі народною». При цьому Герасим'юк — одне зі свіжих облич «Нашої України»; вона в курсі всіх поточних подій та настроїв у блоці, активно працює на його користь і, без сумніву, працюватиме також у парламенті наступного скликання.
— Пані Ольго, чому так довго тривали перемовини між «Нашою Україною» та «Народною самообороною»? В якийсь момент здалося, що мегаблоку взагалі не буде...
— Запам'ятовується те, що було зроблено якісно, і забувається те, як довго це робилося. Це загальне правило. Переговори тривали певний час, бо кожній зі сторін треба було піти на компроміс, визначитися із тим, що головне, а що — другорядне. З боку «Нашої України» не було жодного моменту вагань, коли ми б думали про те, як зрадити самі принципи об'єднання демократичних сил... Головне, що мегаблок відбувся. Далі ще триватимуть переговори, бо ми всі тільки вчимося. Але якість об'єднання досягнута — і це основний підсумок.
— Лідерові «НУ» Кириленковi складно було поступитися Луценку місцем на чолі блоку?
— Я не думаю, щоб В'ячеславу Кириленковi було тяжко поступитися місцем чи портфелем заради ідеї. Це людина дуже цільна і непохитна у своїх переконаннях. Для нього головне — та мета, яку він поставив, водночас він здатен iти на компроміс. Я багато їжджу з ним зараз по Україні, по-дружньому знаю його дуже добре і можу сказати, що авторитет його зараз відчутно зростає. Окрім того, не забуваймо, що Кириленко є головою політради блоку, тобто в його руках реальний управлінський механізм, і це суттєво.
— А чи правда, що Президент зібрав у себе фігурантів переговорів від «Нашої України» та «Народної самооборони» та зрештою просто продиктував їм першу десятку, бо їхні торги йому вже набридли?
— Президент ніколи не диктував жодній політичній силі будь-що. Він каже: ось моя точка зору, а ви — вирішуйте... А «Нашій Україні» він нічого не диктував, це була наша спільна зустріч, після якої він просто оголосив її результати. Але про жодний авторитаризм тут не йдеться.
— У першій десятці спочатку були Ірина Геращенко, Юрій Павленко, Віктор Бондар та Арсен Аваков. Де поділися з десятки ці добродії?
— Ця десятка, яку журналісти розтягли по всіх ефірах, була лише версією Віктора Івановича Балоги. Втім навіть тоді наголошувалося, що такий список буде затверджувати міжпартійний з'їзд. Тобто це в будь-якому разі не було щось остаточне. А та десятка (від Балоги) викликала гаряче обговорення, так що, думаю, нам усім було на користь те трішечки посмакувати, але то була лише одна з версій.
— Перший номер партійного списку зазвичай претендує на посаду Прем'єр-міністра або щонайменше спікера парламенту. Отже, Юрій Луценко — це «помаранчева» відповідь Януковичу? А заразом — і амбіціям та планам Юлії Тимошенко? Це, правда, в тому випадку, якщо «НУНС» дожене і пережене БЮТ...
— Це питання вже ставили самому Юрію. Сподіваюсь, його відповідь була щирою. Він сказав, що не претендує на одне з перших місць у державі. Давайте йому повіримо. Якщо ми переможемо на цих перегонах — а ми всі сподіваємось, що вони будуть достойні, чесні, конкурентні, — ми тоді знайдемо в своїх лавах людину, яка гідно займе одне з названих вами місць. Але не факт, що це буде Юрій Луценко.
— Якби ви були просто журналістом, а не журналістом зі списку «Нашої України», ви б відзначили в своїх матеріалах, що всі політики грають не за правилами, вдавшись до фальстарту виборчої кампанії?
— Я вже не можу стати на позицію «якби я не була там», бо все таки я тут. Моє переконання: зараз немає ще жодної реклами. Про яку рекламу ви говорите? Є соціальні ролики... Можна сперечатися, так це чи ні, але канали ставлять ці ролики, зважаючи на законодавство. На кожному каналі є свій юридичний департамент, який дуже уважно слідкує за такими речами, тому я знаю, як тяжко протягнути щось незаконно. На каналі «1+1», коли я працювала там генеральним продюсером, такі моменти уважно відслідковувались юристами, і жоден топ-менеджер не мав права протягнути щось від себе. Окрім того, це відстежують ще й правоохоронні органи. А в мене немає інформації, що вони зацікавились котримсь iз телеканалів.
— І саме тому соціальна реклама з'явилася тепер, а не в лютому чи березні — до першого оголошення про розпуск парламенту?
— Усе добре у свій час. Зараз таку соціальну рекламу запропонували, бо настав час поговорити про ті речі, які вона зачіпає. Я її взагалі не пов'язую з жодними датами. Так до всього можна підійти: чому тоді, а не тоді така-то передача з'явилась?.. Люди, глядачі — вони на такі теми взагалі не говорять. Соціальна реклама чи ні... Звичайно, що соціальна, адже глядачі бачать і чують месидж, який Президент адресує суспільству. Ця тема з рекламою породжена і затіяна журналістами.
— Що нового буде у виборчій кампанії «Нашої України — Народної самооборони»? Від емблем до більш стратегічних речей...
— Про це ще рано говорити. Методи і технології розробляються... Можу вас запевнити у тому, що не готується жодного чорного піару, ніхто не працює над ним, щоб облити брудом опонентів — ми працюємо у тому руслі, про яке заявляли: чесність, відкритість, прозорість. Я думаю, що ми отримаємо ще чимало прикладів того, приміром, як іде кампанія на місцях, як там очищаються лави від випадкових людей. Про такі речі якось мало говориться, але ми, об'їздивши країну, дуже багато почули і побачили. Ми питали у людей, кого вони хочуть бачити у списку, — щоб цей кандидат реально відповідав за регіон. Це дуже важливо: закріплення людей за регіонами, висування кандидатів знизу, які б потім займалися проблемами краю, а не забули, для чого їх взагалі обирали. Ми їздили по Україні з акцією «Пишемо програму разом», зібрали тисячі й тисячі анкет...
— І що в тих анкетах?
— Люди писали, чого вони вимагають у першу чергу. По-перше, депутатська недоторканність... Ми — однозначно за те, щоб її зняти. Якщо цій ідеї аплодують, то, думаю, незалежно від того, хто й за що голосував, ми змусимо Україну піти за нами і підтримати цю ідею. Це — важливі речі, які додають авторитету нашій політичній силі.
— Так само, як і присутність у першій десятці списку глави секретаріату Президента? Навряд чи ви розділите думку, що наявність чиновника такого рангу викликає певні занепокоєння відносно застосування адмінресурсу на користь пропрезидентської сили...
— По-перше, ми довели участю у попередніх виборах, що ми адмінресурс не застосовуємо. По-друге, Віктор Іванович є дуже ефективним менеджером, результати його роботи всі бачать... На час виборів, я думаю, він піде у відпустку, щоб керувати виборчим штабом. Його присутність у списку я бачу цілком логічною.
— Пані Ольго, навіщо журналісти у парламенті? До вас у першій десятці тепер ще й Ар'єв приєднався...
— Я можу відповідати за себе. Коли я йшла на попередні вибори, на цю тему стільки розмов було, майже спекулятивних. Але я все життя працюю в соціальній журналістиці, все своє професійне життя займаюся захистом прав людини. Пізніше я дійшла розуміння, що треба розширювати формат цієї діяльності (йшлося не про якісь матеріальні речі) і не просто робити передачі про життя людей... На той момент я вже зібрала довкола себе цілу команду, організувала свого роду рух... Тобто тут потрібна була діяльність, яка властива відкритому громадянському суспільству. І це був той момент, який я не могла залишити просто так, без розвитку. Для цього я й пішла в парламент — щоб не просто озвучувати проблеми людей, а потім вболівати за героїв моїх передач, а допомагати відстоювати інтереси моїх глядачів уже на законодавчому рівні. Не всім журналістам, звісно, треба йти у парламент, а тільки тим, хто поставив перед собою подібну мету.
— І все ж: що вплинуло на такий високий порядковий номер Ольги Герасим'юк у спику «Нашої України»? Ваші телепередачі?
— Я особисто точно ніяк на це не впливала. Я взагалі не думала про порядковий номер. Мені головне було втілити ті ідеї, про які я говорила, і бути поруч з Президентом, якого я дуже поважаю. А на жодні дивіденди я не розраховую. Що ж до мого місця у списку, то це, вочевидь думка моїх колег, яку я теж глибоко шаную і сприймаю як необхідність працювати не зупиняючись.
— На сайті Верховної Ради вказано, що ви впродовж роботи парламенту V скликання підготували вісім законопроектів, але при цьому — нуль депутатських запитів і виступали ви всього тричі. Вам не здається, що це замала активність?
— Ні, не здається. По-перше, окрім запитів, існують й інші види депутатської діяльності. Я можу продемонструвати журнал, де зафіксована уся моя робота з виборцями і дуже значний відсоток вирішення їхніх проблем позитивно. На сайті Верховної Ради таке не фіксується. Крім того, я весь час постійно працювала у складі української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи. Працювала я там в трьох комітетах, стояла на захисті українських позицій, важливою є там і робота у кулуарах, особливо коли почалася політична криза, бо європейців слід було підготувати до всього, що відбувається у нас.
Герасим'юк Ольга Володимирівна
Народилася 21 жовтня 1958 року.
Освіта: факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка (1976—1981).
Журналіст, автор спецпроектів на каналі «1+1», екс-ведуча ток-шоу «Хочу і буду», автор програми «Без табу».
Раніше працювала кореспондентом газет «Комсомольское знамя» («Независимость»), журналу «Людина і світ». У 1994—1995 рр. — редактор відділу агентства УНІАН.
Кар'єра на телебаченні: 1997—1998 рр. — ведуча програми «Проти ночі»; за створення цієї програми нагороджена дипломом Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. 1997 р. — номінант конкурсу «Золота ера». 1999 р. — премія ім. Марченка за кращі журналістські роботи в царині захисту прав людини. У 2005-2006 р. — генеральний продюсер ТРК «Студія «1+1».
Член Національної спілки журналістів.
Політична діяльність: у 2006 році обрана до Верховної Ради за списком блоку «Наша Україна» (№ 4). 8 червня 2007 р. склала мандат народного депутата.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
