Якщо ви не пасічник, то можете легко сплутати лінивого трутня і працьовиту бджолу. Трутень такий само смугастий, так само гуде, щоправда меду не носить, але завжди добре їсть. Таке маскування називається мімікрія і спостерігається не тільки в природі.
Хочете переконатись, увімкніть телевізор: у першому ж рекламному блоці ви побачите, як уряд Януковича хоче замаскуватись під опозицію.
Інакше важко пояснити, чому Прем'єр-міністр Янукович раптово дозволяє собі типово опозиційну риторику, рекламуючи свій кабінет, ніби він не при владі, а опозиційний і тіньовий.
«По всій Україні прості люди ледве можуть собі знайти роботу та змушені тяжко працювати, щоб нагодувати свої сім'ї та звести кінці з кінцями», — перші слова рекламного ролику Партії регіонів можна легко переплутати з агітацією опонентів уряду.
І справді, ось уже майже рік як урядова коаліція, що склалася з Партії регіонів, комуністів та соціалістів, має всю повноту влади в країні.
Уряд, спочатку його економічний блок, а згодом і майже весь силовий, безроздільно належить більшості у парламенті, виконує її завдання і, як переконував віце-прем'єр Микола Азаров, досяг чималих успіхів у економічній сфері.
І раптом, після цілого року економічних «успіхів та перемог», ми чуємо: «По всій Україні прості люди ледве можуть собі знайти роботу!».
Невже і на Донбасі також? У регіоні, який, за словами політиків Партії регіонів, «годував усю країну своїми податками».
Втім у рекламному ролику піарники уряду ведуть своє далі: «За останній рік за керівництва Віктора Януковича та Партії регіонів вони нарешті почали відчувати результати».
Проте до переліку результатів «керівництва Віктора Януковича та Партії регіонів» рекламісти уряду не опускаються. І даремно. Чим «похвалитися», справді є:
* Підвищення ціни на імпортний газ у результаті відмови від прямих контрактів iз Росією та Туркменістаном — посередник «РосУкрЕнерго» постачає «блакитне паливо» не по $90, а по $130 за тисячу кубів.
* Зростання тарифів на опалення, на гарячу і холодну воду, на світло та інші види комунальних послуг. Глобальне підвищення цін у комунальній сфері стало наслідком допуску на внутрішній ринок посередника «РосУкрЕнерго» і відмови уряду від регулювання цін.
* Зростання цін на бензин та дизельне паливо, особливо навесні, на тлі падіння вартості нафти в Європі. Як результат: повзуча інфляція на всі товари, ціна яких залежить від вартості доставки, тобто має «бензинову складову».
* Підвищення вартості хліба, чи не останнього продукту, ціна на який регулюється з боку уряду.
Однак на телебаченні і радіо замість чесного звіту про свої «досягнення» протягом року уряд раптово починає скаржитись на політиків від опозиції, які «ставлять» такий «прогрес під загрозу».
Слухаючи ролик далі, почуваєш себе як Аліса у Задзеркаллі: чим далі — тим дивніше і дивніше — у наступних рядках рекламісти уряду нарікають, що політики від опозиції «відчайдушно хапаються за владу».
З політологічної точки зору такі слова пасують не уряду, а опозиції. Адже всім і так добре видно, що при владі уряд, а опозиція не має жодних важелів впливу. Відповідно насправді саме уряд, а не опозиція «відчайдушно хапається» за теперішній стан речей.
Втім, починаючи з цього моменту, рекламний ролик уряду вже повністю перейшов на шляхи опозиції, і нам захоплено вішають локшину, перекладаючи з хворої голови на здорову: «Нестабільність знищує робочі місця, підвищує ціни, погіршує рівень життя».
Тим часом практика урядових партій у світі демонструє нам зовсім інший підхід до виборчої кампанії.
Розповідають, що знаменитий британський прем'єр Маргарет Тетчер жодного разу не відступила від свого рішення про закриття збиткових вугільних шахт, незважаючи на шалену критику з боку опозиції та профспілок. Пані Тетчер недарма називають «залізною леді» — завдяки своїй послідовній політиці вона перемагала кілька виборів поспіль, посідаючи крісло прем'єра протягом багатьох років.
Теперішній уряд важко звинуватити в ідеологічній впертості чи послідовності — навпаки, складно пригадати хоча б одну передвиборчу обіцянку, яку б Партія регіонів повністю виконала, а не розповідала народу про масу цілком об'єктивних причин. Водночас для виборців орієнтиром має бути не передвиборчий рекламний ролик, де на уряд намагаються натягнути вузький, приталений костюм опозиції — важливо дочекатися справжнього звіту урядових партій про роботу, яку вони зробили протягом року.
Скаржитись на владу, критикувати уряд, пропонувати свої, альтернативні шляхи розвитку України — справа опозиції, яка не отримала можливості показати ефективність своїх керівників.
Адже відсутність звіту уряду перед виборцями — це ще гірше, ніж чесний перелік його досягнень та його невдач. Відтак виникає враження окозамилення, намагання перевести стрілки уваги громадськості до другорядних речей.
Так, ніби лінивий товстий трутень засів біля цукру і натужно гуде та сучить ніжками, щоби замаскуватись під працьовиту бджолу.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
