Приватна цензура в окремо взятому регіоні

      Що сталося б з Україною, якби «кризова» коаліція під проводом Партії регіонів розширила свій склад у Верховній Раді до конституційної більшості і здійснилася б мрія Тараса Чорновола і Ко про перетворення Президента Ющенка на «англійську королеву» при Прем'єрі Януковичу? Усіх аспектів ми тут, звичайно, не розглядатимемо, а от що стосується цензури - можете не сумніватися. Вона б лютувала приблизно з тим же градусом несамовитості, як і за товариша Сталіна. Насамперед - у питаннях української історії та національного відродження. І які можуть бути сумніви, коли хлопці з ПР уже намагаються запровадити цензуру в окремо взятому Луганську? Так би мовити, в приватному порядку...

«Фільм про фашистів показаний не буде!..»

      Якщо не скочуватися до рівня місцевих активістів ПР і залишатися максимально об'єктивним, слід уточнити: офіційно партійні осередки «донецьких» подібних рішень не приймали. Рішення ухвалив окремо взятий член Партії регіонів, скандально відомий депутат Луганської міської ради Арсен Клінчаєв. Він же - голова громадської молодіжної організації «Молода гвардія» і особа, наближена до лідера луганських «регіоналів» Олександра Єфремова.

      Почалося з того, що декілька журналістів ініціювали перегляд у луганському кінотеатрі «Космос» фільму Олеся Янчука «Нескорений» про легендарного головнокомандувача Української Повстанської армії Романа Шухевича. Фільм, знятий кілька років тому, вже демонстрували по центральних телеканалах, причому неодноразово, і, наскільки відомо, жодних протестів у луганчан це не викликало.

      Сеанс у «Космосі» призначений був на 30 червня - у день столітнього ювілею Шухевича, про що повідомляли оголошення на сторінках місцевих інтернет-видань та деяких газет. Аж раптом наступного після виходу газет дня директор кінотеатру зв'язався з ініціаторами по телефону і повідомив, що приходила «людина з міськвиконкому» і «дуже переконливо просила» показ фільму відмінити. Прізвище таємничого гостя директор не назвав, але повідомив, що показу таки не буде, оскільки йому дорогий власний бізнес.

      Орієнтиром у пошуку «людини з міськвиконкому» послужила її репутація. У березні 2006-го Арсен Клінчаєв наїхав - у тому числі в прямому розумінні цього слова (власним авто) на тодішнього голову луганського осередку «Нашої України» Андрія Нєдовєсова, погрожуючи потім знести офіс організації. А через чотири місяці після того телекамери зафіксували участь цього екс-політрука Радянської армії в бійках під куполом Верховної Ради. Пан Єфремов, який невдовзі очолив регламентний комітет ВР, зумів «відмазати» Клінчаєва - хоча правоохоронцям достатньо було переглянути сюжети новин того дня відразу кількох телестудій, аби встановити особу без депутатського статусу, що брала найактивнішу участь у бойових діях у сесійній залі парламенту, де просто не мала права перебувати. Нарешті, на репутації Клінчаєва - бійка у стінах обласного державного телебачення з Сергієм Мельничуком, студентом місцевого університету, котрий через суд домігся викладання предметів українською мовою.

      Ініціативна група «за Шухевича» повідомляє: «У телефонній розмові з нами Арсен Клінчаєв заявив буквально таке: «Я кістьми ляжу, але не допущу показу цього фільму. Зберуться ветерани, «афганці» й молодь. Фільм про фашистів демонструватися не буде. Якщо кінотеатр покаже цей фільм, я вдамся до крайніх заходів. Зроблю все, щоб він назавжди закрився. Ви ж мене знаєте...»

«Це ляпас нашим ветеранам!»

      Перегляд фільму перенесли до Українсько-канадського центру, який є чи не головним осередком українського життя в Луганську. У призначений час біля входу до центру вишикувалися з десяток юнаків із прапорами та в «уніформі» молодіжних організації ПР, СДПУ (о) і «Молодої гвардії». «Борці з фашизмом» чомусь ховали обличчя від теле- та фотокамер. Чи то через нечисленність пікету, чи присутність міліції діяла заспокійливо, але жодних проявів агресивності з їхнього боку не помічалося. Лише організатор дійства метушився і зупинити його на кiлька хвилин, аби поставити запитання, виявилося непросто.

      - Пане Клінчаєв, то ви запроваджуєте в Луганську приватну цензуру?

      - В якому сенсі?

      - Ви ж забороняєте людям дивитися ті фільми, які вам не подобаються.

      - Чому? Я не забороняю. Я просто покажу людей тих, які є пособниками фашистів... Це зрадництво щодо наших ветеранів!! Це ляпас нашим ветеранам!!!

      Бідолашний Арсен так розпалився, що перейшов на крик.

      - Чому ви так волаєте?

      - Я спокійно взагалі... Це я тихо, взагалі, пошепки говорю... Ми не даємо? Якби ми хотіли б не дати, тут нічого б не було. Ви неправильно розумієте і неправильно ставите запитання. Цензури тут жодної немає, тут зібралися молодіжні організації...

      - А хіба не було заяв на кшталт «Я не дам!..»?

      - Ні! Я особисто сказав інші слова: що я докладу максимум зусиль до того, аби пропаганди фашизму в Луганській області не було... Скажіть ваші прізвище, ім'я та по батькові! Прізвище, ім'я, по батькові!

      Ця командирська вимога звернена вже не до кореспондента «УМ» - Клінчаєв вдалим маневром вивернувся із неприємного для нього діалогу і накинувся на голову луганської «Просвіти» Володимира Семистягу. Той прийшов у вишиванці, розмовляв українською (вірменин Клінчаєв - винятково російською); очевидно, це й були для Арсена головні ознаки «фашизму».

Про фашистів та їхніх прибічників

      Обзивати «фашистом» того, хто сам із цією чумою боровся, може людина або не дуже грамотна, або... та, кому самому не чужа ідеологія фюрера німецької нації. Адже на Центральному ринку в Луганську на книжкових розкладках часто можна бачити «Майн кампф» Гітлера, «Міф ХХ століття» Розенберга тощо. А клінчаївці наче й не помічають. Якщо ж їхньою «спеціалізацією» є так звані гітлерівські посіпаки - будь ласка: на тих-таки лотках повно апологетичних творів про Петра Краснова, Андрія Шкуро, генерала Власова.

      Про «гітлерівських найманців» Шухевича, Бандеру, Стецька можна довго і з натхненням брехати, однак це так і залишиться голою пропагандою. Жоден суд не довів їхню причетність до нацистських злочинів. А от Краснова, Шкуро та деяких інших донських отаманів за посiбництво саме фашистським окупантам засудив радянський суд. Їх повісили у 1947-му, і з того часу ніхто цих військових злочинців не реабілітував. Якщо не брати до уваги сучасні російські козачі організації. А їхні станиці іcнують і на Луганщині, і панові Клінчаєву до них чомусь немає дiла...