Тіні забутих предків по-лебединськи

      Остання хата цього чималого хутора зникла, кажуть, року дев'яностого. Сюди, у Семиротівщину,  так і не підвели електрики, не було й інших цивілізаційних благ. Так радянська влада вiддячила селянам, які не схотіли вступати до колгоспу. Семиротівщина щезла з лиця землі. Лише залишки старого кладовища, фундамент, що заріс травою, та кущі хрону свідчать, що тут жили люди. Тут народився славетний художник-футурист Бурлюк.

      Одного вечора село обізвалося з минулого духом своїм, викликаним сумськими художниками й студентами, очолюваними Ігорем Швачуновим. Завдяки створеному ними ленд-арту позначилися умовно двері хат центральної вулиці хутора. На них там і там - уламки сільського буття: сперлося на умовний одвірок колесо, стоїть велика макітра, он коса та рогач, а там - старезна шафка... Тут дивиться на захід сонця порожня рама вікна, а в самому кінці «вулиці» примостився дзвін. І скрізь - вінки з польових жовтих квітів, яких тут так багато... Коли стемніло, «вулиця» ожила запаленими каганцями. Вони - в руках дівчат у білих вишиваних сорочках. Їх постаті завмерли на умовних обійстях, ніби аж самі стали умовними... Так на мить викликали дух неіснуючої Семиротівщини, батьківщини Давида Бурлюка, учасники акції «Будетлянин Давид Бурлюк».

      Будетлянин - те саме, що футурист, пояснює мистецтвознавець Сергій Побожій. Таку назву - «Будетляни» - мав футуристичний гурток, створений Давидом Бурлюком. А ще були перші авангардистські виставки, клуб «Бубновий валет»... Батько російського футуризму - так називають цю людину. Він був надзвичайно плідним і залишив по собі величезну спадщину, начебто від п'ятнадцяти до сімнадцяти тисяч робіт. Серед них немає такого твору, який би здобув йому світову славу, як у Малевича чи Кіндинського, але, певно, місія його в цьому світі була іншою - будити до творчості. «Де з'являлися Бурлюки, там з'являлося життя», - каже про талановиту родину Сергій Побожій.

      В Україні у музеях та приватних збірках його робіт залишилося тільки 35. Принаймні лише стільки вдалося зібрати дев'ять років тому в Київському національному музеї, де проводили виставку Бурлюка. Більшість його творів за кордоном - у Росії, країнах Європи, в Японії, Канаді, Америці. Він жив у багатьох містах світу. А народився ось тут, на хуторі Семиротівщина на Лебединщині. Оскільки ж хутору давно немає на землі, місцем народження митця називають село Рябушки, найближче до зниклої Семиротiвщини.

      125-річчя від дня народження поета й художника стало приводом для свят на Сумщині. Свят не офіційно-традиційних, а справді мистецьких. У Лебединському районі на міжнародному пленері творили сімнадцять художників із дев'яти міст України та Росії. Семиротівщина стала ще одним днем їх роботи. Роботи вдячної. Тут, кажуть, можна проводити весь пленер: куди не кинь погляд - і можна малювати ту дивовижну красу, в якій колись народився Бурлюк.

      Імпровізована виставка посеред трави показує результати одного творчого дня. «Вдома я за місяць пишу три-чотири роботи, - каже ужгородська художниця Леся Приймач. - Тут за десять днів уже маю тринадцять. Прекрасно пишеться, кожен день неповторний».

      «Тут все дихає первозданністю, - говорить курський художник Олександр Горбачов. - Україна прекрасна. І такого прийому, теплого, гостинного, я ще не бачив».

      «Річницю Давида Бурлюка ми вирішили відзначити не лише популяризацією серед сучасників його імені, а й просвітництвом, - розповідає член оргкомітету заходу, проректор Української академії банківської справи Алла Ярова. - Тому учасники пленеру проводять ще й майстер-класи для обдарованих дітей Сумщини. Роботи ці буде виставлено в Лебединському художньому музеї, а пізніше - у Сумах».

      Така подія для Лебедина обіцяє бути особливою. Адже пленерних робіт очікується до двохсот. Окрім творів професійних художників, будуть представлені й дитячі. Частину робіт учасники пленеру обіцяють залишити в дарунок місцевому музею.

      Ювілей Бурлюка на Сумщині вирішили зробити гідним його імені. Знаний у світі, він має стати добре знаним і у нас. Програма заходів перетворила дату на святкування. Наприклад, вiдбулося ще й погашення поштової марки у Лебедині. На конверті, випущеному до ювілею, портрет Бурлюка на фоні одного з його загадкових напівреальних міських пейзажів. Спеціальний датований штемпель містить графічне відображення цього ж пейзажу.

      А найемоційнішим моментом свята, апогеєм, стало творення ленд-арту. «Ця акція не просто на європейському рівні, вона переростає цей рівень», - говорить, пройшовши «вулицею» викликаної з минулого Семиротівщини, голова оргкомітету свята, голова обласної державної адміністрації Павло Качур.

      Утім літо - лише перший етап святкувань. Восени буде його продовження - виставки, літературний слем... Веніамін Цибка, голова Фонду підтримки інформаційних проектів «Алгоніка», який п'ять років займався вивченням генеалогічного дерева Бурлюків, обіцяє презентувати цікаві відкриття щодо родоводу футуриста. А голова Фундації імені Давида Бурлюка Олександр Капітоненко переконаний, що річницю митця мала б відзначати вся Україна, - пропозиція щодо цього надіслана Президенту.

      Також організатори переконані, що для Сумщини дні Бурлюка повинні бути щорічними, з традиційним пленером, з майстер-класами.