Позичаючи гроші, людина завжди ризикує. І не тільки тим, що їх можуть не віддати. Коли сума достатньо велика, бувають випадки, що боржникові дешевше вкоротити життя своєму благодійнику, аніж розрахуватись. Таке спостереження підтвердила трагедія, що нещодавно розігралась у місті Козятин на Вінниччині, де у складському приміщенні виявили труп місцевого підприємця Володимира Тарасюка з вогнепальною раною голови.
Мотив пограбування члени слідчо-оперативної групи відкинули зразу — всі речі загиблого лежали на місці, вбивця не посягнув навіть на новісінький автомобіль «Лексус», що стояв під складом. Залишалось розробляти інші версії, а їх було багато. По-перше, убитий мав різноплановий бізнес — його гроші «працювали» в кафе на вокзалі, на місцевому ринку, на пташнику тощо. Крім того, оперативники припустили також можливу помсту, оскільки раніше він служив у транспортній міліції.
У ході відпрацювання версії в поле зору потрапив і 32-річний місцевий ділок, з яким у загиблого перетинались бізнесові інтереси. Крім того, наближені люди знали, що Тарасюк позичив йому 200 тисяч доларів під партію розукомплектованих автомобілів, які мали привезти із-за кордону. Однак до приїзду міліції той поставився спокійно і заявив, що взагалі був відсутній у місті, бо їздив у справах до Тернополя й там ночував. Оскільки він і раніше не надто ладив із правоохоронними органами, то до розказаного поставились прискiпливо. Алібі перевірили до хвилин, опитали десятки людей... і воно почало розсипатись, особливо після того, як знайшли свідкiв, що бачили підозрюваного в Козятині в той самий вечір, коли він начебто був за межами області.
Після затримання той зізнався, що вирішив не віддавати гроші. Він наперед підготував алібі, потім прийшов нібито на переговори, тихцем дістав із великого пакета укорочену мисливську рушницю «Іж-8»1 і впритул вистрелив у кредитора. Цікаво, що він настільки був упевнений у своїй безкарності, що навіть не викинув зброю: знаряддя вбивства знайшли в нього вдома — начищене до блиску й у справному стані. За інформацією Центру зв'язків із громадськістю УМВС в області, на сьогодні 32-річному козятинцю пред'явлено звинувачення.
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
