Поверни, де взяв!

      На часткове задоволення Київським господарським судом позову ВАТ «Дніпровагонмаш» до Фонду держмайна щодо недійсності договору купівлі-продажу 76% акцій Холдингової компанії «Луганськтепловоз» Луганськ прореагував доволі мляво. Принаймні в понеділок, коли відомості про рішення суду дісталися міста. Як відомо, власником вказаного пакета стало російське ЗАТ «Керуюча компанія «Брянський машинобудівний завод» — найкращий покупець із тих, про кого луганчани могли тільки мріяти.

      Щоправда, увечері того ж дня, 25 червня, в програмі новин обласного державного телебачення було показано... телефон, з допомогою якого редакція намагалася дізнатися, що з даного приводу думає генеральний директор тепловозобудівного заводу Віктор Бикадоров. Розмова виявилася короткою. Трубка голосом Віктора Петровича у різкій формі відсікла спробу поспілкуватися на скандальну тему. «Це деза! — запевнила вона. І повторила ще рішучіше: «Це — деза!!».

      Воно й справді: численні повідомлення в інтернеті на цю тему мали єдине джерело — заяву для УНІАН представника позивача, ВАТ «Дніпровагонмаш», і були підстави думати, що Бикадоров міг мати рацію. Мало там що може заявити зацікавлена сторона. Але потім з'явилися нові повідомлення — і про те, що ФДМУ збирається оскаржувати неприємний для себе вердикт, і про реакцію на нього секретаріату Президента. І хоча авторові цих рядків не вдалося додзвонитися до Київського господарського суду (ніхто так і не взяв трубку, незважаючи на те, що час на годиннику був цілком робочий), доводиться вважати, що правою була все ж таки інформагенція.

      Кореспондентові «УМ» вдалося поспілкуватися з прес-секретарем ХК «Луганськтепловоз» Ігорем Масюченком наступного дня. Він уже не заперечував ані факту несприятливого для компанії рішення суду, ані його змісту. Натомість він розповів про візит керівництва заводу (в якому й сам брав участь) до голови ФДМУ Валентини Семенюк у квітні. Та начебто, «вічі у вічі», запевнила заводчан, що процедура продажу відбулася юридично бездоганно. Мовляв, ідіть і спокійно працюйте...

      Щодо «спокійно працюйте», тут навіть противники того способу, яким відбувся «аукціон» 23 березня, не можуть пред'явити претензій покупцям-росіянам. Цехи працюють, іноді навіть по дві зміни; борги iз зарплат, що встигли накопичитися з початку року, повернуті робітникам і більше не накопичуються. Мало того, як у старі добрі часи, по цехах та відділах розвішані оголошення про наявність пільгових путівок для відпочинку (путівки на оздоровлення дітей не зникали й у найскрутніші часи).

      За даними Масюченка, інвестор уже виділив $10 млн. на технічне переозброєння підприємства — з 300 млн., передбачених приватизаційною угодою на три роки. Складаються плани, причому не тільки на 2008 рік, а й перспективний — до 2015-го. З Росії надійшли замовлення на виготовлення великої партії кузовів і так званих візків для тепловозів та електровозів — і один цілий електровоз. Що стосується замовника українського, то після приватизації «Укрзалізниця» наче прокинулася і з третьої декади травня відновила фінансування власних замовлень.

      Усе це добре, але чомусь підозріло нагадує доволі відому в історії української «прихватизації» схему, коли державне підприємство доводять до жебрацького стану, після чого на білому коні з'являється ефективний інвестор... Між іншим, минулого року із замовленнями «Укрзалізниці» відбувалася така сама історія: підкріплене фінансами замовлення від державного перевізника надійшли із запізненням на чотири місяці. Тоді «біло-блакитні» переконливо доводили електорату, що вся справа в некомпетентності «помаранчевого» уряду. Хто б заперечував, але тоді непогано було б почути пояснення, чому аналогічна ситуація виникла в теперішніх «професіоналів». Фаху їм забракло — чи вони мали на увазі березневий прихід стратегічного інвестора?

      Поки що не надходило жодних офіційних коментарів з приводу рішення КГС від керівництва Луганської облдержадміністрації чи обласної ради. Мовчать і лідери обласної ПРУ, хоча саме вони свого часу, перебуваючи при владі, лобіювали продаж тепловозобудівного заводу росіянам. Єдина заява надійшла від БЮТу, і то не від місцевого, а загальноукраїнського. Утім можна не сумніватися: у передвиборчій кампанії навколо цього питання дискусії ще розгоряться.