«П'ята рота» відстрілялася...

      Чому наші депутати ходять «на роботу», тобто в парламент? Тільки давайте не приймати як відповідь пафосну рацею на тему служіння інтересам народу Україну. В усякому разі приймати не від усіх. На суто меркантильному варіанті (мовляв, треба ж народним обранцям «відбити» гроші, вкладені у прохідне місце?! Ось і роблять вони свій власний маленький чи не дуже бізнес, не сходячи з парламентського сідала) теж не будемо детально зупинятись. Бо нецікаво... Отже, навіщо тоді?

Дайте римі мікрофон!

      Приміром, екс-спікер парламенту Олександр Мороз щиро признався, що на засіданнях Верховної Ради... пише вірші. Щоправда, ключове слово тут «інколи». Час від часу він відволікається від баталій за парламентську трибуну абощо і випускає на папір зграйку ямбів. Підсумки його російськомовних творчих зусиль уже цими днями виходять у вигляді збірки «Білий сніг на кам'яній терасі». Проте гріх було б закидати Олександру Олександровичу бездіяльність і витрачання робочого часу казна на що. Мороз устиг багато наробити за останній рік, переформатувавши, зокрема, вже майже домовлену й узгоджену минулого літа «помаранчеву» коаліцію.

      Якщо говорити про прекрасне, то знову ж таки, лідер соціалістів, очевидно, і запустив у лави політиків той невтримний поетичний свербіж, на який перехворіли багато достойників з перших ешелонів влади. Хто не вмів скласти докупи пару рим — послуговувався анекдотами. На кшталт про білочку і зайчика, озвученого Юлією Тимошенко... До більш високого і тонкого «штилю» — втілення ідей в притчі, як це робив Ісус Христос, — справа в депутатів не дійшла. «Наша Україна» спромоглася на одну строфу шельмування керівника ВР: «Вірші морозить від душі, та рятувати рейтинг пізно — замість законів гне вірші, бо совість проміняв на крісло». А от нардеп-соціаліст Василь Волга у співавторстві з Корнієм Чуковським грянув цілу баладу про начальника Державної служби охорони Гелетея — ту саму, де «ужасный Гелетей пугает депутей», за що у підсумку отримує «пиз...юлей». В усякому разі, саме пан Волга зачитав цей шедевр, посилаючись на те, що видобув його десь в інтернеті.

      А в інтернеті, якщо задати для пошуку ключові слова — «вірші» та «політики», й справді можна прочитати багато цікавого. Наприклад, живий журнал «баби Параски» — vasha-paraska.livejournal.com, автор і творець якого теж вкладає у віртуальні Парасчині вуста віршата «на злобу дня». При цьому римувальна пошесть поширюється й на відвідувачів ЖЖ, які теж починають загортати матюки у дактилі й хореї.

      Усе це було б доволі весело, якщо не згадувати про те, з чого ми почали — то за яким же дияволом носить у Раду наших обранців? Окрім як розбурхувати у співгромадянах латентні творчі обдарування?

«Треба глибше зануритись»

      Між іншим, Партія регіонів стоїть чомусь осторонь поетичної дуелі своїх колег. Власне, й не лише дуелі... Сайт Верховної Ради rada.gov.ua дозволяє відстежити діяльність нардепів принаймні за трьома напрямами — дізнатись, скільки разів ті виступали під час пленарних засідань, скільки законопроектів підготували, зі скількома запитами звернулись до представників виконавчої влади. Найбільш «крупні» регіонали, як свідчить представлена на парламентському порталі статистика, не надто активно тиснули на всі ці важелі впливу. Так, Рінат Ахметов виступив рівно нуль разів, направив нуль запитів і долучився до підготовки всього лише одного законопроекту — стосовно банківської діяльності. Борис Колесніков не виступав жодного разу, не підготував жодного запиту, зате — ніде правди діти! — попрацював над двома (!) законопроектами. На цьому тлі повний кавалер генпрокурорського звання Святослав Піскун виглядає справжнім трудоголиком: за 15 місяців роботи Верховної Ради він виступив 5 разів і написав 3 законопроекти. Віктор Янукович (до складання ним депутатським повноважень і переходу на роботу в Кабмін) виступив тричі, але не брав участі в підготовці депутатських запитів чи написанні законів. У Віктора Януковича-молодшого аналогічні заміри активності відповідають таким цифрам: виступів — 1, депутатських запитів — 1, законопроектів — 2.

      У таборі «помаранчевих» картина значно краща — лідери «Нашої України» та БЮТ протягом існування Ради V скликання проявляли більше жвавості, однак і тут є одне істотне «але». За списками «помаранчевих» до парламенту потрапили представники — даруйте за тривіальність дефініції — творчої інтелігенції, а також журналісти та політологи. Від кого, як не від них, слід було б очікувати блискучих промов? Але в сухому підсумку статистику маємо таку: співачка і депутат Руслана Лижичко («Наша Україна») «правом голосу» скористалась лише двічі (обидва рази виступала з місця), не подала жодного запиту і внесла один комплект поправок до законопроекту. Оксана Білозір (її колега по фракції та ремеслу) відзначилась на трибуні один раз, внесла нуль запитів та попрацювала над 7 законопроектами. А журналістка Ольга Герасим'юк («Наша Україна») виступила на пленарних засіданнях три рази.

      У БЮТ політолог Дмитро Видрін виступив нуль разів, підготував нуль запитів і подав один набір поправок до законопроекту. Ті ж «цифірі» в іншого БЮТівського експерта Володимира Полохала виглядають так: 5, 0 і 8. Ще менше «очок» набрав колишній прес-секретар Юлії Тимошенко Віталій Чепинога — 0,0 і 0. Зате журналіст Андрій Шевченко (БЮТ) виступив 14 разів, склав один депутатський запит і прийняв участь у підготовці 23 законопроектів.

      Що ж до «екзотів» з інших фракцій, то в комуністів актриса Валерія Заклунна виступила 3 рази (причому один раз передала слово іншому депутату), підготувала нуль запитів і один законопроект «Про обов'язкову професійну пенсійну систему». Ян Табачник з «Регіонів» виступив 4 рази, а його однофракцієць спортсмен Ельбрус Тедеєв — 1 раз (і теж передав слово). Далі у Табачника і Тедеєва — «по нулях».

      Тепер, коли Верховна Рада V скликання відійшла в небуття, цікаво було б згадати, якого гатунку обіцянки чи проекти своєї депутатської праці півтора року тому давали всі вище згадані парламентарії. Сьогодні такі обіцянки дають уже їхні наступники. Приміром, олімпійська плавчиха Яна Клочкова, яка «не виключає» початку своєї політичної діяльності, що прийде слідом за спортивною, про себе говорить таке: «Я не кажу, що стану великим політиком (...). Зараз я не все в політиці розумію. Не знаю, вийде в мене чи ні. Треба просто глибше в неї зануритись».

      То як, країно, поплаваємо на мілині? Простукаємо головою дно? Може, й вийде в нас (і з нас) щось велике?

      P.S. І остання новина з виборчих полів: у перегонах-2007, скоріше за все, участь братиме і фронтмен гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук. Про це, принаймні, говорить «нашоукраїнець» Павло Жебрівський...