Радянська влада намагалася знищити не лише українські церкви — Автокефальну православну та Греко-католицьку, а й Вірмено-католицьку. 11—14 квітня 1945 року, за вигаданим НКВС обвинуваченням, силовики арештували верховного архієпископа Львівського, митрополита Галицького, предстоятеля Української греко-католицької церкви Йосипа (Сліпого) разом із владиками. Невдовзі були арештовані всі настоятелі дочірньої Вірмено-католицької церкви в Україні, на чолі з вікарієм-предстоятелем Дiонiсієм Каєтановичем. Одним з «обвинувачень» на адресу двох «неканонічних», за мірками партійних ідеологів, церков, була байдужість до масових репресій, які провадили нацистські окупанти стосовно мирного населення під час Другої світової війни.

Другу в Києві грузинську парафію презентували в Києво-Печерській лаврі 8 червня. Тут, в церкві Різдва Богородиці, тепер заплановане щосуботнє богослужіння грузинською мовою. Про потребу такої парафії, підпорядкованої Московському патріархату, заговорили після того, як у церкві Різдва Христового на Подолі з благословення грузинського патріарха Iлiї II та Патрiарха Київського i всiєї Русi-України Філарета стала діяти грузинська спільнота святого Католікоса Киріона.

У Євангелії від Матвія є такий епізод. Коли Христос увійшов до Капернаума, до нього наблизився сотник і благав його уздоровити слугу, що лежить розслаблений. Коли Христос погодився і сказав, що прийде до нього і уздоровить, сотник мовив: «Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, — і видужає мій слуга! Бо й я — людина підвладна, і вояків під собою я маю, і одному кажу: піди — то йде він, а тому: прийди — і приходить, або рабові своєму: зроби те — і він зробить». Ісус здивувався силі віри сотника: «Іди, і як повірив ти, хай так тобі й станеться!»— І тієї ж години слуга одужав.