Викладачі «нападали», а Козловський захистився

      У кожного з нас є переломні етапи, якими вимірюється життя. Багато з них відбувається саме в червні. Цього місяця випускники шкіл гуляють свій випускний бал, учні та студенти складають державні іспити, а Віталій Козловський 19 червня захистив диплом спеціаліста журналістики у Львівському національному університеті ім. Івана Франка. Не повірите, але кореспондент «УМ» захищалася разом із зіркою поп-естради.

      Віталій як зразковий студент прийшов із самого ранку. Без краватки, але в скромно застібнутій сорочці, без розхристаних грудей і зіркової манії. Чемно сидів і слухав своїх однокурсників аж до обіду. Ніхто з комісії не зважав, що в аудиторії затримують зірку, що для нього найважливіше співати, що йому не терпиться якнайшвидше прочитати з папірця анотацію на роботу і забути про «Журналіста в інформаційному суспільстві». Саме таку тему Козловський досліджував недоспаними ночами між репетиціями. Питаю його напередодні, чи сам писав. А він у відповідь: «Могла б щось цікавіше запитати. Звісно, що добрі люди допомагали».

      Нарешті дали слово Віталію. З перших його реплік почалася фотосесія. Підтримати колегу по цеху прийшла фіналістка «Шансу»  Олена Корнєєва. Тож пам’ятні моменти вправно зафіксувала. За словами Віталія, він на початку виступу хвилювався як вперше на сцені, а тоді ввійшов у свою стихію. Манірні коливання рукою, невимушена усмішка не покидали студента протягом п'яти хвилин захисту. На запитання державної комісії Козловський відповідав впевнено: «Почекайте хвилинку, мені треба знайти відповідь» і побачивши слово, яке б менш-більш підходило, артистично зачитував. На прохання прокоментувати, як він розуміє думку, що написана в другому розділі, відповів без вагань: «У прямому значенні». Коли один із викладачів запитав, які він знає закони для журналістів, то Віталій назвав «Закон про інформацію» і підкреслив, що вона має бути безплатною. От до нього телефонують журналісти з глянцевих журналів і кажуть, що, за бажанням, його фото може бути на першій сторінці, але це коштує 4 тис. доларів. Каже, що в таких випадках відмовляє. Найвдалішою відповіддю було тлумачення масової культури. «Масова культура — це масова культура», — каже за хвилину дипломований журналіст і сідає на своє місце. Рецензія на дипломну ще раз підкреслила старання студента. Тема вичерпана, висновки бездоганні, робота заслуговує на найвищий бал. А в кінці, здавалося, рецензент забув написати зменшеним шрифтом: «Віталію, залишіть, будь ласка, автограф на пам’ять».

      Після захисту зустрілася з Віталієм уже на вулиці біля факультету. Він був задоволений собою і як завжди усміхнений.

      — Коли б дали ще одне запитання, я б заспівав. Мені все одно, яку оцінку поставили. Я ніколи не просив, щоб у мене було «п'ять» чи «чотири». Що хотів викладач, те й писав у заліковці. Для мене головне — музика. І вже давно не існує слова «хочу». Але воно того варте, — радісно каже Віталій.

      Як каже один із викладачів, Віталій є заручником ситуації, в яку він потрапив, жертвою масової культури. Він не один такий і давати йому оцінку некоректно.

      Що ж, диплом захистив непогано. Поставили, незважаючи на перфектну рецензію, все ж таки «добре». Як каже Віталій, журналістом поки що не збирається працювати. Знайшов себе в музиці, але диплом не завада. Тож тепер від репетицій і знімання кліпів його не відволікатиме ані складання сесії, ані написання дипломної роботи.