Держбезпека іде з-під ніг

      Розгромною нарадою за підсумками комплексної перевірки — першої в історії білоруського КДБ — і завершилося (принаймні поки що) протистояння президента Лукашенка і грізної білоруської силової структури. Глава держави виніс «останнє китайське попередження» Комітету держбезпеки, що красномовно підтверджує: КДБ більше не є опертям президента. Крок необачний на тлі очевидного конфлікту Лукашенка з російським президентом Путiним, вважають експерти. Адже саме в нинішній ситуації, коли Росія не приховує своїх намірів «перекрити газовий краник», що є найкращим політичним шантажем, білоруський лідер повинен би подбати про максимально можливу консолідацію всіх своїх внутрішніх важелів, які ще можуть тримати країну під контролем. Однак Лукашенко напустився на КДБ iз неприкритою люттю, дозволивши трансляцію по всіх каналах своєї обвинувальної промови.

      Одна з його головних претензій — те, що кадебісти вкрай неохоче займаються внутрішнім розшуком. По суті, Лукашенко звинуватив Держбезпеку в тім, що деяка неугодна режиму діяльність у державі все-таки здійснюється. Офіційний докір, що КДБ не надає главі держави «своєчасної інформації, необхідної для прийняття важливих політичних, військово-політичних, соціально-економічних рішень», можна розцінювати саме як «наїзд» на впертість Держбезпеки у власному погляді на ситуацію у країні. Звинувачено КДБ і в недотриманні державних таємниць, унаслідок чого закрита інформація про сьогоднішні репресії проти фінансистів і підприємців, хвиля арештів яких прокотилася по країні в останні місяці, усе-таки просочується в пресу, причому в досить повному обсязі. «Як можна зрозуміти ситуацію, коли спецслужба не бачить і не знає каналів надходження в країну технічних засобів ведення інформаційної війни і фінансових потоків для радикальної опозиції? Створюється враження, що КДБ стоїть осторонь і споглядає так званий імпорт демократії», — таврує Олександр Лукашенко, хоча всім очевидно: головним засобом «інформаційної війни» проти опереткового білоруського суверенітету стали сьогодні російські телеканали, а радикальної опозиції в країні просто немає.

      «Головний чекіст» країни Леонід Єрін поки що залишився на посаді. Можливо, тому, що президент вважає: Єрін «створив дещо резервне для того, щоб мати інформацію про ту обстановку, що складається усередині і за межами держави». Вочевидь, йдеться про Раду безпеки, наділену правом оперативно-розшукової й агентурно-оперативної діяльності, результати якої лягають доповідями безпосередньо на президентський стіл. Саме Раді безпеки, за народними чутками, напряму підпорядковуються так звані «ескадрони смерті» — елітарний підрозділ бійців внутрішніх військ, що негласно звинувачується у викраденні й убивствах зниклих безвісти політиків.

      Кілька місяців тому білоруська громадськість була схвильована тим, що силові «три кити» — керівники КДБ і Комітету з держконтролю укупі з генеральним прокурором Віктором Шейманом — поклали на стіл президента «смертоносний» компромат проти «другої людини» в країні — керуючої справами Адміністрації президента Галини Журавкової. Політичні оглядачі підозрювали, що з цього почнуться міжусобиці між опорними фігурами Лукашенка, котрі можуть спровокувати безпрецедентну в Мінську війну фаворитів. Однак Журавкова встояла, і, схоже, першим результатом програшу невдалих «заколотників» стала саме глобальна перевірка КДБ. А війна президента і його КДБ, як правило, завжди не до добра.

Тіна ПАЛИНСЬКА.

Мінськ.