Пачка солі та бідон води

      Моторний човен «Дік» з чоловіком на борту вийшов з порту Очаків ще 30 травня, але до пункту призначення — порту Севастополь — так і не прийшов. З часу, коли стало відомо про зникнення людини і катера (з 12:00 першого червня) в акваторії Чорного моря та прибережній зоні весь час тривав пошук зниклого. Як розповів «УМ» начальник прес-служби Південного регіонального управління державної прикордонної служби України Андрій Білобородченко, акваторію «прочісували» прикордонні катери, вертольоти і рибалки, але слідів «Діка» їм знайти не вдалося. Немолодий (66 років) капітан човна Леонід Костюченко «бовтався» на морських просторах більше двох тижнів, і лише завдяки щасливому збігові обставин його судно змогло причалити до берега. За інформацією начальника прес-служби МНС Ігоря Кроля, катер «Дік» виявили члени екіпажу болгарського суховантажу «Бриз» за 170 кілометрів на захід від мису Херсонес.

      За словами Андрія Білобородченка, моторний човен «завис» у морі через поломку двигуна. Що саме трапилося зі стареньким механізмом — з'ясує експертиза. Сам же Леонід Костюченко вважає, що проблеми почалися через паливо. В Очакові чоловік залив 30 літрів моторної олії, але через деякий час олія витекла, і двигун зупинився. Течія почала відносила човен з наміченого курсу... Чоловік не розгубився, по мобільному телефону поговорив iз дружиною Надією та розповiв про свою проблему. Втім зорієнтуватися, куди ж саме віднесло човен, Леонід не міг — компас на його судні не працював уже давно... А коли гроші на рахунку закінчилися, обірвався і зв'язок капітана з родиною.

      Найгірше, що Леонід не взяв у свою подорож запасів їжі — очікував, що шлях до Севастополя не забере багато часу. Як чоловік розповів своїм рятівникам, протягом усього часу, поки човен носило по морю, у розпорядженні капітана була тільки пачка солі та декiлька  літрів води. Леонід їв сіль, запивав водою та сподівався на щасливе закінчення несподівано тривалої подорожі. На такій екзотичній «дієті» чоловік схуднув на 10 кілограмів. «Хоч якась користь», — посміхався капітан «Діка».

      Майже щодня повз нього пропливали кораблі — як величезні лайнери, так і дрібні судна. І «Дік», який хотів якомога швидше повернутися додому, подавав усім їм сигнали біди. Леонід махав рятувальним жилетом, палив гуму у відрі, щоб було багато диму, але всі зусилля були марними. Кораблі чи то не помічали «Діка», чи то не розуміли, в якій ситуації той опинився, чи то просто не хотіли відходити від наміченого курсу і марнувати час на порятунок човна. Така ситуація тривала, аж поки бідаху не підібрав болгарський газовоз «Бриз».

      Лікарі, з якими зв'язалися болгари, суворо заборонили годувати потерпілого — це могло б призвести до страшний наслідків. Тому моряки поїли Леоніда чаєм та слухали його розповіді про дні, проведені наодинці з морем. Наприкінці вимушеного дрейфу капітан навіть почав бачити галюцинації — то йому здавалося, що в каюті лежить його кіт, то з дружиною розмовляв... Зрештою, коли чоловіка підібрали болгари, він зміг не лише розповісти, що з ним сталося, а й навіть покепкувати зі своєї пригоди.

      Взагалі-то болгарське судно прямувало до румунського порту Сулина. Однак його капітан погодився частково змінити маршрут і доставити врятованого та катер до порту Усть-Дунайськ (Одеська область). За словами Андрія Білобородченка, відразу після сходження на берег Леонід зустрівся зі своєю дружиною та поїхав до лікарні. «Діка» ж відвезли на судоремонтний завод — там з'ясують, що стало причиною зупинки мотора...