...У давнину в часи тривожних смут і негараздів в Україні виникла традиція: жінки тієї місцевості, якій загрожувала небезпека, збиралися на виготовлення полотна. Вони не просто вишивали рушник, а вимальовували кольоровими стібками свої мрії, сподівання, віру в щастя народу та власних родин. Так тендітні руки і палкі серця майстринь творили оберіг, який мав надзвичайну силу — відводив ворога, давав хліб насущний, рятував безнадійно хворих. Історія повторюється, і Україна, як ніколи, потребує захисту — свого національного оберегу.
Ідея створити рушник національної єдності (зауважимо, що до одноіменної політичної коаліції вона не має жодного відношення) виникла два роки тому. Виконавчий директор асоціації «Український сувенір» і організатор акції Микола Степаненко розповів, що думку створити справжній народний рушник, який вишивали б майстрині всіх областей України, вдалося реалізувати тільки зараз. «Будемо їздити по Україні й об'єднувати цим вишиванням народ», — пояснила автор ідеї Тамара Степаненко. Полотно для рушника шириною 75 см та довжиною 9 м (число символізує довершеність, мобілізацію духовних та інтелектуальних сил) знайшли на Хмельниччині. Розробкою цілісного малюнка займалася уславлена майстриня з Черкащини, заслужена художниця України Олександра Теліженко. Композиція орнаменту грандіозна, адже він відображає три славетні періоди історії України: Трипільська культура, Київська Русь, козацьке бароко. У центрі — древо життя, увінчане 27 квітками (області України), жодна з яких не повторюється. В осерді древа — ліра, що символізує пісенність і романтичність народу. Між симетричними частинами рушника зображено тризуб. Серед кольорів переважає червоний — символ життя, любові, багатства. Чорний відсутній принципово.
Стартувала акція «Рушник національної єдності», як уже повідомляла «УМ», на славному острові Хортиця. «В Україні є чимало місць, з якими пов'язані пам'ятні дати і величні сторінки історії нашого народу», — зазначив голова оргкомітету акції Віктор Петренко, голова ради Асоціації працівників ЗМІ. Згідно з планом, на Запоріжжі мали вишити лише фрагмент «козацьке бароко», та майстринь, бажаючих долучитися до роботи, було багато, тож десятки барвистих фрагментів почали набирати обрисів по всьому полотну. Згодом до роботи над рушником долучилися майстрині Бердянська та Мелітополя.
Узяти участь у акції запрошують усіх бажаючих, незалежно від їхніх політичних переконань, головний принцип — майстерність та хороша енергетика вишивальниці, адже саме завдяки їй старе полотно набуває життєстверджуючої сили.
Людмила ЯРЕМЕНКО.