Результати 18-го відкритого конкурсу «Кінотавр», з одного боку, здивували, а з іншого — були прогнозовані. Оскільки на фестивалі вперше було аж 7 режисерів-жінок, передбачали, що бодай один із призів отримає саме жінка. Не сталося. А ось те, що принаймні одну нагороду здобуде фільм «Прості речі» Олексія Попогребського, не сумнівався ніхто. Після семи днів конкурсних показів він став яскравою світлою плямою на тлі чорних жорстких історій про людські вади. Стрічка «Прості речі», зрештою, і зібрала врожай нагород: гран-прі, приз за найкращу режисуру, приз за найкращу чоловічу роль (акторський дебют режисера Сергія Поскепаліса) та спеціальний диплом у цій номінації Леонідові Бронєвому, який не знімався вісім років.

Молоді митці та прихильники високого академічного професійного мистецтва цього разу — та й, зрештою, як і завжди — не мають приводу для радості. І не тому, що вони хронічні песимісти — зовсім навпаки: вони вірять, сподіваються на зміни... Але нічого не відбувається. Мерія столиці думає, що їм немає більше чим зайнятися, от і придумують всілякі божевільні проекти, тільки щоб дорогоцінні гроші з неї здерти.

Мабуть, минулорічні «п'ятихвилинки ганьби», коли по гучномовцях на території експозиційних павільйонів Джардіні оголошували країни, що не беруть участi у Венеціанській бієнале, спрацювали. Цього року кількість національних павільйонів була просто рекордною — 76, плюс кураторський проект в «Арсеналі» американця Роберта Стора, плюс окремі самопрезентації — у результаті жоден маніяк сучасного мистецтва не може чесно сказати, що він подивився всі експозиції.