Меломани і неформали, хлопці та дівчата у вишиванках, представники телеканалів та друкованих ЗМІ почали збиратися на пісочку Труханового острова, саме навпроти річкового вокзалу та фунікулеру, ще з п'ятої вечора. Спочатку слухачів-глядачів «розігрівали» Лірник Сашко та Катя Чілі. Молодь попивала пиво і брала участь у конкурсах. Дівчата носили воду з Дніпра на швидкість, хлопці змагалися у поїданні вареників.
На двох чорних джипах, прикрашених білими грузинськими прапорами з червоним хрестом, з сиренами просто на пляж приїхали кавказькі артисти з колективу «Джорджія».
Спочатку глядачі бачили легендарну чайку «Спас» лише на плазмових екранах. І саме тоді, коли почався фільм про морські пригоди, які пережила команда чайки у поході до Грузії, почувся гарматний постріл, й з-під пішохідного мосту виринув старовинний український корабель. На тлі сучасних будівель та автотраси вітрильник виглядав досить феєрично. Вітру не було, тому «Спас» ішов на веслах. Чайка, за словами спеціалістів-авіаторів (вони також працюють із деревом), гарно просмолена й на вигляд досить маневрена та легка. На «носі» корми красувалася «золота» голова козака, борти обв'язані очеретом — щоб вода не заливала палубу. Напис «Спас» збило з борту під час п'ятибального шторму, в який чайка потрапила дорогою з Грузії в Україну. Цю пригоду і корабель, і команда пережили достойно. Капітан Мирон Гуменецький сказав «УМ», що їхня чайка може витримати і дев'ятибальний шторм за рахунок своєї легкості, а п'ятибальний — це «трохи неприємно, але загалом терпимо».
Натовп кинувся зустрічати козаків. Чайка врізалася носом у берег. Прибулі — хлопці з міцними руками та плечима, попечені сонцем — підкатали широчезні шаровари й просто у чоботях стрибали у воду. Народ на березі влаштував овації, а запальні кавказці станцювали грузинські танці просто на піску.
Саме у цей час козаки почали носити п'ятилітрову пляшчину з характерним спиртним запахом та наливати з неї усім бажаючим. У величезному казані літрів на 50 організатори починали варити запашний куліш. Люди купчилися біля «кухні», сцени та, звісно, красуні-чайки. Від бажаючих піднятися на борт просто не було відбою.
На сцені у цей час у стилі шаманських заклинань співали ДахаБраха — жінки з барабанами різних розмірів, одягнені у височезні чорні хутряні шапки. Потім «зажигали» панковиті хлопці з «Перкалаби», виконував традиційні думи про Чорнеє море та козаків-бранців Тарас Компаніченко. А ближче до вечора на мотоциклі приїхав Олег Скрипка. Він теж заспівав кілька пісень. Молодь танцювала й створювала ажіотаж навколо діжечок, де наливали ду-у-уже гарне грузинське вино.
Коли стемніло, на чайці влаштували салют, а на березі — вогняне дійство. Як для повноцінної козацької забави, то не вистачало битви на шаблях, бойового гопака, стрільби з пістолів та джигітування на конях.
Після закінчення свята чайка пішла вгору по Дніпру.
Тепер команда «Спаса» готуватиметься до походу до Сполучених Штатів, який має розпочатися у вересні цього року. За словами отамана чайки Романа Рося, саме в цей час океан, як правило, найспокійніший. Похід до іншого континенту та назад триватиме близько двох місяців.