Іду — висить... Придивився — Лазаренко!

      Сірий монстр на вулиці Грушевського не тільки візуально «тисне» на перехожих, а й усередині виглядає не менш казенно. То ж різноманітні ідеї «олюднити» його завжди сприймаються відвідувачами дуже позитивно. Одне з таких ноу-хау — галерея Прем'єр-міністрів, де можна побачити портрети тих, хто більш чи менш успішно рулював Україною в різні роки нашої незалежності.    

      У понеділок виставка високопосадових чиновників поповнилася чотирма картинами. Серед них — Юрій Єхануров, Юлія Тимошенко, нинішній чільник Кабміну Віктор Янукович (табличка нагадує і про перший строк цієї людини. Тобто що Янукович керував урядом також із 2002-го по 2005 рік). Але найбільша несподіванка чекає на обивателя трохи далі: із стіни на нас уважно дивиться широко розтиражоване колишнім Президентом Леонідом Кучмою та пресою живе втілення можновладної корупції, клієнт американського суду присяжних Павло Лазаренко.

      Міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов повідомив, що картина була готова вже давно. Але вичікувала на свій час, збираючи порох в одному з кабмінівських складів. «Важко було вивішувати портрет, коли людину звинувачували в убивствах», — заявив пан Толстоухов. Втім, яка саме подія, що корінним чином змінила ставлення нинішнього уряду до постаті Павла Лазаренка, сталася три дні тому, міністр Кабінету Міністрів сказати не зміг.

      Найімовірніше, нинішнє керівництво уряду просто не хотіло відповідати на зайві запитання під час святкування 90-річчя з часу створення першого українського (?) уряду, яке планується відзначати 28 червня. А тому просто вивісило портрет, констатуючи, що така людина дійсно намагалася управляти вітчизняною економікою.

      До речі, три інші портрети — Януковича, Тимошенко і Єханурова — написав протягом останніх трьох місяців харківський художник, віце-президент Академії мистецтв Віктор Сидоренко.

      Не менш цікава ще одна ініціатива уряду Віктора Януковича в останні місяці своєї роботи. Віктор Федорович щиро прагне, аби про Україну за кордоном відгукувалися м'яко, ніжно і дуже терпляче. І коли він, тобто сам Прем'єр, приїде до якого-небудь Брюсселя, то щоб журналісти писали не про туфлі із страусячої шкіри, а винятково — про зростання українського ВВП.

      Відтепер ми будемо прагнути до світової любові комплексно. Для цього Кабмін взяв та й затвердив днями Концепцію державної програми формування позитивного іміджу України на 2007—2010 роки. Невідомо, чи читав її сам Прем'єр, бо в тексті документа можна знайти тези, які категорично не співпадають із його заявами. Скажімо, що концепція нам конче необхідна для дотримання стратегічного курсу на європейську інтеграцію.

      Утім це не головне. Найважливіше, що робота тепер піде: у небі ширятимуть супутники, які українською та іноземними мовами посилатимуть сигнали в іноземні кабельні мережі про нашу рідну державу. Якщо знайдуться охочі, їм показуватимуть цілі передачі вітчизняного ТБ. А на землі кожного свідомого західноєвропейця підстерігатимуть щедро оплачені Кабміном культурно-просвітницькі центри під синьо-жовтим прапором. Тільки-но привідчиниш двері, а на тебе злива суперпозитивної інформації про Україну! І все не просто так, а відповідно до стратегії, з урахуванням особливостей сприйняття громадянами різних держав.

      Зворушує також бажання активізувати інформаційно-роз'яснювальну роботу на території України, аби пересічні власні громадяни, нарешті, збагнули, якими є стратегічні плани нашої держави. Це особливо цікаво, оскільки жодних стратегічних планів у нас наразі немає. Але найголовніше, це терміни. Програма розрахована на чотири роки. І «це є достатнім для одержання конкретних позитивних результатів», — не втримаюся, щоб не процитувати.