Наша розмова з В'ячеславом Кириленком відбулася в партійному офісі на вулиці Спаській. Зауважте: не в приміщеннях Верховної Ради та її комітетів. Від минулого тижня Кириленко — не депутат. Як відомо, парламентарії «Нашої України» та БЮТ написали заяви про вихід із фракції, а це є підставою для позбавлення повноважень. А якщо «мандатогубців» більше 150 — такий парламент втрачає повноважність.
Тепер у Кириленка є інший клопіт — підготовка до виборів. Інтерв'ю відклалося на кілька годин, бо В'ячеслав Анатолійович їздив на Банкову на переговори з приводу створення блоку з «Народною самообороною» та «Правицею». Після цього надійшла приємна для «помаранчевих» звістка: вони підуть на вибори в одному блоці.
Що й казати, це непоганий подарунок до дня народження, який лідер «НУ» відзначав учора. 7 червня йому виповнилося 39 років. Колектив «УМ» вітає іменинника з днем народження. І — йому слово.
— В'ячеславе Анатолійовичу, давайте одразу підійдемо до справи і визначимо: який зараз статус у Верховної Ради, вона повноважна чи неповноважна?
— Відтоді, як з'їзди «Нашої України» та БЮТ ухвалили рішення про дострокове припинення повноважень народних депутатів, Верховна Рада втратила більше ніж третину депутатів. У зв'язку з цим вона стала неповноважною, вiдповiдно до статті 82 Конституції. Тому засідання, які йдуть, починаючи з останнього вівторка, є нелегітимнi. І, на жаль, правляча коаліція таким чином піддає ревізії політичні домовленості, які були досягнуті між Віктором Ющенком, Віктором Януковичем і Олександром Морозом.
— Власне, Янукович зробив заяву, що вважає Верховну Раду легітимною. Ще раніше в цьому ж руслі висловився Мороз. Цікаво, про що це свідчить: що ви не до кінця домовились і не скрізь поставили крапки, чи про те, що вони не хочуть виборів і тому руйнують домовленості?
— Я переконаний, що кожен співвітчизник тепер чітко упевнений у тому, що 30 вересня відбудуться позачергові парламентські вибори. Однак Президент і демократичні сили чітко дотримуються взятих на себе зобов'язань, а правляча коаліція час від часу вагається з приводу того, чи треба дотримуватися слова. Будь-яке продовження засідань Верховної Ради все одно не змінить основного: позачергові парламентські вибори відбудуться. А те, що депутати коаліції ніяк не можуть розлучитися зі своїми портфелями і вилізти зі своїх крісел, ще раз демонструє виборцям, хто і за що бореться.
— Навіщо вони це роблять? Може, в такий спосіб вони хочуть показати свою впертість, силу, можливості. Як гадаєте, що ними керує?
— Не можна показати силу, працюючи в неповноважній, нелегітимній Верховній Раді. Це лише спроба продовжити політичну кризу, яка тільки почала розв'язуватися. У правлячій коаліції є ті сили, які зацікавлені в дестабілізації політичної та економічної обстановки в країні. Будемо сподіватися, що ці сили в меншості, а більше відповідальних сил, які, безумовно, є нашими опонентами, з якими ми категорично не погоджуємося, але які все-таки усвідомили необхідність складання іспиту перед людьми.
— У цьому розрізі — запитання: хто більше зацікавлений у дестабілізації, а хто більш відповідальний — Янукович чи Мороз?
— Знаєте, це для нас не так важливо. Для нас значимо, щоби всі політичні сили, в тому числі, наші політичні опоненти, взяли участь у позачергових парламентських виборах. А хто з опонентів більше готовий до такої парламентської кампанії — це неважливо.
— У коаліції пропонують ідею, щоб неповноважність Верховної Ради підтвердила або Центральна виборча комісія, яка не зможе наповнити парламент новими депутатами, або Конституційний Суд. Чи згодні ви з такою постановкою питання? Чи тут Конституція діє прямою нормою?
— Безумовно, діє пряма норма Конституції. Повноваження народних депутатів припиняються з моменту прийняття відповідних рішень з'їздами. Жодного додаткового рішення ЦВК чи, тим більше, КС, у цьому випадку непотрібно. Принаймні, закони і сама Конституція цього не передбачають. А хапатися за соломинку у вигляді необхідності рішення ЦВК чи додаткового вердикту КС — щонайменше непродуктивно.
— У ту ніч, коли провідні політики визначили датою виборів 30 вересня, вони домовилися, що Верховна Рада розпускатиметься через механізм неповноважності, після того як третина депутатів позбудеться мандатів. Може, деякі коаліціянти сподівалися на те, що вам не вистачить духу відмовитися від депутатства?
— Вони й зараз сподіваються, що хтось відкличе заяву, хтось змінить своє рішення. Вони постійно оголошують дані про таких депутатів, але жодного разу не називають прізвища. Ми ухвалили свідоме рішення. Приймали його гласно і демократично, перед тим відбулися всі необхідні дискусії та погодження у фракції. Говорити, що вони, коаліціонери, знають, ніби в нашій фракції думають інакше, ніж зробили, — це дешеві прийомчики.
— Чи здійснюється тиск на депутатів опозиції з тим, аби вони відкликали заяви, чи є у вас такі дані?
— Депутати з коаліції вели такі розмови тисячі разів, але вони ні до чого не призвели і не призведуть. «Наша Україна» є згуртованою політичною силою і я впевнений, що жодні кулуарні розмови не змінять рішення наших депутатів.
— Заяви про вихід із вашої фракції не написали шестеро «нашоукраїнців»: Беспалий, Горошкевич, Келестин, Одайник, Ружицький, Удовенко? Беспалий зробив заяву з цього приводу, а чому інші так вчинили?
— Я думаю, що в кожного свої мотиви. Але це не впливає на загальну картину: для того, щоб Верховна Рада була неповноважною, треба 151 заяву народних депутатів. Їх значно більше — 169.
— Безумовно. Але серед цих депутатів є ті, кого відносять до умовної групи Порошенка, до групи Стретовича. Наприклад, той же Стретович ходив у понеділок на засідання погоджувальної ради парламенту, який нібито вже є неповновжаним. Чи справді у фракції різне бачення цієї проблеми, чи є люди, які хочуть грати на цьому, чи можуть вони спричинити збій в механізмі розпуску Ради?
— У фракції немає різного бачення проблеми. Володимир Стретович написав заяву про вихід із фракції, це мало наслідком позбавлення депутатських повноважень, — і це головне. Всі рішення вже прийняті.
— А навіщо пан Стретович ходив на погоджувальну раду?
— Це питання до нього.
— Чи правда, що кілька депутатів від «Нашої України» відкликали свої заяви? Йдеться, здається, про чотирьох, зокрема Юрія Артеменка.
— Я такої інформації не маю.
— Уявімо картину: депутат вийшов із фракції, за що з'їзд карає його позбавленням мандата. Припустимо, що депутат відкликав свою попередню заяву. Чи означатиме це те, що рішення з'їзду на нього не поширюється, і він може залишатися депутатом?
— Звичайно, ні. Заяву можна було відкликати до моменту, коли з'їзд ухвалив рішення. Тепер рішення є. Воно остаточне і Верховна Рада вже неповноважна. Якісь розмови на цю тему позбавлені сенсу.
— Хотілося б уточнити юридичний нюанс щодо нового указу Президента про дострокові вибори. Конституція передбачає, що глава держави може розпустити парламент, якщо ВР упродовж місяця не може зібратися на пленарні засідання. Що, як ми розуміємо, без 151 депутата здійснити нереально. Саме на цю норму в указі посилається Президент. То коли, на вашу думку, в ідеалі мав би вийти указ: зараз, після складення повноважень третиною депутатів ВР, чи через місяць?
— Верховна Рада буде неповноважна не через 30 днів, а з моменту прийняття з'їздами рішень. З юридичної точки зору третій указ Президента є бездоганним. А тих політиків із коаліції, які з цим не згодні, я хотів би відіслати до спільної заяви, під якою стоять підписи і Прем'єра, і Голови Верховної Ради. І до того пункту, де чітко йдеться, що позачергові вибори відбудуться на підставі 82-ї статті Конституції, тобто через неповноважність Верховної Ради внаслідок складення мандатів третиною депутатів. Хтось не вірив, що так буде, — тоді це питання інше. Психологічне, суб'єктивне і так далі.
— Представники коаліції стверджують, що ви не дотрималися всіх процедур.
— Стривайте. Ми написали заяву про вихід із фракції — по-перше. По-друге, потім на вимогу коаліції кожен депутат письмово повідомив головуючого про вихід зі своєї фракції, тобто ми фактично написали другу заяву. Я особисто публічно передавав ці заяви Адаму Мартинюку в п'ятницю ввечері на пленарному засіданні. У суботу з'їзд «Нашої України» ухвалив рішення про дострокове припинення повноважень 66 народних депутатів. А в понеділок о 15.30 «Наша Україна» зареєструвала рішення з'їзду в апараті Верховної Ради і з «мокрими печатками», і з підписами голів партії. Що ще потрібно зробити, щоб опоненти повірили, що факт відбувся — не зрозуміло. Але закони і Конституція ніяких додаткових дій не передбачають.
— Дехто каже, що Мороз мав би зачитати заяви про вихід із фракцій і складення повноважень депутатами.
— А якщо Мороз чи хтось інший цілий рік не зачитуватиме заяви народних депутатів, то яким чином це міняє суть? Вони просто не хочуть іти на вибори і не можуть звикнутися з цією думкою про неминучість виборів.
— Ви не боїтеся, що тим механізмом, який втілюєте зараз, запровадите небезпечний прецедент, і надалі будь-яка політична сила, котра опиниться в меншості, зможе спровокувати дострокові вибори відмовою від 150 мандатів? Наприклад, мине рік — і цим шляхом може піти Партія регіонів, якщо буде в опозиції.
— На це треба мати вагомі причини. Ми зробили це на знак протесту проти ревізії волі виборців, які голосували за один склад парламенту, а отримали інший. І ми прийняли таке рішення на знак протесту проти того, що правляча коаліція мала намір узурпувати владу в країні. Вони хотіли отримати конституційну більшість, змінити Конституцію, обмежити повноваження Президента, змінити внутрішню політику і зовнішній курс країни. Отже, ми пішли на розпуск не через те, що ми в опозиції і хочемо влади.
— Але, припустимо, потім з'явиться політична сила, яка захоче дострокових виборів не з благородних мотивів, а з корисливих. Вам не здається, що тоді цей прецедент може повернутися назад болючим бумерангом?
— Думаю, що небагато людей у країні шкодуватимуть за кожним парламентом. Тому, якщо треба розпускати ще раз, значить так треба.
— Можна дожитися, що вибори будуть кожні півтора року.
— Для того, щоб вибори були кожні півтора року, треба мати вагомі причини. Зараз вони більш ніж вагомі.
— Отже, ви вважаєте, що недавній указ Президента про призначення виборів на 30 вересня є остаточним?
— Звичайно.
— Просто в Конституції вказується, що дострокові вибори відбуваються упродовж двох місяців із того дня, як видано указ. А Президент видав його зараз, за три з половиною місяці до 30 вересня.
— Указ виданий зараз, але він передбачає, що виборчий процес розпочинається за 60 днів до 30 вересня. А зараз виборчого процесу немає, є тільки неповноважна Верховна Рада, яка має припинити витрачати гроші на засідання і дати депутатам можливість працювати із людьми. Що набагато корисніше, ніж сидіти під куполом і поливати суспільство потоками неправди і дезінформації.
— Може, вони хочуть використати Верховну Раду як агітаційний майданчик і тому сидять під куполом, щоб робити свої заяви?
— Може, й хочуть. Але це незаконно.
— Ще один блок питань — про вашу політичну силу. Після того як було видано третій указ про вибори, чи є потреба проводити новий з'їзд і по-новому затверджувати список кандидатів у депутати?
— Звичайно, потрібно. Наприкінці липня почнеться виборчий процес, і ми будемо скликати з'їзд для затвердження виборчого списку і програми.
— Про список — чи потраплять до нього ті шестеро депутатів, які відмовилися складати мандати?
— Звісно, ні.
— І навіть Беспалий — людина, яка зробила для розвитку вашої партії немало?
— Я вже дав відповідь на це питання.
— Як просуваються переговори щодо створення блоку за участю «Нашої України», «Народної самооборони» та «Правиці»?
— У четвер ми досягли принципової згоди про такий блок.
— У чому полягають головні розбіжності на цих переговорах: це квоти, назва блоку, лідерство в списку?
— Є кілька питань. Але головними з них є назва блоку та перспектива створення єдиної національно-демократичної партії.
— Але ж можна домовитися, що про партію говоритимете вже після виборів. А наразі відмовитися від того, що може роз'єднати, і згуртуватися навколо дострокових виборів.
— Ну от, власне, це й обговорюється. Я не бачу нездоланних перешкод на шляху створення цього блоку.
— На якій назві ви наполягаєте?
— «Наша Україна», але ми готові до дискусії.
— Назва «Наша Україна — Народна самооборона» підходить?
— Підходить.
— А «Союз демократичних сил», як пропонував Луценко?
— Не зовсім.
— Чому?
— Тому що не всі виборці встигнуть зреагувати на те, що «Наша Україна» стала «Союзом демократичних сил».
— А «Правиця» не хоче бути третьою в цій назві?
— Я не хотів би розкривати всі деталі переговорів. Людям цікаво бачити результат. Таким результатом є створення блоку. І рішення про це буде оприлюднене найближчим часом.
— Серед розбіжностей ви не назвали квотний поділ, отже, про це ви вже домовилися. Відомо, що «Народна самооборона» та «Правиця» вимагали по 30 відсотків списку. «Наша Україна» погодилася?
— Ми скажемо про це публічно, коли буде підписано відповідні документи.
— І все ж навіть при найкращому варіанті переговорів на вибори йтиме два «помаранчевих» блоки — «Наша Україна» та БЮТ. Ми пам'ятаємо, що на минулорічнiй кампанії ви майже з'їли один одного. Взаємопоборювання відштовхнуло від БЮТ і «НУ» багато симпатиків. Як буде тепер, чи є домовленість про ненапад?
— Я ніколи не вважав, що БЮТ є нашим головним опонентом. Нашим найбільшим опонентом є реваншисти, які намагаються згорнути демократію та поневолити країну. Зараз, після підписання угоди про об'єднану опозицію, в нас є чітка домовленість із БЮТ про лояльну виборчу кампанію і непоборювання.
— Однак про те, що головним опонентом «НУ» є Партія регіонів, казали і минулого року, але...
— На минулих виборах такої угоди не було. Угода напрацьовувалась достатньо довго, вона підписувалася публічно. І я не бачу підстав для будь-якої зі сторін порушувати цю угоду. Принаймні це не в інтересах демократії, не в інтересах України і не в інтересах виборців, яким взаємні звинувачення давно набридли. І ті успіхи, яких ми досягаємо останнім часом, стали можливими тільки тому, що опозиційні сили знайшли в собі мужність і здоровий глузд усвідомити необхіднiсть сильних, об'єднаних і погоджених дій.
— Якщо більшість у парламенті знову буде за реваншистами, чи означатиме це, що ініціатива з достроковими виборами провалилася, що взагалі не треба було її проводити?
— Це буде свідчити, що такою є воля виборців. Але це означатиме також, що у парламенті наступного скликання після тих подій, які були у минулій каденції, не буде політичної корупції. Я думаю, що після всіх цих резонансних переходів і перекупівлі депутатів не знайдеться більше політиків, які би переходили з одного табору в інший.
— Але якщо буде сформована «помаранчева» більшість — як гадаєте, коаліційні переговори знову будуть такими важкими, як рік тому?
— Переговори завжди непрості. Але багато висновків зроблено із невдалих рішень і невдалих подій, які сталися протягом усього 2006 року.
— Наприклад?
— Наприклад, несформування коаліції демократичних сил у парламенті V скликання. Тепер наперед відомо, які є ризики в цьому процесі. І угода про об'єднану опозицію, яка була підписана ще в лютому, вже дала відповіді на багато питань.
— Чи шкодуєте ви, що рік тому «Наша Україна» не погодилася на прем'єрство Тимошенко, і це одна з причин провалу переговорів про демократичну коаліцію. Було багато інших причин, але ця одна з найвагоміших.
— Тоді у нас на фракції відбулося голосування з приводу кандидатур на посади Прем'єра і Голови Верховної Ради, і кандидатура Тимошенко була погоджена. Те, що це потім не сподобалося Морозові (бо посада спікера відводилася «нашоукраїнцям». — Авт.), — уже інша справа.
— Але це було вже на останній стадії переговорів, наприкінці червня. А перед тим більш ніж два місяці...
— Я не знаю, яка це була стадія, бо тоді я взагалі не брав участь у переговорах, а працював в уряді віце-прем'єром.
— Прем'єрство пiсля виборiв буде вiддане тiй демократичнiй силi, яка набере найбiльше голосiв?
— В угоді передбачено норму, що та демократична сила, яка є першою за результатами парламентських виборів, вносить кандидатуру на посаду Прем'єр-міністра.
А загалом, я думаю, що всі без винятку винесли уроки із тих невдалих для демократичних сил подій. Просто так віддавати перемогу ми більше нікому не будемо.
Лідер «Нашої України» — про те, що було б, якби політики не досягли компромісу
— Коли парламент не спроможний об'єднувати країну, коли половина Верховної Ради не може брати участі у засіданнях, коли Президент видає легітимний указ про дострокове припинення повноважень парламенту, то робити вигляд, що такий парламент займається законотворчою роботою для людей, неможливо. Можна робити вигляд місяць чи два, а на третій ця Верховна Рада сама би зініціювала позачергові парламентські вибори. Все одно іншого виходу не було. Головне тепер, щоб усі дотримувалися даного слова.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
