Щоб не сваритися через спадщину

«Подарую квартиру, але утримуй мене»

      — Пане Олександре, спадкові проблеми часто псують взаємини між найріднішими людьми. Пересічний українець знає, що майно можна успадковувати чи одержувати шляхом заповіту і дарування. Що про це кажуть закони?

      — Дійсно, є два основні способи спадкування: один — за законом, другий — за заповітом. За законом, майно успадковується тоді, коли особа не залишила після себе заповіту. Деякі старі люди навіть відмовляються складати заповіт, мовляв, нехай по смерті це питання вирішує закон. Дехто ж, навіть і молодого віку, навпаки, вважає, що заради спокою після його смерті заповіт необхідний. Цивільний кодекс у новій редакції 2004 року визначає п'ять черг спадкування. Цим законодавець наперед визначив, кому передається майно померлого. Цей порядок можна змінити шляхом написання заповіту, який складається в нотаріальній формі і залишається на зберіганні в нотарiуса до моменту смерті. Якщо ж говорити про дарування, то воно не пов'язане зі спадкуванням, тому що речі, а в деяких випадках навіть права передають чи дарують, коли всі живі.

      — Яка суттєва відмінність між заповітом і даруванням?

      — Право власності при даруванні обдаровуваний набуває відразу після укладення договору дарування, а в спадкоємця — тільки через шість місяців після смерті. Загальне правило таке, що договір дарування змінити не можна. Хоча на сьогодні законодавство передбачає кілька випадків, коли дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування цінних речей, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей, чи в разі, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

      Проте, за загальним правилом, дарування не передбачає ніякого повернення або відшкодування. Нерідко буває, що люди похилого віку дарують нерухомість за умови утримання. Але, подарувавши, вони юридично втрачають право вимагати утримання. Тому навіть близькі родичі у випадку конфлікту будуть юридично не захищені. Пропоную в таких випадках укладати договір довічного утримання.

      — Уточніть, будь ласка, хто належить до якої з п'яти черг спадкування?

      — Перша черга спадкоємців — це в рівних частинах діти, народжені і зачаті за життя померлого, батьки і дружина або чоловік. Друга — рідні брати і сестри померлого спадкодавця, третя — дядько і тітка, четверта черга — ті, хто проживав із померлим не менше п'яти років. П'ята — всі інші родичі аж до шостого ступеня спорідненості. До цієї ж черги відносяться й утриманці спадкоємця, які не були членами його сім'ї, але утримувалися ним. Це передбачено, зокрема, ст. 1265 Цивільного кодексу.

Хочете судитися — iдіть до нотаріуса

      — Виникає логічне запитання: якщо спадкодавець ще за життя пише заповіт, значить, заповіт може суперечити визначеним законом чергам. Як вирішувати конфлікт?

      — Суперечностей тут немає, оскільки законодавець надає громадянину право вибору: розпорядитися майном самому до своєї смерті або це питання буде вирішено законодавцем. Щоправда, є один виняток, передбачений ст. 1241 нової редакції Цивільного кодексу, в якій сказано, що малолітні або неповнолітні діти спадкодавця, а також удова, непрацездатні батьки померлого в будь-якому випадку успадковують 50 відсотків частки, яка б їм належала відповідно до закону. Ця норма не може бути змінена спадкодавцем і буде виконана у будь-якому разі незалежно від змісту заповіту.

      — Такі питання вирішуються шляхом судового розгляду?

      — Так. Але спочатку, на етапі оформлення спадщини (для цього законом відведено шість місяців), кожен із тих, хто вважає, що має на це право, подає заяву нотаріусові, а той видає, якщо є на те підстави, свідоцтво про право на спадщину. Якщо ж з якихось причин особа не зверталася до нотаріуса або не знала про те, що її родич помер, чи були якісь інші обставини, а встановлений законом термін минув, то після розподілу спадщини можливе звернення до суду з проханням захистити права і поновити розподіл спадщини відповідно до вимог законодавства.

      Тобто працює такий механізм: за шість місяців усі, хто вважає себе спадкоємцем і хоче одержати спадщину, подають заяви. Бо майно ділитиметься лише між тими, хто подав заяву. Вступити в спадщину можна, написавши заяву до нотаріуса або взявши майно в управління. Якщо, наприклад, у померлого був будинок, а його родич переселився туди, почав там постійно жити й доглядати за будинком, то такі дії вважатимуться такими, що свідчать про те, що він вступив у спадщину. Відсутність заяви у даному випадку не означає, що він не хоче приймати спадщини. Хоча потурбуватися про оформлення спадщини варто. Бо якщо ви за півроку не подали заяву, або не вступили в управління майном, це означатиме, що ви відмовилися від заповіту. Щоправда, є один виняток: можна прийти пізніше і заявити, що ви цього не зробили з якихось поважних причин. Тоді суд може продовжити цей термін і дати можливість звернутися з такою заявою. Якщо причини були дійсно поважні, тоді вам оформлюють право на спадщину.

Отримав спадок — плати податок

      — Чи спадкоємці першої черги мають сплачувати якусь суму державі?

      — Це якраз одне з питань, яке постійно дискутується, і пов'язане з тим, чи вважати це збагаченням особи. Бо в силу української ментальності і традиції вважається, що батьки зобов'язані утримувати своїх дітей, і дехто думає, що власність батьків — це власність дітей. Законодавець визначив, що при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, успадковане майно оподатковується за нульовою ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини. А при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, — за ставкою 5%, а будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента — за ставкою 15%. При цьому дохід у вигляді вартості успадкованого майна відображається в податковій декларації. Але, крім цього, потрібно сплатити державне мито для одержання свідоцтва про право на спадщину. Ця плата для спадкоємців першої черги становить 0,1% від суми спадщини, для інших — 0,5%. Для цього потрібно оформити довідку з БТІ, якщо йдеться про нерухомість, з нормативною оцінкою такого майна. Відповідальним за сплату податків і державного мита нині є нотаріус.

      — Йдеться про ринкову ціну?

      — Ні, про ціну, яка є нормативною і визначається БТІ. Ринкова ціна має бути визначена, якщо після цього спадкоємець продає таке майно. У такому разі застосовується інший порядок оподаткування.

      — А яким є податок з доходу при договорах дарування?

      — Законом закріплено загальне правило — дарування оподатковується так само, як і спадкування. Відтак має значення, між ким укладається такий договір. Проте зміни, що були внесені в січні 2006 року, містять положення, відповідно до яких звільняються від оподаткування особи, споріднені за першою чергою в межах дарування частки в їхній спільній власності. У такому разі діє нульовий податок. Проте в змінах також вказано, що не оподатковуються дарунки батьків своїм дітям.

      — А як щодо успадкування землі? В деяких місцях дуже туго йде заміна сертифікатів на державні акти. Чи є якісь особливості спадкового права щодо землі?

      — Загальні положення спадкового права розповсюджуються і на землю, але тут треба враховувати певну специфіку. Наприклад, якщо говорити про земельні паї, то на їхнє успадкування мораторій не поширюється. Однак є особливості в оформленні права власності. Крім того, щоб одержати свідоцтво про право на спадщину, треба себе зареєструвати у відділі земельних ресурсів як власника права на земельну частку паю, дооформити його. А коли йдеться про земельну ділянку, що успадковується, треба переоформити на себе державний акт у зв'язку зі спадкуванням. Тільки після цього набувається право власності на земельну ділянку.

      — Якщо один із батьків живий і є двоє дорослих дітей, то чи може батько (мати) при заміні сертифіката на державний акт відразу оформити цей пай на дві частини?

      — На сьогодні діє мораторій, яким заборонено продаж паїв, а також земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Та й взагалі в земельному законодавстві діє принцип раціонального використання земельних ділянок, відповідно до якого не можна подрібнювати земельні ділянки до надто малого розміру.

ДОВІДКА «УМ»

      Олександр Поліводський — директор правничої фірми «Софія». Кандидат юридичних наук, адвокат. Закінчив юридичний факультет Ужгородського державного університету та аспірантуру Інституту держави і права ім. Корецького НАН України. Викладач Національного університету «Києво-Могилянська академія», де читає курси з земельного права і проблем контрактового права. Крім того, є науковим співробітником Інституту держави і права ім. Корецького. Поєднує теорію і практику. З 2000 року має свідоцтво про право на адвокатську діяльність. Правнича фірма «Софія» зареєстрована в 2004 році.